Ухвала суду № 66856360, 31.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/1372/15-к Провадження №11-кп/773/77/17 Головуючий у 1 інстанції:Лях В. І. Категорія: ст. 368 ч.1 КК України Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денісова В.П.,

суддів Борсука П.П., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Федоренка Р.В.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42015000000001565 від 21.07.2015 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Тур Ратнівського району Волинської області, жителька АДРЕСА_1, громадянка України, українка, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружена, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судима, працює на посаді державного інспектора МП «Доманове» Волинської митниці ДФС, -

засуджена за ч.5 ст.27- ч.1 ст.368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права обіймати посади в митних органах ДФС строком на один рік.

Вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3

У частині засудження останньої вирок не оскаржується.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у вчиненні злочину за таких обставин:

ОСОБА_3, будучи службовою особою, працюючи на посаді старшого державного інспектора на митному посту «Доманове» Волинської митниці ДФС, будучи в зміні, 30 липня 2015 року о 24 год., в пункті пропуску через державний кордон України «Доманове» в Ратнівському районі Волинської області, на робочому місці, через пособника службову особу державного інспектора Максимук Г.І., яка працювала в зміні, отримала від ОСОБА_4 неправомірну вигоду, у розмірі 7800 грн., за митне оформлення та безперешкодне ввезення ним разом із іншими фізичними особами нерезидентами на митну територію України бувших у використанні транспортних засобів.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати та закрити провадження у звязку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27- ч.1 ст.368 КК України. Посилається на те, що обвинувачення ОСОБА_2 є необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними і допустимими доказами. Крім того, ОСОБА_2 не інкримінувалось органом досудового розслідування вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.368 КК України, а тому засудження її за цією статтею КК України є незаконним. Стороною обвинувачення не доведено, що кошти в сумі 7800 грн. заявник передавав як неправомірну вигоду обвинуваченій. Сама обвинувачена ОСОБА_2 сприймала ці кошти як такі, які необхідно внести в касу за митні платежі. Вона вимоги про надання їй неправомірної вигоди нікому не ставила, свого службового становища для вчинення протиправних дій не використовувала. Виконувала свої службові обовязки відповідно до вимог законодавства, в інтересах ОСОБА_4 або третіх осіб, будь-яких дій не вчиняла. Не свідчать про скоєння нею інкримінованого їй злочину і результати негласних слідчих (розшукових) дій та інші докази, які наявні в матеріалах кримінального провадження. Також, призначаючи покарання, суд не врахував позитивних даних про особу обвинуваченої, яка характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є опікуном недієздатного родича, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувалась.

У запереченнях прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без змін. Зазначає, що є безпідставними доводи захисників про те, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які свідчать про вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України. Так як на досліджених судом відеозаписах, протоколах проведення НСРД від 11.08.2015 зафіксовано розмови обвинувачених із свідком ОСОБА_4, в ході яких встановлено, що ОСОБА_3 говорила останньому, що в неї закінчились поблажки до нього, а в судовому засіданні 29.03.2016 свідок ОСОБА_4 зазначив, що суму грошової винагороди йому озвучила ОСОБА_3, а ОСОБА_2 обчислювала її за курсом валют на калькуляторі. ОСОБА_3 давала вказівку ОСОБА_2 отримати гроші.

Разом з тим, отримання обвинуваченими неправомірної вигоди здійснювалось за безперешкодне ввезення ОСОБА_4 транспортних засобів, можливість проведення митного оформлення без участі громадян-нерезидентів, на яких ввозились транспортні засоби. У разі несплати неправомірної вигоди обвинуваченим останні натякали, що будуть конфісковувати транспортні засоби, що свідчить про умисне створення ними перешкод з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_4

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника, які підтримували свою апеляційну скаргу і просили скасувати вирок та закрити провадження у справі, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу і просив залишити вирок без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27-ч.1 ст.368 КК України, ґрунтується на обєктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Посилання захисника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що інкриміноване судом ОСОБА_2 обвинувачення нічим не підтверджується, є безпідставними і спростовуються сукупністю наявних доказів.

Так, згідно з показаннями свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, він влітку 2015 року займався тимчасовим ввезенням на митну територію України бувших у користуванні транспортних засобів. У липні 2015 року в пункті пропуску через державний кордон України «Доманове» в Ратнівському районі Волинської області, між ним та старшим митної зміни ОСОБА_6 виникла конфліктна ситуація. ОСОБА_6 вимагав від нього платити йому за кожен ввезений на митну територію України автомобіль по 2000 грн., а в разі відмови платити кошти, погрожував створенням проблем у ввезені безперешкодно на митну територію України автомобілів. Про вимагання неправомірної вигоди він повідомив правоохоронні органи.

Ввечері 30 липня 2015 року в цьому ж пункті пропуску через державний кордон України проводила митне оформлення транспортних засобів ОСОБА_3, яка повідомила йому про плату за кожен оформлений автомобіль. Поторгувавшись з ОСОБА_3 про суму плати, він за пропозицією останньої передав ОСОБА_2 обумовлену з ОСОБА_3 помічену працівниками правоохоронного органу спеціальною речовиною суму грошей у розмірі 7800 грн. за безперешкодне митне оформлення транспортних засобів.

В ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_4 було передані оброблені спеціальною речовиною гроші в сумі 10000 грн. та спеціальне обладнання для проведення фіксування аудіо- відеоконтролю вчинення кримінального правопорушення (т.2 а.с.131-134, 151-159).

Показання свідка ОСОБА_4 обєктивно стверджується протоколом освідування ОСОБА_2 від 31 липня 2015 року, згідно якому на робочому місці ОСОБА_2, в пункті пропуску через державний кордон України «Доманове» в Ратнівському районі Волинської області, в неї були виявлені та вилучені 7800 грн., помічених спеціальною речовиною грошових купюр, які попередньо передав їй ОСОБА_4 як неправомірну вигоду (т.2 а.с.5-9).

Дані докази вчинення обома обвинуваченими неправомірних дій є належними і допустимими.

Факт вимагання у ОСОБА_4 неправомірної вигоди обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було доведено дослідженими в судовому засіданні доказами, тобто кваліфікація дій обвинувачених за ч.3 ст.368 КК України не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Натомість суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, та вірно кваліфікував її дії за ч.5 ст.27 ч.1 ст.368 КК України, за ознакою пособництва в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того хто пропонує та в інтересах третіх осіб дій з використанням свого службового становища.

Крім того суд першої інстанції, правильно розцінив показання обвинувачених, а також заяви їх захисників про непричетність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до інкримінованого злочину як намагання останніми уникнути відповідальності за вчинене.

Визначаючи види і розмір покарання ОСОБА_2, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, а саме, що вона вперше притягуються до кримінальної відповідальності, виключно з позитивної сторони характеризується по місцю проживання та роботи, а тому дійшов правильного висновку, що їй необхідно призначити наймякіший вид основного покарання у виді штрафу, а також додаткове покарання - позбавлення права обіймати посади в митних органах ДФС.

Дане покарання відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 а також попередження вчинення нею нових злочинів, і не є надто суворим.

Посилання апелянта на те, що дії ОСОБА_2 незаконно були кваліфіковані судом за ч.5 ст.27 ч.1 ст.368 КК України, оскільки органом досудового розслідування її предявлено обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України, не заслуговує на увагу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Тому в даному випадку суд діяв згідно з вимогами зазначеного Закону.

Інші твердження захисників в апеляційних скаргах також не можуть бути підставою для скасування законного по суті вироку.

За таких обставин підстав для скасування вироку та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 у звязку з відсутність в її діях складу злочину, з мотивів наведених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: