Ухвала суду № 66862752, 25.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/3556/17 № апеляційного провадження: 22-ц/796/5585/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк" - Кононенко Дениса Альбертовича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року

в справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк » на постанову державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ясінської A.C. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 49809697.

в с т а н о в и л а:

Скаржник звернувся до суду із вищевказаною скаргою, обґрунтовував свої вимоги тим, що 11 червня 2014 року Дарницьким районним судом міста Києва було ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк » до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення судового збору. 06 липня 2015 року на підставі вищезазначеного рішення банк отримав виконавчий лист та звернувся до Фастівського міськрайонного ВДВС ГТУ у Київській області із заявою про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої було відкрито виконавче провадження № 49809697 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення судового збору. 13 лютого 2017 року скаржник отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві , яка винесена державним виконавцем з підстав відсутності майна у боржника на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Однак, стягувач вважав такі дії державного виконавця незаконними. У зв'язку з чим винесена ним постанова про повернення виконавчого документа стягувачу підлягала скасуванню.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ПАТ «Родовід Банк » подав апеляційну скаргу де ставив питання щодо її скасування та прийняття нової про задоволення скарги у повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначаючи також про те, що суд нічим не мотивував прийняте рішення, лише перелічив норми законодавства, яких державний виконавець мав би дотримуватись, не вказавши - виконав він їх чи ні. Крім того, суд в ухвалі встановив факт звернення до суду ТОВ «РАДА» зі скаргою на постанови ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва за іншими виконавчими провадженнями, які не мають відношення до предмету оскарження АТ «Родовід Банк ».

Сторони про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. В судове засідання не з'явилися, поважність причин неявки суду не повідомили ( а.с. 74 - 76).

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, банк вказував на те, що відповідно до ст. 10. Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вчинивши виконавчі дії у обсязі, зазначеному у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу та, власне, винісши оскаржувану постанову, державний виконавець грубо проігнорував не лише вимоги Закону України «Про виконавче провадження», але й Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги зазначав, що дії державного виконавця відповідали нормам Закону України «Про виконавче провадження», а тому є правомірними, відповідно постанова про відкриття виконавчого провадження від 29 квітня 2016 року є законною, підстави для її скасування відсутні.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служи і права чи свободи заявника не було порушено.

Згідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Постановлена судом першої інстанції ухвала не відповідає за своїм змістом зазначеним вимогам. Суд обмежився лише перерахуванням норм права, яких би державний виконавець мав дотримуватися. Не вказавши при цьому, які ж саме дії ( заходи) примусового виконання рішення у відповідності до положень ст. 10 Закону України « Про виконавче провадження » були виконані державним виконавцем щодо виявлення та встановлення майна боржника. Та давали б можливість перевірити правомірність таких дій державного виконавця при ухваленні постанови про повернення виконавчого документа стягувану.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з передачею питання до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 311, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Кононенко Дениса Альбертовича задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року скасувати, питання передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: