Вирок № 66866177, 31.05.2017, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 403/45/17

провадження № 1-кп/403/18/17

В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Гарбар С.І., за участю учасників судового провадження: прокурора Павлюченко Л.В., Мазуренко Д.С., потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Устинівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120290000233 від 12.10.2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, проживаючого однією сімєю з жінкою без реєстрації шлюбу, громадянина України, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

11.10.2016 року близько 16 год. 00 хв., перебуваючи не межі присадибних ділянок (городів) безпосередньо прилягаючих до домоволодінь потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, що розташовані по вул.Центральній в с.Сонцеве Устинівського району Кіровоградської області, між потерпілою ОСОБА_1 та гр-нкою ОСОБА_3, з якою обвинувачений проживає однією сімєю без реєстрації шлюбу, і яка являється її сусідкою, у звязку із перебуванням на городі потерпілої індиків, належних останнім, виникла сварка, під час якої в обвинуваченого ОСОБА_2, який в цей час перебував на подвірї свого господарства та спостерігав за сваркою жінок, раптово, на грунті особистих неприязних відносин, виник умисел на спричинення потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Реалізуючи вказаний умисел, діючи усвідомлено та цілеспрямовано, взявши до рук лопату з деревяним держаком і широким металевим ковшом на кінці, обвинувачений ОСОБА_2 вийшов за межі свого подвіря та наніс вказаною лопатою потерпілій ОСОБА_1 по одному удару в область лівого плеча, а потім в область правого плеча. Після того як потерпіла, захищаючись, схопилась за ковш лопати, обвинувачений ОСОБА_2 наніс їй прямою ногою близько 10 ударів в область паха (лівої нижньої частини живота). Внаслідок вказаних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців по зовнішній поверхні правого, лівого плеча, правої здухвинної кістки та в області живота, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1631 від 13.10.2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в скоєному злочині визнав частково. Суду дав показання, що в жовтні 2016 року, точної дати не памятає, після обід, надвечір, точного часу також не памятає, він перебував у себе вдома. Потерпіла ОСОБА_1, яка є його сусідкою, пригнала до його подвіря належних йому індиків, вбила одного індика та закинула його на подвіря, після чого перебуваючи біля хвіртки, на території його городу, почала сваритися з його дружиною з приводу належних їм індиків, які зайшли до неї на город в гарбузи, висловлюючись при цьому нецензурними словами. Спочатку він перебував на території свого подвіря та лише говорив потерпілій, щоб та йшла додому. В подальшому сварка між ними перейшла у взаємні образи з використанням нецензурних слів, і лише після того як потерпіла схопила його дружину за косинку на голові та її зірвала, він схопив підборочну лопату, яка знаходилась на подвірї, і вийшовши на город, перебуваючи навпроти потерпілої, наніс їй один удар в ліве плече, не памятає, якою саме частиною лопати, а після того, як остання схопилась за ковш лопати руками, наніс їй близько 3-4 ударів правою ногою по колінах. Після цього він кинув лопату та пішов до себе на подвіря, а потерпіла пішла додому, але через деякий час повернулась разом з батьком продовжити сварку, однак більше він зі свого подвіря не виходив та жодних дій відносно потерпілої не вчиняв. Повністю визнав обставини вчинення ним кримінального правопорушення щодо нанесення одного удару лопатою по лівому плечу потерпілій внаслідок виниклої між ними сварки. Щодо нанесення ним одного удару в область правого плеча потерпілої заперечив. З приводу нанесення ним ногою близько 10 ударів в область паху потерпілій, що мало місце у неї на городі, свою вину визнав частково, та дав суду показання, що наніс потерпілій не більше 3-4 ударів в область колін, а не області паху, і вказані події відбувались саме у нього на городі за 3-4 метри від його хвіртки. Також показав, що не цікавився станом потерпілої. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, при цьому пояснивши своє розкаяння тим, що наніс тілесні ушкодження потерпілій та дослівно, «на старості звівся, для чого мені були потрібні ті індики, їжджу тепер місяць чи може півроку». Позов, предявлений потерпілою ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином вважав таким, що підлягає до задоволення, якщо дійсно вона витратила кошти на лікування отриманих тілесних ушкоджень. Позовні вимоги про компенсацію моральної шкоди, завданої вчиненим ним злочином, не визнав повністю. В подальшому вирішення цього питання відніс на розсуд суду. Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1, крім часткового визнання ним своєї вини, підтверджується безпосередньо дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження доказами, а саме: - показаннями потерпілої ОСОБА_1, що 11.10.2016 року близько 16 год.00 хв. вона прийшла до себе на город, розташований за місцем її проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, і який безпосередньо межує з городом обвинуваченого ОСОБА_2, та побачила, що індики, належні її сусідам обвинуваченому ОСОБА_2 та його цивільній дружині, пошкодили більше половини ще не зібраних нею гарбузів. Відігнавши індиків до подвіря сусідів, вона пару разів їх погукала, але ніхто до неї не обізвався, тому вона повернулась додому, а через деякий час пішла на свій город скачувати гарбузи. Побачила як з подвіря сусідів вийшла дружина обвинуваченого, якій вона висловила своє незадовлення від шкоди, завданої ними, після чого між нею та дружиною обвинуваченого виникла сварка з використанням нецензурної лайки, під час якої з подвіря власного будинку на територію її городу, вибіг обвинувачений ОСОБА_2, який розмахував лопатою з деревяним держаком з широким металевим ковшем на кінці, та раптово, оскільки вона не чекала від нього таких дій, наніс їй по одному удару в праве та ліве плече, а після того, як вона, обороняючись, схопилась за ковш лопати, наніс їй близько десяти ударів прямою ногою в нижню ліву частину живота - область паху. З дружиною обвинуваченого вона не билася, а вже після нанесення обвинуваченим ударів, коли він опустив лопату, вона зірвала з її голови платок. Від нанесених обвинуваченим ударів в неї на тілі, зокрема на плечах обох рук та нижній лівій частині живота, зявились синці зеленого кольору, після чого вона на наступний день звернулась із заявою про вказану подію до відділення поліції, а потім і до експерта. Також показала, що обвинувачений жодного разу не поцікавився станом її здоровя та не вибачився за вчинене; - показаннями свідка ОСОБА_3, що 11 жовтня 2016 року після обід, точного часу не памятає, вона перебувала в себе в будинку. Почула голос потерпілої ОСОБА_1, яка її кликала. Вийшовши з будинку на подвіря, побачила, що на землі лежить вбитий індик, а потерпіла стоїть біля її хвіртки. Вийшла до потерпілої. Після цього між нею та потерпілою виникла сварка, під час якої остання вдарила її по щоці та губі, зірвала в неї з голови платок. В цей час її чоловік ОСОБА_2, який перебував на подвірї біля будинку, схопив лопату, яка стояла біля сараю, вибіг за двір та один раз ударив потерпілу по лівому плечу, після чого кинув лопату та пішов назад у двір, а потерпіла вибігла на вулицю і почала кричати по телефону: «Міліція, міліція, мене бють». Нанесення її чоловіком інших ударів потерпілій ОСОБА_4 вона не бачила. При цьому показала, що під час сварки та безпосереднього нанесення чоловіком одного удару потерпілій, вона нахилялась по телефон, який у неї випав, з метою його забрати, щоб не розтоптали, а також відволікалась на індиків, які перебували на подвірї, щоб вони нікуди не вийшли, тому могла і не бачити нанесення інших ударів обвинуваченим; - показаннями свідка ОСОБА_5, що 11 жовтня 2016 року, під верчір, близько 17 год. 00 хв., до нього зателефонувала потерпіла, яка є його дочкою, та повідомила, що її на городі побив обвинувачений ОСОБА_2. Коли він прийшов до місця проживання дочки, то вона вже перебувала на вулиці біля подвір"я обвинуваченого. Зі слів дочки, обвинуваченим їй були нанесені удари по плечах та низу живота, причиною сварки були індики, які зайшли на її город. Безпосередньо він бачив грязь від підбірної лопати на плечах дочки. Також показав, що городи дочки та обвинуваченого ОСОБА_2 не розмежовані огорожею чи іншим чином, є лише невелика стежина; - заявою потерпілої ОСОБА_1 від 12.10.2016 року про притягнення до кримінальної відповідальності гр-на ОСОБА_2, який наніс їй тілесні ушкодження у вигляді синців на тілі (а.п.3); - витягом з кримінального провадження №12016120290000233, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2016 року за правовою кваліфікацією ч.1 ст.125 КК України, відповідно до фабули якого гр-н ОСОБА_2 на огороді подвіря по вул.Центральна,18 в с.Сонцеве Устинівського району Кіровоградської області наніс тілесні ушкодження у вигляді синців на тілі гр-нці ОСОБА_1 (а.п.1); - висновком експерта №1631 від 13.10.2016 року за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якої у потерпілої ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців по зовнішній поверхні правого, лівого плеча, правої здухвинної кістки, в ділянці живота. Дані тілесні ушкодження утворились внаслідок травматичного контакту з тупим обєктом (обєктами), і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи локалізацію і взаємне розташування ушкоджень, вони не могли утворитись при падінні з положення стоячи. В пошкодженнях відобразились властивості тупих предметів, індивідуальні властивості травмуючих обєктів у пошкодженнях не відобразились (а.п.20); - протоколом проведення слідчого експерименту від 18.01.2017 року з доданою фототаблицею за участю потерпілої ОСОБА_1, в ході якого остання вказала на обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень, а саме: продемонструвала механізм нанесення їй ударів ОСОБА_2(а.п.21-27); - висновком експерта №14 від 20.01.2017 року за результатами проведення судово-медичної експертизи гр.-нки ОСОБА_1, згідно якого виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: синців по зовнішній поверхні правого плеча, лівого плеча, правої здухвинної кістки та в ділянці живота могли виникнути за обставин, що вказані в протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 18.01.2017 (а.п.29). Під час судового розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_1 надала показання про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення, зокрема, про механізм та спосіб нанесення їй обвинуваченим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які узгоджуються з обставинами кримінального правопорушення та дослідженими під час судового розгляду доказами на їх встановлення. Так, показання потерпілої ОСОБА_1, що 11 жовтня 2016 року близько 16 год. 00 хв. обвинувачений під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс їй по одному удару в ліве та праве плече та близько 10-ти ударів прямою ногою в область паху (нижню частину живота), від якого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді синців, узгоджуються із висновком експерта № 1631 від 13.10.2016 року за результатами проведення судово-медичної експертизи гр.-нки ОСОБА_1 про наявність у неї тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, в тому числі, згідно даних огляду: на зовнішній поверхні в середній третині правого плеча синець 6 х 3,5 см., на внутрішній поверхні в нижній частині лівого плеча синець 3,3 х 2,5 см., синця на лівій боковій поверхні живота на 10 см нижче пупка 1,5 х 1 см., та висновком експерта №14 від 20.01.2017 року, що тілесні ушкодження у гр-нки ОСОБА_1 у вигляді: синця по зовнішній поверхні правого плеча, лівого плеча, правої здухвинної кістки та в ділянці живота могли виникнути за обставин, які вказані, зокрема, в протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 18.01.2017 року. Натомість показання обвинуваченого ОСОБА_2 про механізм та спосіб нанесення ним ударів потерпілій ОСОБА_1, а саме: що він не наносив удару потерпілій в праве плече та наніс близько 3-4 ударів по колінах потерпілої, і не наносив їй близько 10 ударів в область паху через зріст, який не дозволяє йому цього зробити, спростовуються безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами: висновком експерта № 1631 від 13.10.2016 року за результатами проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_1 про наявність у неї, крім інших, тілесних ушкоджень саме в ділянці живота, зокрема, згідно дослідної частини - синця на лівій боковій поверхні живота на 10 см нижче пупка 1,5х1 см. та відсутність тілесних ушкоджень в області колін; протоколом проведення слідчого експерименту від 18.01.2017 року, в ході якого потерпіла вказала на механізм нанесення їй ударів обвинуваченим прямою ногою в область паху (ділянку живота); висновком експерта №14 від 20.01.2017 року про те, що тілесні ушкодження у гр-нки ОСОБА_1, зокрема, в ділянці живота, могли утворитись за обставин, що вказані в протоколі слідчого експерименту за її участю від 18.01.2017 року. Суд критично відноситься до зазначених вище показань обвинуваченого ОСОБА_2, як таких, що носять неправдивий та недостовірний характер, оскільки вони не узгоджуються з обставинами кримінального правопорушення, встановленими під час безпосереднього дослідження судом доказів, і розцінює їх як обраний обвинуваченим спосіб захисту та спробу помякшити вид і розмір покарання за вчинений злочин. При цьому суд також враховує всі обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, динаміку дій обвинуваченого і потерпілої безпосередньо під час злочину, в тому числі, нанесення обвинуваченим ударів спочатку лопатою, а далі, після затримання потерпілою обома руками металевого ковша лопати, нанесення ударів, в кількості більше одного, саме ногою, що не заперечується і самим обвинуваченим; перевагу у співвідношенні сили зі сторони обвинуваченого, який з метою нанесення тілесних ушкоджень використовував також і лопату, а потерпіла обороняючись та тримаючи руками лопату була позбавлена можливості захистити себе від ударів обвинуваченого ногою в нижню бокову поверхню живота (область паху). Враховуючи викладене, суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин вчинення кримінального правопорушення, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оцінених судом відповідно дост.94 КПК України приходить до висновку, що:мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2; це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження; його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, є встановленою та доведеною і він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Відповідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_2 злочин класифікується як злочин невеликої тяжкості. Обвинувачений ОСОБА_2 являється особою раніше не судимою. До кримінальної відповідальності притягується вперше, не працюючий. По місцю проживання характеризується задовільно. Згідно відповіді Устинівської центральної районної лікарні Кіровоградської області обвинувачений ОСОБА_2 на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п.40 44). За змістом досудової доповіді, складеної 12.04.2017 року начальником Устинівського районного сектору пробації РСП Південного МРУ ПВКПП МЮ України про обвинуваченого ОСОБА_2, останній згідно соціально-психологічної характеристики проживає разом з дружиною, не працює, веде домашнє господарство. Вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, розкаюється, планує надалі вести загальноприйняте життя. Адекватно сприймає ситуації, характеру притаманна спокійність, замислюється над своїми помилками. Ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як низькі (а.п.73). Обставини, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні. При цьому необхідно зазначити, що у розумінні п.1 ч.1ст.66 КК України щире каяття має полягати у належній критичній оцінці особою свого протиправного діяння, його осуді. Щире каяття, яке характеризує субєктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. Натомість обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому ним злочині визнав частково, станом здоров"я потерпілої після нанесення їй ударів не цікавився, не вибачився, а тому його показання не мають ознак критичної оцінки ним своєї протиправної поведінки. Відповідно до ст.67 КК України обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_2 є працездатним, однак не працевлаштований, а тому призначення покарання у виді виправних робіт є неможливим. На підставі викладеного, суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 з урахуванням: ступеня тяжкості вчиненого ним злочину,який є злочином невеликої тяжкості; особи обвинуваченого, який являється особою раніше не судимою і до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується задовільно; відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням думки потерпілої щодо виду покарання обвинуваченому, вважає, що необхідним і достатнім покаранням для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді штрафу, призначене в межах санкції ч.1ст.125 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин. Вирішуючи цивільний позов, предявлений потерпілою ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди, завданої вчиненим стосовно неї кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступних висновків. На підставі п.10 ч.1ст.56 КПК Українипотерпілий від злочину має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Відповідно до положень ч.2ст.127 КПК Українивизначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Під час судового розгляду у звязку з частковим визнанням обвинуваченим ОСОБА_2 предявленого потерпілою ОСОБА_1 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а в подальшому зазначення ним про віднесення вирішення цього питання на розсуд суду, судом були досліджені наступні докази: - показання свідка ОСОБА_6, який за клопотанням потерпілої, був викликаний до суду для дачі показань щодо обставин, викладених потерпілою в позовній заяві на підтвердження перенесених нею страждань, внаслідок вчиненого обвинуваченим злочину. Суду показав, що потерпіла, яка є його цивільною дружиною, погано спала, прокидалась серед ночі, безпричинно плакала. Вони звертались до лікарні за медичною допомогою; - висновок експерта №1631 від 13.10.2016 року за результатами проведення судово-медичної експертизи гр.-нки ОСОБА_1, відповідно до якого в останньої маються тілесні ушкодження у вигляді синців по зовнішній поверхні правого та лівого плеча, правої здухвинної кістки та в ділянці живота, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.п.20); - епікриз № 2168, виданий Устинівською центральною районною лікарнею Кіровоградської області, про перебування на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні ОСОБА_1 (а.п.49); - консультативний висновок спеціаліста від 13.10.2016 року (а.п.50); - результати ультразвукового дослідження від 13.10.2016 року (а.п.52); - довідка від 24.03.2017 року про перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_1 (а.п.53); - направлення на госпіталізацію в психіатричну лікарню від 28.02.2017 року (а.п.54); - чеки про придбання медичних препаратів (медикаментів) (а.п.44-48); - чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів (а.п.45, 47). З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7245 грн. 29 коп., підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно дост.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам та майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно ізст.1195 ЦК Українифізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків. Судом встановлено, що нанесення потерпілій ОСОБА_1 обвинуваченим ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень у виді синців по зовнішній поверхні правого та лівого плеча, правої здухвинної кістки та в ділянці живота мало місце 11 жовтня 2016 року. Потерпіла ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Устинівської ЦРЛ Кіровоградської області в період часу з 03.12.2016 року по 17.12.2016 року, з діагнозом: остеохондроз шийного відділу хребта. Відповідно до копій чеків від 09.12.2016 року на суму 230, 47 грн., від 10.12.2016 року на суму 212, 99 грн., від 12.12.2016 року на суму 142,11 грн., та від 09.12.2016 року на суму 146, 11 грн. (дата видачі якого встановлена в судовому засіданні), а всього на суму: 731,68 грн. (а.п.44), медичні препарати були придбані потерпілою саме в період перебування на стаціонарному лікуванні з діагнозом, не повязаним із наявними в неї тілесними ушкодженнями, саме лікування здійснювалось після спливу значного часу з моменту вчинення злочину (більше 1,5 місяця), а тому суд приходить до висновку про недоведеність потерпілою того, що витрати, згідно наданих суду копій чеків на суму 731,68 грн., були понесені нею саме на придбання ліків для лікування тілесних ушкоджень, заподіяних їй внаслідок вчинення обвинуваченим відносно нею злочину. Також суд не приймає як належний доказ надані потерпілою на підтвердження понесених нею витрат на лікування копії чеків від 27.10.2016 року на суму 10, 55 грн. та 276, 25 грн., а всього на загальну суму 286, 80 грн. (а.п.44), а також від 27.02.2017 року на суму 116,80 грн. (а.п.45), оскільки медичні препарати, зазначені в них, були придбані потерпілою більше, ніж через два тижні та більше, ніж через чотири місяці відповідно, після нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень та не підтверджені письмовими призначеннями лікаря за наслідками відповідного обстеження. Надана потерпілою копія чеку від 21.02.2017 року про придбання палива на суму 224, 50 грн. також не приймається судом як доказ на підтвердження заподіяної їй майнової шкоди, оскільки недоведеним є факт того, ким саме було придбане дане пальне та у звязку з чим, а тому неможливо встановити причинний звязок цих витрат із завданою кримінальним правопорушенням шкодою ( а.п.45). Суд також не приймає як належний доказ на підтвердження здійснених потерпілою витрат, надані копії чеків на придбання медичних препаратів в період перебування її на стаціонарному лікуванні в КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» з 06.03.2017 року по 27.03.2017 року на загальну суму 4980, 78 грн. (а.п.46-48), оскільки судом розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України, а саме: за фактом нанесення ним потерпілій умисного легкого тілесного ушкодження у виді синців по зовнішній поверхні правого та лівого плеча, правої здухвинної кістки та в ділянці живота, що і є саме тим суспільно-небезпечним наслідком, який перебуває у безпосередньому причинному звязку з діями обвинуваченого. Даних щодо спричинення потерпілій внаслідок дій обвинуваченого будь-яких інших ушкоджень, в тому числі таких, що викликали реактивний стан нервової системи (психози, неврози), та які стали підставою для її звернення за наданням медичної (психіатричної) допомоги, під час досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено не було, як не вбачається судом і під час судового провадження, оскільки з часу вчинення обвинуваченим злочину 11.10.2016 року і до дати отримання потерпілою направлення на госпіталізацію до психіатричного закладу 28.02.2017 року минуло більше 4,5 місяців, на протязі яких потерпіла жодного разу не зверталась до лікаря за відповідною допомогою, і причини, які зумовили її стаціонарне лікування у психіатричній лікарні, з урахуванням значного проміжку часу, який минув з дня нанесення їй тілесних ушкоджень, можуть бути різними, в тому числі і не повязаними з діями обвинуваченого. З урахуванням викладеного, не підлягають також задоволенню і вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого витрат на проїзд до м.Кіровограда 21.03.2017 року в розмірі 68, 73 грн., придбання бензину 06.03.2017 року на суму 573,75 грн. та 25.03.2017 року на суму 112,25 грн., а всього на суму 754,73 грн. (а.п.47), оскільки неможливо встановити причинний звязок цих витрат із завданою кримінальним правопорушенням шкодою. В звязку з викладеним, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 7245 грн. 29 коп. підлягає частковому задоволенню на суму 150 грн. 00 коп., сплачених потерпілою ОСОБА_1 за проходження ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та заочеревинного простору 13.10.2016 року, яке було здійснене нею через один день після нанесення тілесних ушкоджень та спрямоване на дослідження стану тих органів, в область яких обвинуваченим ОСОБА_2 були нанесені удари (ділянка живота) (а.п.51,52). В іншій частині позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 майнової шкоди слід відмовити за недоведеністю. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. 00 коп., завданої внаслідок вчиненого стосовно неї злочину, який обвинувачений ОСОБА_2 не визнав повністю, а потім відніс вирішення цього питання на розсуд суду, підлягає до задоволення частково з наступних підстав. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1996 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із наступними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Стосовно потерпілого моральна шкода полягає у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З урахуванням викладеного, суд вважає встановленим, що потерпілій ОСОБА_1 безумовно була завдана моральна шкода, яка полягала у певних моральних стражданнях, пережитих нею внаслідок вчинення стосовно неї злочину, а саме: наявності больових відчуттів від отриманих внаслідок протиправних дій обвинуваченого легких тілесних ушкоджень у вигляді синців по зовнішній поверхні правого та лівого плеча, правої здухвинної кістки та в ділянці живота; в перенесенні нею стресу у звязку із застосуванням обвинуваченим фізичних насильницьких дій. Разом з тим, з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_1, ступеня пережитого нею приниження честі та гідності, відсутності тривалого лікування внаслідок заподіяних їй тілесних ушкоджень та тяжких вимушених змін в організації повсякденного життя, матеріального стану обвинуваченого, вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування потерпілій моральної шкоди в розмірі 2500 грн.. Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 371, 373-376, 392, 395, 532 КПК України, суд,- У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.125 КК Українита призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п"ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 850 грн. 00 ( вісімсот п"ятдесят гривень 00 копійок) (отримувач УДК в Устинівському районі Кіровоградської області, МФО 823016, рахунок № 31111106700423, код ЄДРПОУ 36735129, код бюджетної класифікації 21081100). Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серія ЕА №711775, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_8 (паспорт серія ЕА №807152), на відшкодування майнової шкоди кошти в розмірі 150 грн. 00 коп. (сто пятдесят гривень 00 копійок). Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серія ЕА №711775, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_8 (паспорт серія ЕА №807152), на відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 2500 грн. 00 коп. (дві тисячі п"ятсот гривень 00 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовити. Речові докази по справі відсутні. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий С.Ю.Атаманова