Постанова № 6685975, 16.11.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 року Справа №2а-9986/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Верба І.О.

при секретарі Куцеволі В.В., Шевченко Ю.В.

за участю представників:

позивача Сорокін В.В.

відповідача Варданян Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод», м. Дніпропетровськ

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

про скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» звернулось до адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з позовними вимогами про скасування рішення від 17.06.2009 року №0000458812/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1362672,06 грн. за порушення строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом від 12.04.2007 року №164/5 між відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» та фірмою «LASSARI Officine Impianti Industriali S.P.A.» (Італія).

В обґрунтування позову зазначено, що момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Термін момент перетину товаром митного кордону України визначено Митним кодексом України, «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Оскільки імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД, отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Крім того, позивач отримав відмову у наданні висновку для перевищення термінів поставки з огляду на відсутність підстав видачі висновку у разі, якщо товар знаходиться на території України. Позивач зазначає, що навіть, якщо й обрати позицію відповідача, позивачем не допущено порушення у зв'язку із оформленням до спливу встановлених термінів ВМД для розміщення товару на митний ліцензійний склад.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив наступне. Якщо раніше під поставкою розумілася «дата виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором», то в подальшому визнано здійснення поставки визначено як оформлення ВМД. За наявності у резидента лише товаросупровідних документів із відбитком штампа «Під митним контролем» та за відсутності належним чином оформленої ВМД з нього повинна стягуватись пеня. Це підтверджує і поняття «поставка», наведене в оновленому підпункті 1.1. Інструкції №136, де зазначено що здійснення поставки це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України). Оформлення ВМД для розміщення товару на митний ліцензійний склад не свідчить про закінчення процедури митного оформлення.

Представники сторін у судовому засіданні підтвердили обрані правові позиції, пояснили, що не мають спору щодо розрахунку сум пені, спір точиться навколо того, що є датою поставки з метою валютного регулювання - дата перетину митного кордону за позицією позивача або дата оформлення вантажної митної декларації, та якої саме за режимом імпорту або в режимі розміщення на митний склад, отже, чи є підстави для нарахування пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2009 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську провела невиїзну документальну перевірку відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контракту від 12 квітня 2007 року №164/5 з фірмою «LASSARI Officine Impianti Industriali S.P.A.» (Італія).

За результатами перевірки складений акт від 09 червня 2009 року № 516/08-02/2-05393122.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до висновку Міністерства економіки України №545 від 05.01.2009 року строк погашення дебіторської заборгованості за контрактом у загальній сумі 2340001, 81 грн. настав 01 квітня 2009 року.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту товар, що поставляється - устаткування, технічна документація, запасні та швидкозношувальні частини; послуги по шефмонтажу, пуско - наладжування устаткування та навчання персоналу роботі на устаткуванні.

На виконання умов контракту від 12 квітня 2007 № 164/5 позивачем було здійснено передплату 14 червня 2007 року платіжним дорученням №104 на суму 780001, 81 євро, 14 листопада 2007 року за м/о №15235 на суму 1560000 євро.

У терміни розрахунків за зовнішньоекономічними операціями імпортна продукція за контрактом ВАТ «ДТЗ» не отримана. Граничний строк отримання імпортної продукції за платежем від 12 вересня 2007 року та 12 травня 2008 року відповідно.

Позивач отримав висновки Міністерства економіки України, якими строки розрахунків за даними операціями продовжено, а саме:

1. на суму 780 001,81 євро:

висновок №158 від 08.05.08 - на період з 15.05.08 по 15.10.08, висновок №393 від 17.10.08 - на період з 15.10.08 по 31.01.09; висновок № 545 від 05.01.09 - на період з 31.01.09 по 01.04.09; 2) на суму 1 560 000,00 євро: висновок № 7 від 30.01.08 - на період з 08.05.08 по 15.08.08,

висновок №158 від 08.05.08 - на період з 15.08.08 по 15.10.08,

висновок №393 від 17.10.08 - на період з 15.10.08 по 31.01.09,

висновок № 545 від 05.01.09 - на період з 31.01.09 по 01.04.09.

Таким чином, відповідно до висновку Міністерства економіки України № 545 від 05.01.09 строк погашення дебіторської заборгованості за контрактом у загальній сумі 2 340 001,81 євро настав 01.04.09.

З матеріалів справи вбачається, що імпортна продукція за контрактом - комплектний об'єкт «Установка для гідро випробувань, з'єднана з системою транспортування» отримана ВАТ «ДТЗ» на підставі вантажних митних декларацій (ВМД) типу ІМ-40 на загальну суму 2 392 254,00 євро (24 122 308,40 грн.):

- ВМД №110000002/9/200406 від 29.04.09 на суму 1 488 935,45 євро (14 895 072,01 грн.),

- ВМД №110000002/9/200428 від 30.04.09 на суму 903 318,55 євро (9 227 236,39 грн.).

Перевіркою встановлено, що імпортна продукція за контрактом на суму 2 392 254,00 євро отримана з порушення встановленого строку розрахунків, з них: на суму 1 488 935,45 євро на 28 днів, на суму 903 318,55 євро - на 29 днів.

Висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на подальше продовження строку розрахунків за даними операціями для перевірки підприємством не надано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку встановлених Законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валют» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 (в редакції закону від 31.05.2007 року N1108-V 180) календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України (в редакції закону від 31.05.2007 року N1108-V 180 перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики).

Згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми не одержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» інших нормативно-правових актів Національний банк України визначав порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями, затвердивши постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями (далі Інструкція №136).

Інструкція №136 встановлює порядок надання інформації державним органам. Так дана інструкція передбачає надання банком податковим органам інформації про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів або об'єкта лізингу.

Згідно пункту 1.1. вказаної Інструкції №136 здійснення поставки це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках). День виникнення порушення це перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави", ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Митним оформленням, відповідно до пункту 14 статті 1 Митного кодексу України є виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщується через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно частини 4 статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Таким фактом, який має юридичне значення в даному випадку, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується вантажною митною декларацією (ВМД).

В статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» мова йде саме про відстрочення поставки, строк якої не повинен перевищувати 180 днів. Тобто, порушення вказаних термінів триває до моменту здійснення поставки. З урахуванням положень частини 1 статті 4 вказаного Закону стягнення пені здійснюється за кожен день прострочення. Закон прямо ставить момент припинення стягнення пені в залежність від здійснення факту поставки або досягнення вартості недопоставленого товару.

У зв'язку з цим, суд доходить висновку про безпідставність посилання позивача на норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Митного кодексу України, в частині визначення моменту здійснення експорту (імпорту), переміщення товарів через митний кордон України та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з метою визначення поняття «момент закінчення нарахування пені», оскільки в розглянутих правовідносинах мають застосовуватись спеціальні норми Інструкції №136, а Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»регулює основні засади та загальні правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Поряд з цим, суд вважає, що розміщення товару на митному ліцензійному складі не призводить до виконання вищевикладених вимог, і у такому випадку не виконується вимога щодо поставки товару за імпортним контрактом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 23.02.2009 року 2.02.2009 року розмістив товар в режимі митного складу, що в подальшому оформлений ВМД №110000002/9/200406 від 29.04.09 року, ВМД №110000002/9/200428 від 30.04.09 в режимі «Імпорт-40», про що свідчать вантажні митні декларації ІМ-74) № 303133 від 25.02.2009 року; № 302982 від 23.02.2009 року; № 302970 від 23.02.2009 року; № 303018 від 24.02.2009 року; № 303017 від 24.02.2009 року; № 303016 від 24.02.2009 року; № 303053 24.02.2009 року; № 303051 24.02.2009 року; № 303052 від 24.02.2009 року; № 303099 від 24.02.2009 року; № 303135 від 25.02.2009 року; № 303134 від 25.02.2009 року.

Згідно із пунктом 16 статті 1 митного кодексу України митний режим це сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення (вивезення); 7) митний склад; 8) спеціальна митна зона; 9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території України; 11) переробка за межами митної території України; 12) знищення або руйнування; 13) відмова на користь держави.

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

Поняття митного режиму імпорту врегульовано статтю 188 Митного кодексу України, згідно якої імпорт це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Умови переміщення товарів у режимі імпорту є 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Згідно з класифікатором процедур переміщення товарів через митний кордон України, затвердженому Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 «Про порядок заповнення вантажної митної декларації2 митний режим по коду ІМ -40 - „Імпорт", по коду ІМ -74 - „Митний склад". Під час перебування товарів на тимчасовому зберіганні, товари зберігаються під митним контролем без застосування до них заходів нетарифного регулювання та у розумінні статті 189 Митного кодексу України не вважаються ввезеними на митну територію України у режимі імпорту, а у розумінні статті 188 - не вважатимуться вільними до обігу та не можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень.

При цьому, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України та закінчується - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митною декларацією, що закінчує оформлення митного режимі імпорту є саме ВМД типу ІМ-40 «Імпорт», та свідчить про не допущення порушень чинного законодавства відповідачем. При цьому отримана позивачем відмова у видачі висновку на перевищення строків поставки не може бути підставою для задоволення позовних вимог та визнання рішення протиправним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) І.О. Верба

Постанову складено у повному обсязі 18 листопада 2009 року

З оригіналом згідно Суддя І.О.Верба