Рішення № 66862220, 18.05.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа № 925/414/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями, відповідача – ОСОБА_3 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» до комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради про стягнення 193 465 грн. 05 коп.,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2017 року позивач - приватне акціонерне товариство «Черкаський асфальтобетонний завод» звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом (вх. № 8152/17) до комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради (далі – відповідач) про стягнення, на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 року у справі № 925/1942/13, 180134,62 грн. інфляційних втрат, 13330,43 грн. 3% річних за період прострочення з 23.11.2013 по 14.09.2015 року, що разом складає 193 465 грн. 05 коп., та відшкодування понесених судових витрат.

Позов мотивовано простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання, що виникло із судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.04.2017 року позовна заява прийнята до провадження, по ній порушено провадження у справі № 925/414/17, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач 16.05.2017 року подав письмовий відзив на позов (вх. № 10529/17), у якому заперечував проти позову з мотивів пропуску позовної давності і з цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В засіданні суду представники позивача позов з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві підтримали і просили суд задовольнити повністю, відповідач в особі свого представника позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмовому відзиві.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши заяву відповідача про застосування позовної давності, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 року у справі № 925/1942/13 стягнуто з комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради 245 365,99 грн. основного боргу, 14 389,03 грн. річних та 5195,11 грн. витрат на оплату судового збору.

На виконання зазначеного рішення суду Господарським судом Черкаської області 03.02.2014 року видано наказ № 925/1942/13 про примусове виконання рішення суду.

Із виписки із особового банківського рахунку позивача вбачається, що 14.09.2015 року Головним управлінням ДКСУ у Черкаській області проведене безспірне списання коштів з відповідача на користь позивача в сумі 245365,99 грн. основного боргу на підставі наказу Господарського суду Черкаської області № 925/1942/13 від 03.02.2014 року.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання, що виникло із рішення Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 року у справі № 925/1942/13, за період прострочення з 23.11.2013 по 14.09.2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Наявність і розмір грошового зобов’язання відповідача перед позивачем встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 року № 925/1942/13, яке набрало законної сили 28.01.2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Грошовим за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов’язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов’язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної плати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2491цс15, постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 02.03.2016.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов'язанням, приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов'язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач заявив, відповідно до ст. ст. 257, 267 ч. 4 ЦК України, про застосування позовної давності до спірних вимог.

Статтями 256-258, 260, 261, 263, 264 ЦК України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважних причин пропущення позовної давності після 23.11.2013 року до моменту подачі позову, що розглядається у цій справі, а також обставин переривання перебігу позовної давності, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України, суд не вбачає.

При вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності до спірних вимог суд також керується роз’ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними в підпунктах 2.2. пункту 2, 4.4. пункту 4 його постанови № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», підпунктах 3.1., 3.4. пункту 3, підпунктах 4.1., 4.3. пункту 4, підпункті 5.4. пункту 5, підпункті 7.1. пункту 7 його постанови № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Відтак, з огляду на викладені обставини справи і приписи законодавства суд вважає, що спірна вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованою і підлягала б задоволенню. Однак, в силу збігу позовної давності, про який заявив відповідач, відсутності поважних причин пропущення позовної давності позивачем та обставин переривання перебігу позовної давності, спірна вимога підлягає задоволенню частково в межах трьохрічного строку, що передує зверненню до суду.

За розрахунком, здійсненим судом, на суму зобов’язання у розмірі 245365,99 грн. за період його прострочення з 08.04.2014 по 14.09.2017 року розмір 3% річних складає 10 587,71 грн., інфляційних втрат 165 611,02 грн. і в такому розмірі позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, обставин справи та вимог законодавства суд вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних задовольняє частково.

На підставі ст. 49 ГПК України відшкодування судових витрат покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам в розмірі 2642 грн. 98 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05445296, місцезнаходження: 18003, Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський район, вул. Бидгощська, будинок 13 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 03327552, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, будинок 86 – 165 611 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 10 587 грн. 71 коп. 3% річних та 2642 грн. 98 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 01.06.2017 року.

Суддя В.М. Грачов