Рішення № 66862736, 18.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/46175/15ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/4822/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «БОЇНСЬКИЙ КОМПЛЕКС» - Лях Яни Миколаївни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 грудня 2016 року

по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «БОЇНСЬКИЙ КОМПЛЕКС» до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Під-ключ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ» про встановлення нікчемності попереднього договору та договору поруки.

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ОСОБА_7 та ПП «Під-ключ» був укладений попередній договір №1-26к від 22.07.2010 року, за яким сторони повинні були в строк до вересня 2013 року укласти договір купівлі-продажу жилих приміщень: квартири №146 (14 поверх, в осях 9-11,Г-Ж) загальною площею 73,20 кв.м., що складається з двох жилих кімнат та квартири №147 (14 поверх, в осях 11-14,Г-Ж) загальною площею 123,30 кв. м., що складається з трьох жилих кімнат, розташованих за будівельною адресою: АДРЕСА_1, на умовах встановлених даним договором. 26 грудня 2012 року ОСОБА_3 та ПП «Під-ключ» уклали додаткову угоду №3 до попереднього договору, якою абзац 1 п.1 попереднього договору викладено у такій редакції: «Сторони зобов'язуються в майбутньому у строк до вересня 2013 року укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) належних Стороні -1 жилих Приміщень, а саме : квартири №45 (15 поверх, в осях 12-14, Е-И) загальною площею згідно проекту 73,80 кв.м., що складається з двох жилих кімнат та №46 (15 поверх, в осях 11-14 Г-Ж) загальною площею згідно з проектом 117,40 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, розташованих за будівельною адресою : АДРЕСА_1, на умовах встановлених договором.

З метою забезпечення належного виконання цих обов'язків, ОСОБА_3 та ТОВ «Енергія» укладено договір поруки від 27.06.2014 року, згідно умов якого ТОВ «Енергія» поручається перед ОСОБА_3 за виконання обов'язку ПП «Під-ключ» за попереднім договором №1-26к від 22.07.2010 року, як солідарний боржник.

Як передбачено п.3.2 договору поруки від 27.06.2014 року поручитель з метою остаточного вирішення питання оформлення відповідних договорів з приведенням їх у юридичну відповідальність до фактичного стану, зобов'язується додатково в строк до 30 вересня 2014 року укласти з кредитором договори купівлі-продажу майнових прав та передати кредитору, в день укладення договорів, підписані Акти приймання - передачі майнових прав, довідки про 100% оплату на квартиру №№45,46.

А відтак, позивач вважав, зазначені попередні договори нікчемними, оскільки вони не посвідчені нотаріально. Така вимога до правочинів щодо нерухомого майна є обов'язковою, недодержання такої форми попереднього договору свідчить про їх нікчемність укладеного. Також позивач вказував на те, що вказаними правочинами відповідачі порушили його права та інтереси, визначені договором про спільну діяльність в будівництві №88 від 19.04.2010 року.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 грудня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначаючи, що за змістом ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Натомість, попередній договір №1-26к від 22.07.2010 року не відповідає презумпції правомірності правочину та за формою не відповідає вимогам законодавства, а тому є нікчемним (не породжує правових наслідків).

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього (абз.2 п. 2 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»). За ч. 2 ст. 548 ЦК недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. А відтак, вважала, що договір поруки є нікчемним у зв'язку з нікчемністю попереднього договору.

Відповідач та представники відповідача не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Позивач ТОВ «БОЇНСЬКИЙ КОМПЛЕКС» (як особа, яка подала апеляційну скаргу) та відповідачі ПП «Під-ключ», ТОВ «ЕНЕРГІЯ» будучи повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів на підтвердження своїх посилань на те, що укладеними правочинами порушуються його права та інтереси. Окрім загального посилання на порушення прав та інтересів позивача визначених договором про спільну діяльність №88 від 19 квітня 2010 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було взято до уваги те, що 19.04.2010 року позивач з однієї сторони, і відповідач ТОВ «Енергія», уклали договір про спільну діяльність в будівництві № 88. Сторони договору погодили усі істотні умови цього договору.

Згідно з п. 2.1. статті 2 договору сторони зобов'язались шляхом об'єднання зусиль, фінансових та матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальної господарської мети: будівництво, введення в експлуатацію жилого будинку з вбудованим банним комплексом і приміщеннями соціально-побутового призначення та підземним паркінгом за будівельною адресою АДРЕСА_1, Печерський район на частині земельної ділянки площею 3821 кв. м, право на строкове платне користування якою має позивач на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.05.2007 року. Мета договору вважатиметься досягнутою із дня оформлення права власності сторін або залучених ТОВ «Енергія» на умовах даного договору осіб на відповідні об'єкти інвестування в об'єкті відповідно до умов даного договору та вирішення питання експлуатації об'єкту.

22 липня 2010 року між ПП «Під ключ» та ОСОБА_7 укладено попередній договір щодо майбутнього до вересня 2013 року укладення договору купівлі-продажу належних ПП жилих приміщень, розташованих за будівельною адресою: АДРЕСА_1 Печерський район м. Києва.

26 грудня 2013 року сторони уклали додаткову угоду №3 до вказаного договору, у зв'язку з розробленням робочих креслень та необхідністю уточнення ідентифікуючих ознак приміщень.

27 червня 2014 року між ТОВ «Енергія» та ОСОБА_7 укладено договір поруки щодо зобов'язань у зв'язку з порушенням ПП «Під ключ» своїх зобов'язань та порушенням проти нього справи про банкрутство.

ПП «Під ключ» 21 січня 2011 року видано ОСОБА_7 довідку про те, що останнім виконано зобов'язання по 100% оплаті вартості майнових прав, визначених у п.п.2.4 та 3 Попереднього договору №1-26к від 22 липня 2010 року на квартири №146 та №147 за адресою : АДРЕСА_1 у Печерському районі, який укладено між ними.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили 02 лютого 2016 року, було розірвано договір про спільну діяльність в будівництві № 88 від 19.04.2010 року, укладений між приватним акціонерним товариством «Боїнський комплекс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія», зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія» звільнити і передати Приватному акціонерному товариству «Боїнський комплекс» будівельний майданчик що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 у Печерському районі.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом ( ст. 4 ЦПК).

З урахуванням наданого позивачем договір про спільну діяльність в будівництві житлового комплексу за адресою : АДРЕСА_1 у Печерському районі, рішення Господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2015 року, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції на час постановлення судового рішення не було правових підстав для відмови в позові з підстав недоведеності права вимоги до відповідача з позовом щодо захисту прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивача щодо визнання укладених попередніх договорів купівлі - продажу та договору поруки нікчемними з підстав не додержання сторонами під час їх укладення форми посвідчення таких договорів, вказував на їх нікчемність. Зазначаючи, що визнання нікчемним договору у такому випадку не вимагається.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними », зазначається, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий спір може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності провочину за та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатись на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін ( предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Як вбачається із матеріалів справи у провадженні Печерського районного суду м. Києва на час розгляду, знаходилася справа за позовом ОСОБА_8 до ТОВ «Енергія», ПрАТ «Боїнський комплекс», треті особи: Будівельна компанія «Геос», ТОВ «Під ключ», ПП «Під ключ», ОСОБА_9 про визнання грошової суми сплаченою, заміну індифікуючих охзнак житлових приміщень, майнових прав та договірних зобов'язань. Зокрема позивач просить визнати за ним (покупцем) майнові права на квартири розташовані за будівельною адресою: АДРЕСА_1 Печерський район м. Києва, у зв'язку зі сплатою їх повної 100% вартості, тобто повного виконання обов'язків з боку позивача, як необхідних для отримання документів, після здачі об'єкта в експлуатацію, для реєстрації прав власності - на вищезазначені квартири. Зобов'язати солідарно замовників (забудовників) ТОВ «Енергія і ПрАТ «Боїнський комплекс» діючих разом, як учасники договору про спільну діяльність у будівництві за № 88 від 19.04.2010 року по будівництву об'єкту за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 в Печерському районі м. Києва, після введення його в експлуатацію-видати ОСОБА_7 необхідні документи, на підставі майнових прав, для оформлення права власності на проінвестоване житло - квартири по АДРЕСА_1

Враховуючи те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору, колегія суддів вважає, що саме в зазначеному вище провадженні ( за позовом ОСОБА_3.) питання щодо дійсності ( нікчемності) попередніх договорів купівлі - продажу, поруки підлягають вирішенню, за наявності спору між сторонами. Так як, за діючими нормами законодавства, нікчемність правочину встановлена законом. І нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюбваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в порядку положень ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині правового обґрунтування підстав відмови щодо задоволення заявленого позову.

У іншій частині постановлене судове рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «БОЇНСЬКИЙ КОМПЛЕКС» - Лях Яни Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 грудня 2016 року змінити в частині правового обґрунтування рішення суду.

В іншій частині постановлене судове рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: