Рішення № 66858464, 31.05.2017, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/129/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2017 р. смт. Шишаки

Шишацький районний суд Полтавської області в складі головуючого-судді Рябченка В.В., при секретарі - Курінній Я.М., з участю позивача ОСОБА_1 представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Шишацького районного суду Полтавської області, в селищі Шишаки Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, 28.02.2017 року, звернувся в Шишацький районний суд з позовом до відповідачки ОСОБА_3 з зазначеними позовними вимогами, в позовній заяві вказав, що з 2000 року він проживав однією сімєю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3.

В 2002 році, для спільного проживання та за спільні кошти вони з відповідачкою придбали двокімнатну квартиру в с. Яреськи Шишацького району Полтавської області по вулиці Жовтнева, 3 квартира, 1, в якій проживали до 2004 року.

В 2004 році вони з відповідачкою вказану квартиру продали і в замін її для спільного проживання та за спільні кошти придбали у ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а так як на той час у них з відповідачкою були добрі сімейні стосунки, він погодився, щоб правовстановлюючі документи були оформлені на відповідачку.

В даній квартирі вони спільними зусиллями та за спільні кошти зробили капітальний ремонт, зареєструвалися і проживають до цього часу.

На протязі останніх двох років вони з відповідачкою сімейних відносин не підтримують продовжуючи проживати в одній квартирі, а відповідачка, вважаючи себе єдиним повноправним власником квартири, намагається висилити його з квартири.

В серпні 2016 року позивач отримав від відповідачки попередження про виселення і тому звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просив суд встановити юридичний факт про те, що він ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 14 вересня 2004 року проживав однією сімєю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 без виділення в натурі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві позивача.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовних вимог позивача не визнали, надали ряд заперечень на позов та просили суд відмовити в позові за пропуском строку позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача виходячи з наступних фактів та правовідносини, що їх супроводжують.

Судом встановлено, що сторони з 2000 року проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу.

В 2002 році, для спільного проживання та за спільні кошти вони придбали двокімнатну квартиру в с. Яреськи Шишацького району Полтавської області по вулиці Жовтнева, 3 квартира, 1, в якій проживали до 2004 року.

В 2004 році вони вказану квартиру продали і в замін її для спільного проживання та за спільні кошти придбали у ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи на яку були оформлені на відповідачку.

Допитана в судовому засіданні як свідок приватний нотаріус Шишацького районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 суду пояснила, що 14 вересня 2004 року за реєстром № 1695 нею був посвідчений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_5, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем., вищевказана квартира була набута у спільну сумісну власність з ОСОБА_1, з яким покупець ОСОБА_3 на час укладення договору перебувала у фактичних шлюбних відносинах, про що вона повідомила їй, а ОСОБА_1 написав заяву, що він дає згоду на придбання ОСОБА_3 вказаної квартири, яка буде знаходитися у їх спільній сумісній власності. 04 жовтня 2004 року за реєстром № 1880 вона також посвідчила договір іпотеки, укладений між ОСОБА_3, як іпотекодавцем , та ПриватБанком, як іпотекодержателем, який було укладено за згодою співвласника ОСОБА_1, при цьому сам договір іпотеки був надрукований не нею особисто, а був принесений ОСОБА_3 надрукованим з ПриватБанку.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона після смерті батьків успадкувала квартиру АДРЕСА_2 і оголосила її у продаж. Покупців приходило до неї багато, серед них була і ОСОБА_3 з якою вона домовилася про продаж квартири. Договір купівлі продажу квартири оформлявся у приватного нотаріуса ОСОБА_6 14.09.2004 року, гроші за квартиру віддавала ОСОБА_3 і не однією сумою, про те що вона проживала з ОСОБА_1 вона особисто знала як односельчанка, чи перебували вони в шлюбі чи ні їй про це не було відомо.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона знаходиться в дружніх стосунках з позивачем та відповідачко, спочатку вони жили дружно, а потім їх стосунки погіршилися після того як ОСОБА_3 пішла працювати в кафе. На ремонт спірної квартири ОСОБА_3 позичала в неї грошові кошти і вона допомагала робити ремонт в квартирі, в ремонті також брав участь і позивач ОСОБА_1, чи перебували вони в шлюбі та про обставини купівлі квартири їй нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з 2002 року вона стала проживати по сусідству з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і знаходилися в дружніх стосунках. Згодом їх стосунки погіршилися і ОСОБА_3 сказала їй, що буде шукати собі житло так як з ОСОБА_1 життя не складається. В квартиру по вулиці Новаторів вона перебиралася сама, речі частково перевозили возиком разом з нею, останній раз вона була у їх квартирі років пять тому і бачила, що кожний з них проживає в окремій кімнаті.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що позивач є її сином і до весни 2016 року він проживав однією сімєю з ОСОБА_3, прожили вони разом 18 років, за цей час купили дві квартири, їх стосунки погіршилися після того як ОСОБА_1 захворів.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що відповідачка ОСОБА_3 є її кумою так як христила її старшу дитину, проживали вони з позивачем ОСОБА_1 приблизно з 2000 року, спочатку по вулиці Жовтневій в с. Яреськи Шишацького району, а потім по вулиці Новаторів в с. Яреськи Шишацького району. Зі слів ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 вона придбала сама особисто за свої кошти, які брала в кредит та сплачувала кошти за кредит зі своєї зарплати, сама сплачувала комунальні послуги та утримувала квартиру.

Договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 14 вересня 2004 року і посвідчений приватним нотаріусом Шишацького районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 14.09.2004 року за реєстром № 1695 ( а.с. 15,62), при цьому позивач ОСОБА_1 дав згоду на придбання ОСОБА_3, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах, квартири у спільну сумісну власність ( а.с.63).

04.10.2004 року між ОСОБА_3 і ПриватБанком було укладено договір іпотеки згідно якого квартира АДРЕСА_2 була передана в іпотеку банку до повного погашення ОСОБА_3 кредиту, згода на це була надана позивачем ОСОБА_1, який проживав разом з ОСОБА_3 однією сімєю, а ОСОБА_3 в своїй заяві повідомила банк, що вона не проживає однією сімєю з будь-якою особою крім ОСОБА_1, який надав згоду на надання банку майна згідно вказаного договору ( а.с. 64-66).

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо чоловік та жінка проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, або у будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши показання сторін та свідків як зі сторони позивача так і зі сторони відповідачки, проаналізувавши письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу станом на 14.09.2004 року та про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, при цьому суд не може прийняти до уваги твердження відповідачки про те, що вона придбала квартиру тільки у свою особисту власність та що позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, так як ці твердження спростовуються письмовими доказами по справі, які були надані приватним нотаріусом ОСОБА_6 та попередженням про виселення позивача від 17.08.2016 року, яке було надіслано відповідачкою ОСОБА_3. позивачу ОСОБА_1 ( а.с. 19)

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Судові витрати по справі суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.15, 16, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60-63, 74 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт про те, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, станом на 14 вересня 2004 року проживав однією сімєю з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 без виділення в натурі.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 2199 ( дві тисячі сто девяносто девять) гривень 20 копійок в порядку відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання на протязі 10 днів з дня його проголошення до Шишацького районного суду апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили через 10 днів, якщо не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий, суддя В.В. Рябченко