Постанова № 66862689, 29.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Справа № 910/18890/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтно-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС"на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2016 р. (суддя Андреїшина І.О.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. (судді: Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.,Чорна Л.В.) у справі№910/18890/16 господарського суду міста Києваза позовомДочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 344 456 грн. 94 коп.за участю представників: від позивача не з'явились від відповідачане з'явились В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення 29 785 грн. 82 коп. пені, 72 792 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 15 654 грн. 24 коп. 3% річних. Крім того, позивач просив застосувати до відповідача штрафні санкції, передбачені ст. 231 Господарського кодексу України, а саме: стягнути з відповідача 30 757 грн. 17 коп. пені та 195 466 грн. 93 коп. штрафу.

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з своєчасної оплати поставленого природного газу і, як наслідок, нарахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2016 р. у справі №910/18890/16 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 316 грн. 18 коп. пені, 72 792 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 15 424 грн. 41 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Підставою для прийняття вказаного судового рішення стала доведеність заявлених позивачем вимог у відповідній частині та здійснення арифметично вірного розрахунку даних вимог.

Поряд з цим, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що у даному випадку відповідачем порушено виконання грошового зобов'язання за договором, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів ст. 231 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2016 р. змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 771 грн. 59 коп. пені, 72 737 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 5 729 грн. 11 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Апеляційний господарський суд в цілому погодився з висновками господарського суду першої інстанції, однак, здійснив власний розрахунок заявлених позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами судовими актами, Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтно-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник в своїй касаційній скарзі посилається, зокрема, на те, що умовами договору передбачена 100% попередня оплата, порушення строку внесення якої, на думку скаржника, не є порушенням грошового зобов'язання, а, отже, не породжує у боржника обов'язку сплатити на користь кредитора пеню, інфляційні нарахування та 3% річних.

Крім того, за твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції невірно визначив періоди прострочення, не врахувавши вихідні та святкові дні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2017 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.05.2017 р.

До касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

З огляду на зміст заявленого клопотання та керуючись приписами ст. 1211 Господарського процесуального кодекс України, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє дане клопотання, як необґрунтоване.

В судове засідання представники сторін не з'явились.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що 02.02.2015 р. позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір про закупівлю товару №Т-4/1502000003, на виконання умов якого позивач протягом лютого 2015 року - вересня 2016 року поставив, а відповідач прийняв, стиснений природний газ на загальну суму 2 792 384 грн. 65 коп. Вказане підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач розрахувався за поставлений йому газ з порушенням встановленого в договорі строку оплати.

Таким чином, спір, що розглядається в межах даної судової справи, виник через неналежне виконанням відповідачем зобов'язання з своєчасної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок останнього сплатити індексацію ціни, 3% річних та передбачену п. 7.2.5 договору пеню за прострочення виконання цього зобов'язання.

Крім того, оскільки сторони у справі є підприємствами, які належать до державного сектору економіки, позивач вважає, що відповідач також зобов'язаний сплатити штраф та пеню на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 цього кодексу).

Поряд з цим, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом здійснення покупцем попередньої 100% оплати заявленої за місяць партії товару на підставі наданого постачальником рахунку-фактури не пізніше 22 (двадцять другого) числа місяця, що передує місяцю постачання товару, складеного виходячи з обсягу заявленої партії товару на місяць та визначених в договорі.

В п. 4.3 договору закріплено, що остаточний розрахунок за фактичну партію товару за місяць здійснюється протягом 2-х (двох) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі товару (продукції).

У випадку прострочення покупцем грошового зобов'язання за даним договором покупець крім суми заборгованості, сплачує ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення оплати (п. 7.2.5 договору).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та умови договору, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором №Т-4/1502000003 від 02.02.2015 р. в строки визначені в цьому договорі. У зв'язку з цим, господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача передбаченої договором пені, а також інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що не внесення відповідачем попередньої оплати не звільняє його від обов'язку оплатити товар в строки, встановлені в ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 4.3 договору.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що останній не отримував рахунків на оплату партій товару, оскільки відсутність таких рахунків не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора, а, отже, не звільняє відповідача від обов'язку своєчасно оплатити поставлений товар.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в повній мірі погоджується з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі, визначеному в п. 7.2.5 договору, інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Одночасно з цим, судова колегія вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди законно та вмотивовано відмовили у задоволенні позовних вимог, заявлених на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки у даному випадку позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем саме договірного грошового зобов'язання.

В свою чергу, щодо викладених в касаційній скарзі відповідача доводів про невірне визначення апеляційним господарським судом періодів прострочення, а саме: не врахування вихідних та святкових днів, господарський суд касаційної інстанції вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, якщо певний строк закінчується у вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день. При цьому, вихідні, святкові або інші неробочі дні, не вираховуються з відповідного періоду та не додаються до нього.

Вказане правило належним чином дотримано апеляційним господарським судом при визначенні періоду нарахування стягнутих з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Отже, перевіривши у відповідності з приписами ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновків, що господарським судом апеляційної інстанції повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, вірно визначено розмір позовних вимог, що підлягають стягненню, у зв'язку з чим прийнята постанова не підлягає зміні або скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтно-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. у справі №910/18890/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк