Вирок № 66873779, 30.05.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/3369/16-к

Провадження № 1-кп/520/561/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017 року Київський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Галій С.П.

при секретарі Марковій О.І.

з участю прокурора Мрихина К.О.

захисника Чернова А.В.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі кримінальне провадження відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Коси, Котовського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою базовою освітою, одруженого, мешканця в АДРЕСА_2, раніше судимого: 18.03.2013 року Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.263, ч. 2 ст.263, ч.1 ст. 309, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 24.06.2013 року у зв'язку з відбуттям строку покарання, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.121 КК України.

в с т а н о в и в:

30.12.2015 року близько 01.00 години, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим слідством особа, прибув за адресом : АДРЕСА_1,, в якій тимчасово мешкали потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які були відсутні по місцю свого мешкання. В подальшому, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим слідством особа, в порушення ст.30 Конституції України, яка гарантує право на недоторканість житла, з метою проникнення всередину квартири, не маючи при цьому законних підстав на таке проникнення до чужого житла, усвідомлюючи, що порушують конституційне право на недоторканість житла потерпілих, шляхом підбору ключа від замка вхідних дверей, відкрили замок вхідних дверей квартири, куди незаконно проникли до її приміщення тобто незаконно проникли до житла потерпілих, де порушили порядок розміщення речей.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України за такими кваліфікуючими ознаками як : незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла громадян.

Крім того, 30.12.2015 року близько 01.00 години, ОСОБА_4 та невстановлена досудовим слідством особа незаконно знаходячись в за адресом : АДРЕСА_1, самостійно залишаючи приміщення вказаної квартири намагаючись вийти з під'їзду АДРЕСА_1, зустрілися з потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які намагалися затримати обвинуваченого та не встановлену досудовим слідством особу.

Не встановлена досудовим слідством особа вчиняючи фізичний опір втекла з місця скоєння злочину, а обвинувачений ОСОБА_4 в процесі боротьби з ОСОБА_2перочинним ножем умисно наніс потерпілому удар в область зовнішньої поверхні лівого стегна в верхній третині, завдавши тим самим потерпілому фізичний біль, після чого вибіг з під'їзду вказаного будинку.

Однак, ОСОБА_2, придавлюючи фізичний біль, спричинений йому ОСОБА_4, наздогнав його на прибудинковій території, прилеглої до вищевказаного будинку, де намагався його затримати.

В цей час, ОСОБА_4, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, з метою уникнення затримання його потерпілим, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, наявним у нього невстановленим перочинним ножем, умисно наніс потерпілому три удари в область грудної клітини, тим самим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення поверхні грудної клітини справа, проникаючого в праву плевральну порожнину, з ушкодженням правої легені, коло-різаного поранення бічної поверхні грудної клітки зліва, проникаючого в ліву плевральну порожнину, з ушкодженням лівої легені та непроникаючого коло-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва, які відповідно висновку судово-медичної експертизи №368 від 12.02.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочинів вказаних в даному вироку суду визнав та пояснив в судовому засіданні, що він проживає в м.Одесі зі своєю сім'єю. Наприкінці 2015 року, ввечері, він зустрів свого знайомого ОСОБА_5 і спілкуючись з ним ОСОБА_5 запросив його під'їхати додому до знайомих ОСОБА_5, щоб забрати з квартири якісь необхідні ОСОБА_5 документи. Він погодився і вони разом приїхали, потім підійшли до будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_5 знаючи код замка вхідних дверей парадної житлового будинку, відкрив вхідні двері в парадну і вони разом зайшли в парадну будинку. Потім ОСОБА_5 відкрив двері квартири на 1-му поверсі, в яку вони разом з ОСОБА_5 зайшли. ОСОБА_5 в квартирі увімкнув світло в коридорі квартири. Він не бачив чим ОСОБА_5 відкривав двері квартири. Після цього як вони зайшли в квартиру і знаходячись уже в квартирі, через декілька хвилин він почув, що вхідні двері в квартиру хтось відчиняє. ОСОБА_5 сказав йому, що прийшла господарка квартири з чоловіком і першим вискочив з квартири та побіг. Коли він вийшов з квартири і побачив, що ОСОБА_5 втікає, то собі почав втікати. Але його затримав потерпілий ОСОБА_2, який несподівано для нього почав його бити. Тоді він зрозумів, що в результаті обману його ОСОБА_5, він попав у таку ситуацію. Тому вимушений був захищатися і так як в нього був з собою перочинний ніж, він тікаючи ножем наніс один удар потерпілому в ногу, після чого вибіг на вулицю, але ОСОБА_2 його наздогнав, та намагався його затримати, продовжуючи його бити. Тоді він просив потерпілого його відпустити, але потерпілий схвативши його за шию почав бити його головою об стіну будинку, збив з ніг, бив його лежачого на тротуарі, тому він захищаючись наніс потерпілому декілька ударів перочинним ножем. Після нанесення ударів потерпілому йому вдалося втекти від потерпілого. Перочинний ніж, яким він наніс удари потерпілому він викинув по дорозі.

Коли потерпілий його бив він не міг з ним справитися, так як потерпілий набагато вищий від нього ростом та набагато тяжчий від нього, тому є набагато сильнішим від нього.

В нього не було умислу на вчинення крадіжки, він був впевнений, що ОСОБА_5 прийшов до квартири своїх знайомих для того, щоб забрати якісь документи, знаходячись в квартирі він зовсім ніякі речі в руки не брав.Між ОСОБА_5 і ним не було розмов про скоєння крадіжки.

Враховуючи обставини він вважає, що незаконно проник в чуже житло. Кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст.121 КК України визнає повністю. Він щиро кається в тому що скоїв, просить суд строго не наказувати його, так як він має тяжкі захворювання, має сім'ю, має дитину, дружину, має постійне місце проживання в м.Одесі, потерпілому відшкодував повністю витрати на лікування та моральну шкоду, про що потерпілі написали письмову розписку.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він тимчасово разом з ОСОБА_3 проживають в квартирі АДРЕСА_1. 30.12.2015 року він з ОСОБА_3 приїхали додому, ОСОБА_3 пішла до парадної і відразу вибігла сказавши йому, що в квартирі де вони проживають є люди. Вони разом підійшли до дверей квартири і почули в квартири якісь звуки. Вони почали кричати, щоб люди виходили з квартири. Двері квартири різко відкрилися, першим з квартири вийшов чоловік високого зросту. Цей чоловік відштовхнув його та втік. Після нього з квартири вибіг ОСОБА_4. Він намагався затримати ОСОБА_4 але ОСОБА_4 вдарив його ножем у стегно та побіг на вулицю. Він побіг наздоганяючи ОСОБА_4 і вже на вулиці затримуючи ОСОБА_4 між ними виникла драка в процесі якої він притиснув обвинуваченого до стіни потім кинув на тротуар, але ОСОБА_4 умисно наніс йому удари ножем в грудну клітку, після чого втік. Після цього він зайшов до квартири та побачив, що у квартирі безлад, розкидані речі замок на вхідній двері був зламаний.

Вважає, що обвинувачений усвідомлював свої дії, навмисно наносив йому удари ножем. В судовому засіданні він впізнає ОСОБА_4 як особу, яку він намагався затримати та яка умисно нанесла йому удари ножем.

Цивільний позов до ОСОБА_4 просить залишити без розгляду, так як ОСОБА_4 відшкодував йому в повному об'ємі моральні збитки та всі витрати на лікування. Претензій до обвинуваченого не має.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона однією сім'єю проживає разом з ОСОБА_2, тимчасово разом проживали в квартирі АДРЕСА_1. 30.12.2015 року коли приїхали додому, вона підійшла до вхідних дверей квартири і хотіла відкрити замок вхідних дверей. Вона натиснула на ручку верей і двері відчинилися. Вона побачила, що в коридорі було темно, після чого вона зачинила двері та побігла на вулицю за ОСОБА_2 Двері різко відчинилися і з квартири вискочив чоловік дуже високого зросту. Він відштовхнув ОСОБА_2 та побіг на вулицю, вона побігла за ним, застрибнула йому на спину, та він біг разом з нею, потім став стягувати куртку, що позбавитися від неї. Він втік, а вона повернулась до під'їзду та побачила, що ОСОБА_4 сидить на корточках, а ОСОБА_2 сказав їй викликати поліцію і вона побігла на вулицю. Коли вона повернулась, то побачила, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2 знаходились на вулиці, ОСОБА_4 намагався втекти, а ОСОБА_2 його збив з ніг і ОСОБА_4 впав на коліна. ОСОБА_2 намагався його підняти і в цей момент ОСОБА_4 різко встав з колін, правою рукою зробив рух в область грудної клітки ОСОБА_2, наніс навмисний удар, від якого ОСОБА_2 зігнувся. ОСОБА_4 відбіг від ОСОБА_2, але ОСОБА_2 його наздогнав, де ОСОБА_4 наніс ОСОБА_2 удари ножем.

Потім ОСОБА_4 втік, а ОСОБА_2 повернувся до неї і вона побачила, що у ОСОБА_2 сорочка була в крові. Вони викликали швидку допомогу. Коли вони з ОСОБА_2 повернулись в квартиру то побачили, що у кімнаті були відкриті двері в шафах, був порушений порядок розміщення речей. Обвинуваченим відшкодовано їм матеріальну та моральну шкоду.

Претензій до обвинуваченого не має.

Суд, заслухавши показання учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України доведена у суді та підтверджується показаннями потерпілих, допитаних у судовому засіданні та дослідженими матеріалами кримінального провадження:

-Витягом з ЄРДР від 30.12.2015 року;

-Інформацією про виклик поліції від 30.12.2015 року;

-Медичними довідками від 30.12.2015 року, виданими ГКБ№11 м.Одеси, з яких вбачається, що ОСОБА_2 30.12.2015 року був доставлений до ГКБ№11 з ножовими пораненнями грудної клітини та лівого стегна та госпіталізований на стаціонарне лікування;

-Протоколом огляду предметів від 05.02.2016 року;

-Постановою про визнання речових доказів від 05.02.2016 року;

-Актом про застосування службової собаки №7687 від 30.12.2015 року;

-Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.01.2016 року з фототаблицями, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 в присутності понятих, з чотирьох осіб, пред'явлених для впізнання, впізнав ОСОБА_4, та пояснив, що 30.12.2015 року близько 01.15 годин у АДРЕСА_1 ОСОБА_4 напав на нього коли вийшов з його квартири та спричинив йому тілесні ушкодження;

-Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.01.2016 року з фототаблицями, згідно якого потерпіла ОСОБА_3 в присутності понятих, з чотирьох осіб, пред'явлених для впізнання, впізнала ОСОБА_4 та пояснила, що 30.12.2015 року близько 01.15 годин у АДРЕСА_1 ОСОБА_4 намагався викрасти належне їй майно та боровся з її чоловіком ОСОБА_2;

-Висновком експерта №111 від 26.02.2016 року, згідно якого на сорочці на майці, вилучених під час огляду місця події - з квартири АДРЕСА_1, виявлена кров людини, групи А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_2, так як згідно довідки, наданої слідчим, кров потерпілого ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В;

-Висновком судово-медичної експертизи №12 від 28.01.2016 року з фототаблицями, згідно якого на сорочці виявлено два колото-різаних пошкодження на правій і лівій поличках, утворених плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, клинок якого має обушок, лезо і ширину слідоутворюючої частини не більше 2.3 см., і одне колото-різане пошкодження на лівій поличці, утворене плоским колючо-ріжучим знаряддям типа ножа, клинок якого має обушок, лезо і ширину слідоутворюючої частини не більше 2.1 см. На переді майки виявлено два колото-різаних пошкодження, утворених плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, клинок якого має обушок, лезо і ширину слідоутворюючої частини не більше 2.3 см. І одне утворене плоским колючо-ріжучим знаряддям типа ножа, клинок якого має обушок, лезо і ширину слідоутворюючої частини не більше 2.1 см.

-Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси про надання дозволу до документів від 25.01.2016 року;

-Описом речей від 05.02.2016 року, згідно якого з МКЛ№11 вилучена медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_2 на підставі ухвали суду від 25.01.2016 року;

-Висновком судово-медичної експертизи №368 від 24.02.2016 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки справа, проникаюче в праву плевральну порожнину, з ушкодженням правої легені; колото-різане поранення бічної поверхні грудної клітки зліва, проникаюче в ліву плевральну порожнину, з ушкодженням лівої легені; непроникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва; колото-різана рана зовнішньої поверхні лівого стегна в верхній третині. Вказані тілесні ушкодження спричинені не менш ніж чотириразовою ударною дією колюче-ріжучого предмета, якими міг бути ніж, ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 30.12.2015 року. Колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки справа, проникаюче в праву плевральну порожнину, з ушкодженням правої легені; колото-різане поранення бічної поверхні грудної клітки зліва, проникаюче в ліву плевральну порожнину, з ушкодженням лівої легені, які супроводжувались внутрішньо плевральною кровотечею, як кожне окремо, так і в сукупності, згідно з п.2.1.3 «й» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; Непроникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва, колото-різана рана зовнішньої поверхні лівого стегна в верхній третині, як кожне окремо, так і в сукупності спричинили короткочасний розлад здоров'я строком понад 6, але не більше 21 день і за цією ознакою, згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Рановий канал колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки справа, проникаючого в праву плевральну порожнину, іде в напрямку спереду назад та доверху. Рановий канал колото-різаного поранення бічної поверхні грудної клітки зліва, проникаючого в ліву плевральну порожнину, іде в напрямку зліва направо. В цих же напрямках діяв і травмуючий предмет. Локалізація ушкоджень доступна для дії власної руки, проте, вони не є характерними для само спричинення. В момент спричинення ушкоджень ОСОБА_2 був звернений передньою та лівою бічною поверхнями грудної клітки, а також зовнішньою поверхнею лівого стегна до напрямку дії травмую чого предмета. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися в час та при механізмі, вказаних в постанові, тобто при нанесенні ударів ножем в область грудної клітки та лівого стегна.

-Медичними довідками КУ МКЛ №11 про вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_2

Суд вважає, що досліджені судом докази по справі спростовують можливі доводи, що дії обвинуваченого що до потерпілого по епізоду за ст.121 ч1 КК України були необережними, що обвинувачений діяв з метою самозахисту захищаючись від нападу потерпілого.

Судом встановлено, що при спробі втекти з місця вчинення злочину, ОСОБА_4 здійснив активні умисні дії, направлені на уникнення його затримання потерпілим на місці злочину, а саме застосував до потерпілого наявний у нього ніж, яким наніс потерпілому умисні удари ножем, які спричини потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював, що він, наносячи удари ножем потерпілому при спробі втекти з місця скоєння злочину, діє протиправно та розумів наслідки своїх протиправних дій.

Суд вважає, що потерпілий ОСОБА_2, який впізнав обвинуваченого в залі судового засідання, як особу, яка заподіяла йому тяжкі тілесні ушкодження, дав суду послідовні пояснення з приводу злочину проти нього що до спричинення тілесних ушкоджень, які підтверджуються дослідженими судом доказами по справі.

При встановлених в суді по справі фактичних обставин суд приходить до висновку, що є причинний зв'язок між діями обвинуваченого і наслідками, які настали від його умисних дій що до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень..

Таким чином, суд приходить до висновку, що по справі є сукупність наведених вище та досліджених судом доказів, які за своїм змістом чіткі, зрозумілі, послідовні, які достатньо повно викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4, за ч.1ст.121 КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Що до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, суд вислухавши пояснення потерпілих, обвинуваченого, дослідивши надані суду письмові докази по справі, враховуючи, що згідно обвинувального акта органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що наприкінці грудня 2015 року, точні дата та час досудовим слідством не встановлені, ОСОБА_4 з метою особистої наживи та з корисливих мотивів, вступив у попередню змову з невстановленою особою, спрямовану на таємне викрадення чужого майна шляхом проникнення у житло. Об'єктом своїх злочинних намірів ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа обрали квартиру АДРЕСА_1, в якій мешкають ОСОБА_2 та ОСОБА_3

30.12.2015 року близько 01.00 години, ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа, з метою реалізації своїх злочинних намірів, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1, прибули до вказаної квартири, де шляхом підбору ключа відкрили замки вхідної двері квартири та проникли до її приміщення, де розійшлися в різні кімнати, а саме ОСОБА_4 зайшов до залу, а невстановлена слідством особа - до приміщення кухні, з метою відшукання дорогоцінного майна, для подальшого його таємного викрадення.

ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, з метою особистої наживи, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, визначили об'єктом свого злочинного посягання майно ОСОБА_3, а саме мобільний телефон "Nokia 6700" вартістю 800 грн., та мобільний телефон "HTC" вартістю 1000 грн., вийнявши їх коробки з шафи у залі, та приготувавши на столі, при цьому не переконавшись їх наявності в середині коробки.

Однак, ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа, довести злочин до кінця не змогли, з причин, що не залежали від їх волі, та як близько 01.15 год., до місця свого проживання за вище вказаною адресою прибули ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виявили вказаних осіб у приміщенні належної їм квартири, тим самим перешкодили ОСОБА_4 та невстановленій особі довести свої злочинні наміри до кінця.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Суд, враховуючи, що згідно наданих суду доказів по епізоду обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України вбачається, що 30.12.2015 року потерпіла ОСОБА_3 звернулась із заявою до поліції, в якій вказала, що невідомі особи незаконно проникли до квартири, де вони проживають і тікаючи від них, умисно спричинили її чоловікові тілесні ушкодження, тому вони просять встановити осіб та притягнути таких осіб до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів.

-згідно протоколу огляду місця події від 30.12.2015 року з фототаблицями видно, що працівниками поліції в присутності понятих та експерта проведений огляд квартири АДРЕСА_1, в ході якого встановлено, що біля дверей квартири №21 виявлені два чоловічих головних убори - чоловічу кепку «бейсболу» та чоловічу в'язану шапку. При вході в квартиру в коридорі з правої сторони на підлозі виявлений мобільний телефон «Нокіа», білого кольору IMEI НОМЕР_1.

У кімнаті №1 знаходиться комод, в якому одна з дверцят відкрита. В приміщенні кухні в кухонній шафі дверцята шафи відкриті. На столі і кухні виявлена чоловіча майка з плямами бурого кольору.

В ході огляду вилучено мобільний телефон «Нокіа», чоловічу сорочку та майку з плямами бурого кольору, чоловічу кепку «бейсболу» та чоловічу в'язану шапку.

Викладене в протоколі огляду підтверджується фото таблицями з місця проведення огляду.

В той же час з вказаного протоколу видно, що в ході огляду квартири мобільні телефони «Нокиа 6700» та мобільний телефон «НТС», які знаходяться у коробках, і які інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_4 як об'єкти скоєння ним злочину, передбаченого ч.1ст.15, ч.3 ст.185 КК України працівниками поліції не були виявлені та не були вилучені.

-Згідно з протоколів огляду предмету від 04.02.2016 року, від 05.02.2016 року та постанов слідчого про визнання речових доказів від 05.02.2016 року видно, що в період досудового розгляду слідчим оглянуті та визнані речовими доказами по кримінальному провадженню мобільний телефон «Нокіа», який належить потерпілому ОСОБА_4, чоловічу сорочку та майку з плямами бурого кольору, чоловічу кепку «бейсболу» та чоловічу в'язану шапку.

А мобільні телефони «Нокиа 6700» та мобільний телефон «НТС», які знаходяться у коробках, які є об'єктами скоєння злочину - замаху на таємне викрадення чужого майна, в період досудового розслідування слідчим не оглядались і не були процесуально визнані як і речові докази по справі.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що в судовому засідання не встановлено об'єктивних даних про вчинення ОСОБА_4 замаху на вчинення крадіжки майна потерпілих, оскільки в матеріалах справи відсутні докази які б були достатніми для підтвердження скоєння пред'явленого обвинувачення за ч. 1ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Згідно пункту 3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З аналізу положень ст.ст.92-93 КПК України також вбачається, що обов'язок доказування розміру такої шкоди, шляхом збирання доказів, покладається на слідчого і прокурора.

Таким чином, вищезазначені вимоги процесуального закону зобов'язували сторону обвинувачення, перед складенням обвинувального акту, належним чином зібрати докази в обґрунтування доведення розміру заподіяної потерпілому шкоди, відкрити ці докази стороні захисту, після чого використати їх безпосередньо в суді.

Відповідно до роз'яснень пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення злочину, визначається лише вартістю цього майна, яке виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

В даному кримінальному провадженні вартість майна, яке вказано як об'єкт злочину, стороною обвинувачення ніяким чином не обґрунтована. Будь-яких речових доказів, довідок, можливо виданих суб'єктами підприємницької діяльності з правом проведення товарознавчих досліджень, висновків відповідних експертиз, інших документів чи протоколів процесуальних дій, які б судом було можливим визнати в якості обвинувальних доказів на доведеність встановлення вартості майна, прокурором суду не надано.

Перед завершенням з'ясування обставин та перевірки їх доказами від сторони обвинувачення клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи не надійшло. За відсутності обставин, передбачених ч.2 ст.332 КПК України, суд з власної ініціативи доручити проведення такої експертизи під час судового розгляду права не має.

Відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд враховуючи, що злочин передбачений ч. 1ст.15, ч.3 ст.185 КК України є злочином з матеріальним складом, який визначається з урахуванням вартості викраденого майна, або вартості майна яке особа намагалася викрасти, тому суд приходить до висновку про те, що

в судовому засідання не надано суду достовірних, об'єктивних доказів на викрадення якого майна та якої вартості був спрямований умисел обвинуваченого та іншої особи.

На підставі досліджених доказів в судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений та інша особа, лише незаконно проникли в житло.

Виходячи з того, що проникнення в житло потерпілих осіб є діями, що пов'язані з порушенням недоторканості житла і самі по собі є злочином, тому такі дії обвинуваченого підлягають перекваліфікації .

Тому, враховуючи викладене, враховуючи, що в матеріалах справи є заява потерпілих про притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого, з тексту заяви видно, що потерпілі вважають необхідним притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності за його протиправні дії стосовно них, тому суд, дотримуючись принципу диспозитивності, закріпленому в статті 26 КПК України, керуючись п.1ч.1ст.477 КПК України, враховуючи, що в матеріалах справи є допустимі докази, які достатньо підтверджують скоєння злочину обвинуваченим в порушенні недоторканості житла потерпілих, приходить до висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.1 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України і вважає необхідним кваліфікувати дії обвинуваченого по даному факту за такими кваліфікуючими ознаками як : незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла громадян.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, що обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Суд враховуючи та дотримуючись вимог ст.50,65, КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення особи, враховуючи особу винного та враховуючи обставини що пом'якшують покарання, що згідно ст.66 КК України, судом встановлені обставини що пом'якшують покарання, що обвинувачений визнає свою вину, щиро кається в тому що скоїв, що він хворіє, оскільки згідно письмової довідки № 512-6777 від 11.04.2017 року на підставі медичної документації він потребує інструментальних методів обстеження та призначення лікування в умовах лікувальних закладів, враховуючи захворювання за діагнозами : гіпертонічна хвороба 11 ст.2 ст. ризик 11.СНО. Остехондроз поперекового відділку хребта стадія нестійкої ремісії. Дисциркуляторна енцефалопатія 1-11 ст. Цефалгічний синдром, також враховуючи, що згідно тексту письмової розписки складеної потерпілими 5.09.2016 року, яка долучена до справи видно, що обвинувачений повністю добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим, що потерпілі вважають, що вони примирилися з обвинуваченим претензій до нього не мають, і як вказано письмово, просять суд призначити обвинуваченому покарання не зв'язане з позбавленням його волі, враховуючи що він має сім'ю, має дитину, дружину, має постійне місце проживання в м.Одесі, тому з огляду на вказані обставини суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому на підставі ст.69 КК України більш м'якого основного покарання, ніж передбаченого законом, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 1 статті 121 КК України у виді позбавлення волі. Так як суд вважає, що таке покарання є необхідним й буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в строк покарання ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 29.01.2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі.

Суд вважає, що цивільний позов прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №11» до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого відповідає вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства, є обґрунтованим, доказаним у суді, тому підлягає задоволенню.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди суд вважає необхідним залишити без розгляду на підставі заяви потерпілого ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373, ст.374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.121 КК України на підставі санкцій вказаних статей КК України призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.1 ст.121 КК України, з застосуванням ст.69 КК України призначити більш м'яке основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, ніж передбачене законом, у виді позбавлення волі строком на 2 (два ) роки 8(вісім) місяців.

На підставі ст.70 ч.1 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 основне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 2 (два ) роки 8(вісім) місяців.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 обрати у видітримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в строк покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 29.01.2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №11» до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 1345 грн. 60 коп. на користь КУ «Міська клінічна лікарня №11» (м.Одеса, вул.Ак.Воробйова, 5, р/р№35411001046273, код ЄДРПОУ - 02774415, МФО 828011, Банк - ГУДКСУ в Одеській області).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа» білого кольору - повернути власнику обвинуваченому ОСОБА_4; чоловічу сорочку та майку, чоловічі кепку «бейсболу» та в'язану шапку - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя Галій С. П.