Вирок № 66872179, 02.06.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6878/17

Провадження № 1-кп/344/475/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурора Гринишина В.Д.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого оператором-касиром у АЗС «АМІК», неодруженого, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Так, у квітні 2017 року ОСОБА_2 виготовив деревяний корок, через який час від часу викурював наркотичний засіб «канабіс» та постійно зберігав при собі без мети збуту.

В подальшому, 06.04.2017 близько 16 год. 00 хв. по вул. Вовчинецька, 200 в м. Івано-Франківську, ОСОБА_2 був зупинений працівниками патрульної поліції. Під час проведення огляду місця події, ОСОБА_2, усвідомлюючи неможливість продовження протиправної діяльності, повязаної з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів без мети збуту, добровільно видав працівникам поліції деревяний корок із нагаром, який згідно висновку експерта № 2.1-0428/17 від 26.04.2017 року містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено екстракт канабісу, кількість якого становить 0,486 грама.

25 травня 2017 року між прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 в присутності його захисника ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, щиро розкаявся, при цьому сторони угоди узгодили покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу в розмірі 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 ( одну тисячу сто девяносто) гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вказаному злочині визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 25 травня 2017 року просив затвердити. Наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього в разі укладення угоди, та виключні підстави оскарження вироку розуміє.

Захисник обвинуваченого підтримав думку свого підзахисного.

Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і повинна бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Відповідно до ст. 68, ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, згідно статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується ОСОБА_2, є обґрунтованим і свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.1 ст.309 КК України, так як ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття, обставини, що обтяжують покарання відсутні, що відповідає як закону, так і фактичним даним кримінального провадження.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, працює оператором-касиром у АЗС «АМІК», неодружений, на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_2 за ч.1 ст.309 КК України є правильною, а запропоноване угодою покарання у виді штрафу також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості злочину, санкції ч.1 ст.309 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом'якшують покарання, і відсутності обставин, що обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушення, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 25 травня 2017 року, укладену між прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 ( одну тисячу сто девяносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УК у місті Івано-Франківську/м.Івано-Франківськ/24060300, банк отримувача: ГУК в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження", - 989 гривень 60 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертизи №2.1-0428/17 від 26.04.2017.

Речові докази згідно постанови від 28.04.2017 - знищити, DVD - диск згідно постанови від 11.05.2017 зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Суддя О.Зеленко