Рішення № 66837193, 26.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12771/15-ц Провадження № 22-ц/773/496/17 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

з участю:

секретаря - Лимаря Р.С.,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про припинення поруки, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою його представником Ліпкевичем Іваном Володимировичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі- ПАТ«Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ПП «Вена-Л», ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що 23 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ПП «Вена-Л» було укладено кредитний договір № 98/07-497, відповідно до якого останньому надано кредитні кошти у вигляді овердрафту за поточним рахунком на строк з 19 листопада 2007 року по 23 листопада 2008 року. Додатковими угодами №1 від 14 грудня 2007 року та №2 від 13 березня 2008 року відбувалась зміна ліміту овердрафту. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним кредитним договором 23 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №71/07-497. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за даним кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань ПП «Вена-Л» утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 24 липня 2015 року становила 225558,08 грн., в тому числі: 84363,74 грн. суми заборгованості за кредитом, 23080,99 грн. розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту, 91529,21 грн. суми заборгованості за простроченими відсотками, 23999,77 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1268,92 грн. суми за ставкою 3% річних від простроченого тіла кредиту по кредиту та 1315,44 грн. суми за ставкою річних від простроченої заборгованості по прецентах.

На підставі наведеного, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту в сумі 225558,08 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2017 року провадження у даній справі щодо позовних вимог до ПП «Вена-Л» закрито.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2017 року в задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. Позов ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про припинення поруки задоволено. Визнано поруку згідно договору поруки припиненою.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник позивача ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог про припинення поруки - відмовити.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог щодо припинення поруки та про відмову у первісному позові про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся до поручителя з пропуском шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України порука вважається припиненою.

Проте, такі висновки суду зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового.

Судом встановлено, що 23 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ПП «Вена-Л» було укладено кредитний договір № 98/07-497, відповідно до якого останньому надано кредитні кошти у вигляді овердрафту за поточним рахунком на строк з 19 листопада 2007 року по 23 листопада 2008 року. Додатковими угодами №1 від 14 грудня 2007 року та №2 від 13 березня 2008 року відбувалась зміна ліміту овердрафту, спочатку в бік збільшення, а пізніше - до зменшення.

На виконання позичальником зобов'язань за даним кредитним договором 23 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №71/07-497 та додатковий договір від 14 грудня 2007 року до договору поруки.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за даним кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ПП «Вена -Л» взятих на себе за кредитним договором зобов'язань рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2008 року в справі № 2-7108/2008 з ПП «Вена -Л» та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором та договором поруки в розмірі 95 055,38 грн., з яких: прострочений борг -84 363,74 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 2 188,88 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 8 353,06 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 149,70 грн.

Дане рішення набрало законної сили. В судовому засіданні представник відповідача стверджував, що дане рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2008 року відповідачами не виконувалось, до примусового виконання у ВДВС виконавчі листи не подавались, жодних сум на виконання даного рішення ні відповідачем ОСОБА_3, ні ПП «Вена-Л» не сплачувалось.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що порука не припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки з попереднім позовом банк звернувся до боржника і поручителя до спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання є обґрунтованими, базуються на вимогах закону.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦПК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

У разі зміни кредитором, на підставі частини другої ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Змінивши строк виконання зобов'язання, банк 29 жовтня 2008 року у передбачений законом строк та у строки, визначені ч. 4 ст. 559 ЦК України пред'явив позов як до боржника так і до поручителя про дострокове стягнення боргу, а тому порука не може вважатись припиненою.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що подання позову 29 жовтня 2008 року, тобто ще до закінчення строку дії договору, а також наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора від 26.12.2008 р., яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання відсотків і пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, вже було надано правову оцінку договору поруки від 23 листопада 2007 року й зроблено висновок про те, що порука за вказаним договором на даний час не є припиненою.

Однак, суд першої інстанції даних вимог чинного законодавства у повній мірі не врахував та передчасно прийшов до висновку про припинення поруки і відмову в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитними зобов'язаннями, що не виконані нею як поручителем.

Проте, визначена банком сума, яку він просить стягнути, не підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно із частиною п'ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як вбачається зі змісту копії рішення у справі №2-7108/2008 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ПП «Вена-Л», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, Луцьким міськрайонним судом 26 грудня 2008 року були задоволені вимоги позивача щодо стягнення заборгованості, яка виникла у відповідачів перед банком станом на 20 жовтня 2008 року в сумі 95055,38 грн., з яких: 84363,74 грн.-тіло кредиту (прострочений борг), 2188,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 8353,06 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 149,70 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Таким чином, пред'явлення банком вимог про стягнення заборгованості в повному обсязі, а саме, суми заборгованості за тілом кредиту, пенею за несвоєчасне повернення кредиту, простроченими відсотками, пенею за несвоєчасне повернення відсотків, суми 3% річних від простроченого тіла кредиту та суми 3% річних від простроченої заборгованості за процентами, не відповідають закону, оскільки попереднім рішенням від 26 грудня 2008 року судом вже було стягнуто 84363,74 грн тіла кредиту, а також відсотки та пеня за період до 20 жовтня 2008 року, які не підлягають до стягнення повторно.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, однак за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено з матеріалів справи, заяви про застосування строку позовної давності відповідач в суді першої інстанції не подавав, про що і підтвердив представник відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що до стягнення з відповідача підлягає нарахована відповідно до розрахунку банку заборгованість, за мінусом суми боргу, що була вже стягнута попереднім рішенням, за період з 21 жовтня 2008 року по 24 липня 2015 року в сумі 130 502,69 грн., з яких: заборгованість за простроченими відсотками - 89 340 грн. 33 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 14 727 грн.93 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 23 850 грн.07 коп., 3% річних від простроченого тіла кредиту - 1 268 грн. 92 коп., 3% річних від простроченої заборгованості за відсотками - 1 314 грн.44 коп.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача в користь позивача підлягає частково стягненню сума сплаченого судового збору в сумі 1786,40 грн., оскільки при подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, а також в дохід держави - судовий збір в сумі 1305,03 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану його представником Ліпкевичем Іваном Володимировичем, задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2017 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором (овердрафту) № 98/07-497 від 23 листопада 2007 року за період з 21 жовтня 2008 року по 24 липня 2015 року в сумі 130 502 (сто тридцять тисяч п'ятсот дві) грн. 69 коп., з яких: заборгованість за простроченими відсотками - 89 340(вісімдесят дев'ять тисяч триста сорок) грн. 33 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 14 727(чотирнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн.93 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 23 850 (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн.07 коп., 3% річних від простроченого тіла кредиту - 1 268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн.. 92 коп., 3% річних від простроченої заборгованості за відсотками - 1 314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн.44 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1 786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. понесених судових витрат за сплату судового збору та в дохід держави - 1305 (одна тисяча триста п'ять) грн.03 коп. судового збору.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про припинення поруки відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді