Рішення № 66862195, 01.06.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" червня 2017 р. Справа № 926/1435/17

За позовом приватного акціонерного товариства Укргідроенерго, м. Вишгород Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж, м. Новодністровськ Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 2401045,79 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача ОСОБА_1, дов. № 5/25 від 23.01.2017 р.

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Укргідроенего звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж про стягнення заборгованості за надані вантажопідіймальні послуги в сумі 2401045,79 грн., у тому числі 1626049,69 грн. основного боргу, 678011,50 грн. інфляційних втрат та 96984,60 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору про надання послуг № 2201-2013-9 від 31.12.2013 р. позивач упродовж 2014-2015 рр. надав відповідачеві вантажопідіймальні послуги краном козловим 125+10 У1 на загальну суму 1771212,92 грн., які відповідач оплатив частково в розмірі 145163,23 грн., а решту 1626049,69 грн. не сплачує, незважаючи на визнану ним претензію позивача.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.04.2017 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 18.05.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобовязано надати додаткові докази, відповідача зобовязано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.

Позивач в судовому засіданні 18.05.2017 р. подав додаткові докази на виконання вимог ухвали від 21.04.2017 р.

Ухвалою від 18.05.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 01 червня 2017 року в звязку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов.

31.05.2017 р. від ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж факсограмою надійшла заява про визнання позову в повному обсязі та розгляд справи без участі представника відповідача (а.с. 94).

У судовому засіданні 01.06.2017 р. представник позивача подав додаткові письмові пояснення та документи, а також клопотання про зміну позивачем найменування з публічного на приватне акціонерне товариство Укргідроенерго, просив задовольнити позов, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача в судове засідання 01.06.2017 р. не зявився, однак це не перешкоджає розгляду справи з урахуванням заяви ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж від 31.05.2017 р.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

31 грудня 2013 року між публічним акціонерним товариством Укргідроенерго (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж (Замовник, ТОВ Дністер-СГЕМ) було укладено договір № 2201-2013-9 про надання послуг, згідно якого ПАТ Укргідроенерго зобовязалося за дорученням ТОВ Дністер-СГЕМ на підставі його заявок надавати вантажопідіймальні послуги Краном козловим 125+10 У1, заводський № 222/1, паспорт № КК222.1-0.0 ПС, (інвентарний номер 1059) (далі Договір про надання послуг, а.с. 8-11).

Даний Договір з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.12.2014 р. набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р. (а.с. 12).

Як видно з наданого представником позивача ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2017 р., публічне акціонерне товариство Укргідроенего змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство Укргідроенерго (а.с. 53-54, 167-171).

Згідно Договору про надання послуг Виконавець (позивач), зокрема, зобовязаний приймати до виконання правильно оформлені заявки і надавати послуги технічно справним краном тільки на термін, вказаний в заявці (п. 3.1.1), на підставі змінних рапортів до 5 числа наступного за звітним місяця виставляти Замовнику (відповідачеві) рахунки до оплати (п. 3.1.4), а Замовник (відповідач), серед іншого, зобовязаний вчасно подавати заявку (за 1 добу, п. 3.3.4), в кінці кожної робочої зміни належним чином оформляти та завіряти змінні рапорти (п. 3.3.9), протягом 2-х днів розглянути, підписати і повернути Виконавцю отриманий від нього акт наданих послуг (п. 3.3.10).

Умови оплати наданих послуг передбачено в пунктах 2.3 і 3.3.11 Договору про надання послуг.

Так, згідно з пунктом 2.3 Договору оплата вартості послуг 100% на розрахунковий рахунок Виконавця, здійснюється Замовником на протязі 7 календарних днів з моменту підписання актів надання послуг обома сторонами. Пунктом 3.3.11 Договору передбачено інший строк оплати послуг Замовником своєчасно протягом 10 днів з моменту отримання рахунку та акту наданих послуг, проводити повний розрахунок за послуги, надані в попередньому місяці.

Як видно з наведеного, Договором про надання послуг передбачено різні строки оплати вартості вантажопідіймальних послуг. Усуваючи існуючі розбіжності, суд виходить з того, що відповідач як сторона, яка зобовязана здійснити оплату отриманих послуг, може здійснити таку оплату в найпізніший строк, встановлений Договором, тобто протягом 10 днів з моменту отримання рахунку та акту наданих послуг згідно з пунктом 3.3.11.

З позовної заяви і доданих до неї документів видно, що на виконання Договору про надання послуг позивач надав відповідачеві вантажопідіймальні послуги краном козловим КК125+10 У1 протягом періоду з 04 лютого 2014 року по 22 грудня 2015 року на загальну суму 1771212,92 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 24 від 04.02.2014 р., № 25 від 27.02.2014 р., № 32 від 20.03.2014 р., № 45 від 23.04.2014 р., № 58 від 20.05.2014 р., № 73 від 23.06.2014 р., № 88 від 22.07.2014 р., № 108 від 21.08.2014 р., № 130 від 23.09.2014 р., № 147 від 21.10.2014 р., № 172 від 26.11.2014 р., № 191 від 23.12.2014 р., № 14 від 26.01.2015 р., № 18 від 25.02.2015 р., № 36 від 23.03.2014 р., № 50 від 22.04.2015 р., № 68 від 20.05.2015 р., № 88 від 24.06.2015 р., № 123 від 21.07.2015 р., № 127 від 26.08.2015 р., № 150 від 23.09.2015 р., № 284 від 21.10.2015 р., № 405 від 20.11.2015 р., № 646 від 22.12.2015 р. (а.с. 13-36).

Вартість вказаних в зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вантажопідіймальних послуг підтверджується наданими позивачем письмовими поясненнями інженера-проектувальника ОСОБА_3, яка безпосередньо здійснювала розрахунок планово-розрахункової ціни на 1 маш/год крану козлового електричного вантажопідйомністю 125т+10т як додатку до Договору, та помісячними довідками про надання послуг краном козловим КК125+10 У1 (інвентарний номер-1059) на гідроенергетичному будівництві Дністровської ГАЕС, планово-розрахунковими цінами на 1 маш/год крану козлового електричного та кількістю відпрацьованих м/год крана КК 125+10т згідно змінних рапортів за періоди, стягнення боргу з відповідача за які є предметом позову у справі (а.с. 96-98, 99-164).

За даними позивача відповідач оплатив йому роботи на загальну суму 145163,23 грн. по актах здачі-прийняття робіт № 24 від 04.02.2014 р., № 25 від 27.02.2014 р. та № 32 від 20.03.2014 р., а решту в розмірі 1626049,69 грн. не сплатив, при цьому, в заяві від 31.05.2017 р. повністю визнав свою заборгованість перед позивачем.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У ході розгляду справи заборгованість відповідача в розмірі 1626049,69 грн. по оплаті за надані вантажопідіймальні послуги підтверджена належними і допустимими доказами визнана відповідачем, тому в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно з виконаними ним розрахунками заявив до стягнення з відповідача 678011,50 грн. інфляційних втрат та 96984,60 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість 1626049,69 грн. за період з 01.05.2014 р. по 10.04.2017 р. (а.с. 51, 52), при цьому, вбачається, що початок періоду прострочення грошового зобовязання позивач визначав відповідно до пункту 2.3 Договору, яким передбачено оплату послуг замовником протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту надання послуг обома сторонами.

Однак, вище суд установив, що поряд з вказаним в пункті строком оплати 7 календарних днів, Договір містить інший строк здійснення оплати замовником наданих йому послуг 10 днів з моменту отримання рахунку та акту наданих послуг (пункт 3.3.11), та обґрунтував, чому дійшов висновку, що строк оплати послуг належить визначати згідно з пунктом 3.3.11 Договору.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК), перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК).

Частиною 5 ст. 253 Цивільного кодексу унормовано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З виконаного позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що зазначені положення ЦК ним не враховано.

Також відповідно до розяснень, вміщених у пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань з наступними змінами і доповненнями, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою (спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики), за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи наведені вище положення Цивільного кодексу та розяснення пленуму Вищого господарського суду України, суд самостійно здійснив розрахунок компенсаційних виплат, що належать позивачеві в звязку з простроченням відповідачем зобовязання з оплати вартості вантажопідіймальних послуг, і визначив, що 3% річних підлягають нарахуванню за період з 06.05.2015 р. по 10.04.2017 р. у розмірі 96526,48 грн., а інфляційні втрати за період з 01.06.2014 р. по 10.07.2017 р. у сумі 672224,22 грн. (розрахунок суду, а.с. 172-174).

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме стягненню підлягають основний борг у сумі 1626049,69 грн., 96526,48 грн. 3% річних та 672224,22 грн. інфляційних, у решті вимог у позові слід відмовити.

В звязку з частковим задоволенням позову судовий збір належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж (60236, Чернівецька область, м. Новодністровськ, квартал 18, будинок 55, код ЄДРПОУ 31015986) на користь приватного акціонерного товариства Укргідроенерго (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716) 1626049,69 грн. основного боргу, 96526,48 грн. 3% річних, 672224,22 грн. інфляційних та 35922,01 грн. судового збору.

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 01.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 01 червня 2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук