Ухвала суду № 66868900, 31.05.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1092/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 34 Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.суддівВасиленко Л. І., Фетісової Т. Л. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» - Деревецького Володимира Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування шкоди.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

24 червня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «АХА Страхування» про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 26 січня 2015 року о 12:20 год. ОСОБА_8, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Черкаси по вул. Руставі, напроти будинку № 3, перед виконанням маневру не зайняв відповідного крайнього положення, не дав дорогу його автомобілю Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5, під його керуванням, що рухався у попутному напряму ліворуч, та скоїв з ним зіткнення.

Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Постановою Соснівського райсуду м. Черкаси від 06 лютого 2015 року у справі № 712/1235/15-п (провадження № 3/712/372/15) ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування адміністративного стягнення - штрафу 340 грн.

Таким чином, дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю його автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_8 сталася з вини ОСОБА_8, автомобіль Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5, володільцем якого є позивач на підставі довіреності від 30 травня 2013 року, засвідченої приватним нотаріусом Луганського МНО Чорнобривко Я.М. за № 621 пошкоджений, матеріальна шкода залишається не повністю відшкодованою, в тому числі страхове відшкодування сплачено не повністю, внаслідок чого він змушений звернутися до суду із даним позовом.

Розмір матеріальних збитків, спричинених внаслідок пошкодження автомобіля, визначений висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 18 від 26 лютого 2015 року, та становить 53 846 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «АХА Страхування» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № НОМЕР_6 від 08 липня 2014 року.

18 травня 2015 року позивачем було подано до ПрАТ «СК «АХА Страхування» відповідну заяву про виплату страхового відшкодування.

В подальшому, було отримано лист ПрАТ «СК «АХА Страхування» від 22 травня 2015 року № 4860/12цв, в якому страховик повідомив, що ним прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 28 296 грн.

25 травня 2015 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» було виплачено страхове відшкодування в сумі 28 154,52 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку від 26 травня 2015 року № 150526/846.

Згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № НОМЕР_6 від 08 липня 2014 року страхова сума становить 50 000 грн.

Таким чином страховик ПрАТ «СК «АХА Страхування» повинен був виплатити страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн., однак, страхове відшкодування виплачено лише в сумі 28 154,52 грн.

Невиплачена частина страхового відшкодування становить: 50 000 грн. - 28 154,52 грн. = 21 845,48 грн.

Отже стягненню з ПАТ «СК «АХА Страхування» підлягає невиплачене страхове відшкодування - 21 845,48 грн.

Шкода в частині, що перевищує страхову суму, становить: 53 846 грн. - 50 000 грн. = 3 846 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Просив суд стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на його користь невиплачене страхове відшкодування - 21 845,48 грн. Стягнути з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП (перевищення страхової суми) - 3 846 грн.

Стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_8 на його користь понесені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір в сумі 256,91 грн.; витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2015 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди в сумі 3 846 грн. - залишено без розгляду.

20 січня 2016 року позивачем скеровано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив с стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на його користь невиплачене страхове відшкодування - 15 534,01 грн., пеню за прострочення сплати страхового відшкодування - 5 272,20 грн., інфляційні збитки - 700,44 грн., 3 % річних від простроченої суми - 307,70 грн., а всього 21 814,35 грн.

Стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на його користь понесені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір в сумі 256,91 грн.; витрати на оплату судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1 000 грн.; витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2017 року позов ОСОБА_7 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування в сумі 15 534,01 грн., пеню за прострочення сплати страхового відшкодування в сумі 5 272,20 грн., інфляційні збитки в сумі 700,44 грн., 3 % річних від простроченої суми 307,70 грн., судовий збір в сумі 256,91 грн., витрати на оплату судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1 000 грн., витрати на оплату правової допомоги в сумі 6 659 грн., а всього 29 730,26 грн.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «АХА Страхування» просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2017 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 26 січня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8 та автомобіля Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_7

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 лютого 2015 року (а.с. 5 Т.1) ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довіреності від 30 травня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Луганського МНО Чорнобривко Я.М. за № 621 (а.с. 6 Т.1) ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_7 продати належний їй на праві власності автомобіль Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5. Довіреність видана на підставі усного договору доручення строком на десять років з наданням права ОСОБА_7 керування автомобілем. Крім того, у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами ОСОБА_7 уповноважено отримати грошові суми у розмірах згідно із кальку раціями, актами, експертними висновками.

Тобто, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 являвся володільцем пошкодженого автомобіля Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 18 від 26 лютого 2015 року (а.с. 8-12 Т.1) вбачається, що розмір матеріальних збитків, спричинених позивачу внаслідок пошкодження автомобіля складає 53 846 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 була застрахована в ПрАТ «СК «АХА Страхування» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № НОМЕР_6 від 08 липня 2014 року.

Позивач у встановленому порядку звернувся до ПрАТ «СК «АХА Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 21 Т.1).

Відповідно до листа № 4860/12-ЦВ від 22 травня 2015 року страхова компанія повідомила ОСОБА_7 про своє рішення виплатити йому 28 296 грн. страхового відшкодування.

Сторони не заперечили обставини отримання ОСОБА_7 страхового відшкодування в розмірі 28 154,52 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку № 150526/846 (а.с. 24 Т. 1).

Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 2-4 Т.1) ОСОБА_7 обґрунтовував свої вимоги тим, що ПрАТ «СК «АХА Страхування» порушуючи його права, виплатила страхове відшкодування в меншому розмірі ніж спричинена шкода.

В заяві про зменшення позовних вимог від 20 січня 2016 року (а.с. 215-217 Т.1) ОСОБА_7 вказав, що згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 110 від 18 грудня 2015 року (а.с. 164-169 Т.1) ринкова вартість автомобіля Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5 після його пошкодження у ДТП становить 10 157,47 грн.

Згідно висновку № 18 від 26 лютого 2015 року судової автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5 після ДТП становить 101 572,67 грн., а ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 53 846 грн.

Тому, вважає, що до виплати підлягало страхове відшкодування в розмірі 43 688,53 грн., тобто різниця від ринкової вартості автомобіля до ДТП та ринкової вартості автомобіля після ДТП. Оскільки страховою компанією виплачено 28 154,52 грн., тому невиплачена частина страхового відшкодування становить 15 534,01 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення страхового розміру відшкодування в сумі 15 534,01 грн., районний суд мотивував свої висновки тим, що позовні вимоги в цій частині є повністю доведеними та відповідають матеріалам справи та встановленим обставинам по справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5, володільцем якого є позивач на підставі довіреності від 30 травня 2013 року, засвідченої приватним нотаріусом Луганського МНО Чорнобривко Я.М. за № 621. Вказана довіреність видана ОСОБА_11

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частина 3 ст. 22 ЦК передбачає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до висновку № 18 автотоварознавчого дослідження складеного 26 лютого 2015 року вартість матеріального збитку, який спричинений власнику автомобіля Daihatsu Grandmovе, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_12, внаслідок пошкодження даного транспортного засобу під час ДТП 26 січня 2015 року складає 53 846 грн. з урахуванням зносу.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п. 1 та п 2 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

По справі було проведено ряд експертиз, якими достовірно встановлено обставину знищення автомобіля потерпілого і даний факт сторонами визнається та не оспорюється.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 22 ЦК, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Ст. 1192 ЦК України визначає, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Узагальнення по розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 30 березня 2015 року, суддям при оцінці розрахунків шкоди, спричиненої транспортному засобу внаслідок ДТП, викладених у висновках автотоварознавчих експертів та розрахунках страхових відшкодувань, здійснених страховиками, слід враховувати положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в МЮУ 04 серпня 2009 року за № 724/16740 і яка розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна і встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів.

Отже, з урахуванням вище приведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ «СК «АХА Страхування» в порушення вимог закону визначила вартість транспортного засобу, а саме автомобіля НОМЕР_4, після ДТП шляхом використання системи онлайн-аукціону ТОВ УПП «Автоонлайн-Україна» у розмірі 25 550 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме листом страхової компанії № 4217/12ЦВ від 28 квітня 2015 року, який був направлений на адреси ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (а.с. 79 Т.1).

Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно п.п. 8.2, 8.3 Методики, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість, Свр > С , б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови, що Свр < С, Сврз + ВТВ > С в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ.

Відповідно до п.3 п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов'язковим. При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст. 67 КПК чи ст. 62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Відповідно до п. 11 та п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30.05.97 року, повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів-членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Перевіряючи вмотивованість рішення суду щодо оцінки експертиз, колегія суддів погоджується з доводами суду щодо надання переважного права для висновку саме тих експертиз, які були покладені в основу рішення наряду з іншими доказами по справі.

Згідно висновку № 18 від 26 лютого 2015 року судової автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту автомобіля Daihatsu Grandmove, д.н.з. НОМЕР_5 після ДТП становить 101 572,67 грн., а ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 53 846 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Аналізуючи надані розрахунки несплаченої суми страхового відшкодування, суд першої інстанції правильно визначив суму у відповідності до розрахункових формул та наявних даних щодо вартості автомобіля до і після пошкодження та з врахуванням ринкової вартості автомобіля до ДТП.

Районним судом правильно встановлено та зазначено в своїх висновках, що вартість ТЗ до ДТП - 53 846,00 грн., вартість ТЗ після ДТП - 10 157,47 грн.

Отже до виплати підлягало страхове відшкодування в розмірі: 53 846,00 грн. - 10157,47 грн. = 43 688,53 грн.

Таким чином висновок суду щодо невиплаченої частини страхового відшкодування в розмірі: 43688,53 грн. є правильним (вартість страхового відшкодування) - 28154,52 грн. (виплачені кошти страховою компанією страхового відшкодування) = 15534,01 грн., яка підлягає до стягнення з ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь позивача.

Крім того, судом правильно встановлено і дана обставина не спростована представником відповідача про те, що відповідач ПАТ «СК «АХА Страхування» вчасно 25 травня 2015 року сплатив лише частину страхового відшкодування в розмірі 28 154,52 грн., а решту відшкодування в розмірі 15 534,01 грн. не сплатив до цього часу, тому з 26 травня 2015 року це зобов'язання набуло статусу простроченого.

Відповідно п. 21 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: «При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).»

Згідно п. 4 постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено: «Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК України).»

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Частиною 3 ст. 11 ЦК передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадку завдання шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникають два види правовідносин, і відповідно, зобов'язань:

Деліктні правовідносини (зобов'язання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником - особа, яка завдала шкоди;

Договірні правовідносини (зобов'язання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа, на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків, завданих внаслідок настання страхової події - спричиненої шкоди з вини страхувальника), а боржником - страховик за цим договором. У даному випадку зобов'язання страховика випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.

Судом першої інстанції правильно враховано те, що між позивачем та відповідачем немає договірних відносин, однак дана обставина це не звільняє відповідача від виконання вимог ст. 625 ЦК, так як в ст. 992 ЦК чітко зазначено про відповідальність страховика у разі несплати страхової виплати як страхувальникові так і іншій особі, і в такому випадку, згідно п. 4 постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року № 4, положення статті 625 ЦК - застосовуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно наданих розрахунків позивача розмір пені становить - 5 272,20 грн.

В позовній заяві позивачем зазначено, що інфляційні збитки становлять - 700,44 грн., 3 % річних - 307,70 грн.

Суд першої та апеляційної інстанції погоджуються з наданими розрахунками і крім того враховують, що відповідачем заперечень щодо наданих розрахунку не надавалось та не надавалось власних варіантів розрахунку.

Тому враховуючи вищевикладені обставини, наявні матеріали справи та докази, що були надані сторонами по справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду про стягнення на користь позивача визначених сум страхового відшкодування, пені за прострочення сплати страхового відшкодування, інфляційних збитків, 3 % річних від простроченої суми.

Крім того, оскільки позов задоволено повністю, тому висновок районного суду про стягнення на користь позивача судових витрат та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи є правильним, відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України та сума стягнення підтверджена відповідними платіжними дорученнями, що маються в матеріалах справи.

Також, на користь позивача рішенням суду було стягнуто витрати на правову допомогу, в розмірі 6 659 грн.

За змістом ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно роз'яснень пунктів 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки, позивачем на підтвердження надання правових послуг надано договір про надання правової допомоги № 069-15/06ф-пд/цс (е) від 22 червня 2015 року, розрахунки про надання правової допомоги, акти приймання-передачі наданої правової допомоги та квитанції про оплату правової допомоги. Вказані документи підтверджують як надання так і отримання правової допомоги та її оплату.

Тому, висновок суду про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 6 659 грн. є правильний, перевірений судом апеляційної інстанції і визнаний таким, що відповідає встановленим нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що позивач повністю довів обгрунтованість своїх позовних вимог, надав вмотивовані доводи в їх підтвердження, а представником відповідача навпаки ці доводи спростовані не були, що дало підстави суду ухвалити рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» - Деревецького Володимира Васильовича відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :