Рішення № 66860449, 30.05.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/931/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 20 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

представника позивача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ Менеджмент" - ОСОБА_8 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ Менеджмент" до ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нафта-Трейд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_9 - товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и л а :

ТОВ "ТРІ Менеджмент" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9, ТОВ "Компанія "Нафта-Трейд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_9 - ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.09.2015 року ТОВ «ТРІ Менеджмент», є власником комплексу будівель та споруд АЗС, що розташовані за адресою: Черкаська область, Городищенський район, Валявська сільська рада, АЗС, автомобільна дорога Київ-Знам'янка, 160 км. Право власності позивача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.09.2015 року за номером запису 11322779 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19492271203) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстроченням платежу, укладеного з АТ «БАЛТІК ОСОБА_10» 24.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №№ 1392, 1393.

До липня 2016 року позивач, як єдиний власник, вільно володів, користувався та розпоряджався належним йому нерухомим майном.

11.07.2016 року позивачу з даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 63228841 від 11.07.2016 року, стало відомо, що запис 11322779 від 24.09.2015 та інші відомості про реєстрацію права власності позивача на комплекс будівель та споруд АЗС (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19492271203) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Звернення позивача до Міністерства юстиції України, як держателя Реєстру, та Державного підприємства «Національні інформаційні системи», як технічного адміністратора, залишилось без відповіді про причини зникнення в Реєстрі відомостей про реєстрацію права власності позивача, а відповідні записи не були відновлені.

Проте в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (КМНО) ОСОБА_12 зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_9 (номер запису 15324982 від 06.07.2016 року) на належний позивачу комплекс будівель та споруд АЗС (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19492271203) на підставі Договору купівлі-продажу від 06.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №445.

Позивач стверджує, що з часу набуття права власності на комплекс будівель та споруд АЗС (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19492271203) 24.09.2015 року, будь-яких юридично значимих дій (правочинів) щодо відчуження цього майна третім особам, у тому числі ОСОБА_9, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №445, позивач не вчиняв, та не уповноважував третіх осіб на вчинення будь-яких юридичних дій, які б мали наслідком припинення права власності позивача та відчуження цього майна третім особам.

У звязку з чим просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу на комплексу будівель та споруд АЗС від 06.07.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12

Згодом представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову та просив суд витребувати у ОСОБА_9 на користь ТОВ "ТРІ Менеджмент" нерухоме майно АЗС, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Городищенський район, Валявська сільська рада. Визнати недійсним договір іпотеки від 14.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_9 та ТОВ "Компанія "Нафта-Трейд", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 Виключити зі складу третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 Залучити ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ» до участі у справі на стороні відповідача ОСОБА_9М, як третю особу, а ТОВ "Компанія "Нафта-Трейд" як співвідповідача.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ТОВ "ТРІ Менеджмент" подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення, яким заявлені ним позовні вимоги ТОВ "ТРІ Менеджмент" задовольнити повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "ТРІ Менеджмент" до ОСОБА_9, ТОВ "Компанія "Нафта-Трейд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_9 - ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд АЗС, що розташовані за адресою: Черкаська область, Городищенський район, Валявська сільська рада, АЗС, автомобільна дорога Київ-Знам'янка, 160 км., сторони діяли в межах діючого цивільного законодавства, а укладений договір відповідає усім ознакам дійсності правочину.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що комплекс будівель та споруд АЗС, що розташований за адресою: Черкаська область, Городищенський район, Валявська сільська рада, АЗС, автомобільна дорога Київ-Знам'янка, 160 км. станом на 05.06.2012 року, був зареєстрований на праві власності за ТОВ «Мобільний Термінал», яке, згідно іпотечного договору від 27.06.2012 року, передало його в іпотеку АТ «БАЛТІК ОСОБА_10».

29.07.2013 року, між АТ «БАЛТІК ОСОБА_10», ТОВ «Мобільний Термінал» та ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ» було укладено попередній договір про передачу зазначеного нерухомого майна в статутний фонд останнього із збереженням іпотеки.

22.08.2013 року, реєстраційною службою Городищенського районного управління юстиції Черкаської області, право власності на комплекс будівель та споруд АЗС, було зареєстровано за ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ».

24.09.2015 року, згідно умов іпотечного договору від 27.06.2012 року, право власності на вищезазначений комплекс будівель та споруд АЗС, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ, ОСОБА_11, було зареєстровано за АТ «БАЛТІК ОСОБА_10».

Цього ж дня, 24.09.2015 року, між АТ «БАЛТІК ОСОБА_10» та ТОВ «ТРІ Менеджмент» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна з відстроченням платежу, згідно якого право власності на комплекс будівель та споруд АЗС перейшло до ТОВ «ТРІ Менеджмент». Право власності було зареєстроване за ТОВ «ТРІ Менеджмент». Зазначені правочини ніким не скасовувались, не оспорювались і на день розгляду справи перебувають в законній силі.

Але 06.07.2016 року, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12І, ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ» продало спірний комплекс будівель та споруд АЗС, ОСОБА_9, який 14.07.2016 року передав зазначений майновий комплекс в іпотеку ТОВ «Компанія «Нафта Трейд».

Вважаючи своє право порушеним ТОВ «ТРІ Менеджмент» звернулось до суду з позовом про витребування свого майна від іншого добросовісного набувача, так як майно вибуло з їх власності поза їх волею, та визнання недійсним договору іпотеки.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною п'ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права. Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

В постановах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року, справа №6-165цс13, та від 1 липня 2015 року міститься висновок про те, що відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене в нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом, а враховуючи доведеність факту вибуття належного майна від власників поза їхньою волею, підлягає застосуванню вимоги статті 388 ЦК України.

Також судова колегія враховує і те, що відповідно до вимог п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 7.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Згідно вимог п. 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ Менеджмент", не вчиняло ніяких дій на відчуження або надання будь-якого дозволу на відчуження свого майна ОСОБА_9, тому в нього маються всі правові підстави для витребування свого майна від добросовісного набувача.

У п. 23 постанови пленуму Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" судам роз'яснено, що відповідно до ст. 387 ЦК України та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Таке право власності на майно, що є предметом спору, "ТРІ Менеджмент" доведено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстроченням платежу від 24.09.2015 року, укладеного між АТ «БАЛТІК ОСОБА_10» та ТОВ «ТРІ Менеджмент», згідно якого право власності на комплекс будівель та споруд АЗС перейшло до ТОВ «ТРІ Менеджмент». Зазначений договір купівлі-продажу ніким не скасовувався та не визнавався недійсним, а право власності за ТОВ «ТРІ Менеджмент» ніким не скасовувалось та майно не витребовувалось від цього власника.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що позивач ТОВ «ТРІ Менеджмент» не довів своє право власності на майно є хибним, а порушене право власності ТОВ «ТРІ Менеджмент» підлягає до судового захисту шляхом витребування свого майна із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, так як позивач довів факт вибуття майна з його володіння не з його волі.

Також є хибним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ» був правомочним власником при здійсненні договору купівлі-продажу в 2016 році майнового комплексу ОСОБА_9, так як відповідно до статті 346 ЦК України дане право власності за ТОВ «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ» припинене в звязку з зверненням стягнення на дане нерухоме майно як на предмет іпотеки.

ТОВ «ТРІ Менеджмент» також оспорює договір іпотеки, за яким 14.07.2016 року ОСОБА_9 передав зазначений майновий комплекс в іпотеку ТОВ «Компанія «Нафта Трейд» та просить визнати даний договір іпотеки недійсним.

Частиною 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Так як нерухоме майно, комплекс будівель та споруд АЗС, було передано ОСОБА_9 поза волею власника цього майна, ТОВ «ТРІ Менеджмент», то договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.

За таких обставини рішення суду першої інстанції, як ухвалене за невідповідності висновків суду обставинам справи, підлягає до скасування та ухвалення нового рішення, яким позивні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ Менеджмент" до ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафта-Трейд», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки підлягають до задоволення.

Апеляційна скарга та позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору при подачі позовної заяви в розмірі 1 378 грн. та при подачі апеляційної скарги в розмірі 4419,81 грн., а всього 5797,81 гривни.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ Менеджмент" рішення Горидищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року задовольнити, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року скасувати

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ Менеджмент" до ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нафта-Трейд", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_9 - товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН-ІНТЕНСИВ», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, задоволити.

Витребувати у ОСОБА_9 (ПІН НОМЕР_1), на користь ТОВ "ТРІ Менеджмент" (реєстраційний номер 40103745787, адреса: Латвія, LV-1050, вул. Калею, 47-1 м. Рига) нерухоме майно АЗС (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 19492271203), що знаходиться за адресою Черкаська обл.., Городищенський р-н, Валявська сільська рада, АЗС, автомобільна дорого Київ-Знамянка, 160 км.

Визнати недійсним договір іпотеки від 14.07.2016 року, укладений між ОСОБА_9 та ТОВ «Компанія «Нафта-Трейд», посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_13 за реєстром №1723.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ТОВ "ТРІ Менеджмент" судові витрати за сплату судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 5797,81 грн. (пять тисяч сімсот девяносто сім гривень 81 коп.).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :