Рішення № 668526, 24.05.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/77

24.05.07

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна технологічна компанія”

До Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт”

Про стягнення 65 520 грн.

За зустрічним

позовом Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна

технологічна компанія”

Про стягнення 105 550, 26 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Коваленко О.І. –предст. (дов. б/н від 10.01.07 р.)

Від відповідача Ліліцька О.М. –предст. (дов. № 01-29-819 від 31.07.06 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ “Київський річковий порт” про стягнення 65 520,00 грн. основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 12-43/06П від 01.06.2006 року.

Ухвалою суду від 15.01.07 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/77 та призначено розгляд справи на 07.02.07 р.

В судовому засіданні 07.02.07 р. відповідачем надано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивач відмовлявся від отримання товару.

Крім того, відділом діловодства суду 07.02.07 р. було отримано зустрічний позов, в якому відповідач просить суд стягнути з позивача 105 550, 26 грн. основного боргу, який виник внаслідок невиконання позивачем умов договору про поставку піску річкового № 12-78/05П від 01.12.05 р.

Ухвалою суду від 07.02.07 р. прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, відкладено розгляд справи на 13.03.07 р.

13.03.07 р. відділом діловодства суду отримано від позивача (за первісним позовом) відзив на зустрічний позов, відповідно до якого він проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на відсутність заборгованості перед відповідачем.

Також 13.03.2007р. від позивача (за первісним позовом) до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог за первісним позовом, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 64080грн.

В судових засіданнях 13.03.07 р. та 28.03.07 р. оголошувались перерви.

03.05.2007р. відділом діловодства суду отримано від позивача (за первісним позовом) додаткові пояснення щодо оплати заборгованості за зустрічним позовом.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 12-43/06П (далі - Договір), відповідно до якого відповідач, як постачальник, зобов’язується поставляти, а позивач, як покупець, зобов’язується приймати та оплачувати щебінь гранітний фракції 40*70 в кількості 6000 тон на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору № 12-43/06П від 01.06.2006р. форма розрахунку за товар –100 % передплата за кожну партію товару на підставі виставлених Постачальником (відповідачем) рахунків.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № КР-1120 від 01.06.2006р. на оплату саме щебеню гранітного фракції 40*70 за ціною 48,00грн., в т.ч. ПДВ, як і передбачено умовами Договору поставки № 12-43/06П від 01.06.2006р.

Позивачем платіжним дорученням № 598 від 08.06.2006р. оплачено товар на суму 72000 грн.

Як встановлено судом, відповідачем здійснено поставку товару лише на суму 7920 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1120 від 21.06.2006р. (поставка 135 тон щебеню на суму 6480 грн.) та видатковою накладною № КР–0001578 від 28.07.2006р. (поставка 30 тон щебеню на суму 1440 грн.).

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами як відгрузити товар, так і повернути сплачені кошти (лист № 167/08/006 від 19.08.2006р., претензія № 192/09/006 від 29.08.2006р.), проте відповіді так і не отримав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по поставці товару складає 64080 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача, що позивач відмовлявся від отримання товару, у зв’язку з відсутністю потреби у даному товарі, зі сторони відповідача не підтверджено жодними доказами. Натомість листом № 167/08/006 від 19.08.2006р. позивач звертався до відповідача з вимогою відгрузити товар.

Отже, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення 64080грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

01.12.2005р. між сторонами був укладений Договір поставки № 12-78/05П, відповідно до якого позивач (по зустрічному позову), як постачальник, зобов’язується поставляти, а відповідач (по зустрічному позову), як покупець, зобов’язується приймати та оплачувати пісок річковий, на умовах визначених даним Договором, в загальній кількості 20000 тон.

Відповідно до п. 4.3.-4.4 Договору № 12-78/05П від 01.12.2005р., загальна орієнтовна вартість товару становить 380 000 грн. в т.ч. ПДВ. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару на підставі виставлених рахунків.

Судом встановлено, що 01.12.2005 р. позивач (за зустрічним позовом) виставив рахунок-фактуру № КР-0004342 на суму 380 000 грн. та відповідно 01.12.2005р. відгрузив Товар на суму 380 000 грн. у кількості 20000 тон, що підтверджується видатковою накладною № КР-6329 від 01.12.2005року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач (за зустрічним позовом) частково оплатив відгружений товар, що підтверджується банківськими виписками: № 395 від 28.03.2006 року на суму 90 000 грн., № 387 від 21.03.2006 року на суму 149 168, 94 грн., № 383 від 20.03.2006 року на суму 8 000 грн., № 414 від 20.03.06 р. на суму 2000 грн., всього на суму 249168,94 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач (за зустрічним позовом) частково оплатив відгружений товар –пісок річковий на суму 33498,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12 від 30.03.2007р. на суму 10000грн., № 13 від 03.04.2007р. на суму 9992 грн., № 14 від 10.04.2007р. на суму 10000 грн., № 15 від 16.04.2007р. на суму 3506,50грн. Листами № 64/04/007 від 27.04.2007р. та № 62/04/007 від 27.04.2007р., адресованими відповідно ВАТ «Київський річковий порт»та ПКФ АТ «ВіЕйБі Банк», відповідач (за зустрічним позовом) уточнив призначення платежу по вищезазначених платіжним дорученнях, згідно чого правильним є призначення платежу «оплата за пісок річковий згідно рахунку-фактури № 4342 від 01.12.2005р.».

При здійсненні позивачем (за зустрічним позовом) розрахунку заборгованості відповідача (за зустрічним позовом) враховано суми переплат у розмірі 78 672,56 грн., які виникли при сплаті інших рахунків фактур.

Отже, заборгованість відповідача (за зустрічним позовом) становить 52158, 50 грн. (380 000 грн. –249 168,94 грн. –33498,50 грн. –78 672, 56 грн. = 18660 грн.).

Позивач (за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) також ще 53 391, 76 грн. –різницю між вартістю товару за новою ціною та вартістю товару за попередньою ціною.

Проте суд не приймає до уваги посилання позивача (за зустрічним позовом) на наказ Голови Правління ВАТ «Київський річковий порт»№ 38 від 24.02.2006 року щодо підвищення ціни на товар з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.5. Договору поставки №12/78/05 П від 01.12.2005 року, ціна на Товар може бути змінена в разі зміни ринкової кон’юктури на товар (зміна цін на енергоносії, транспорт, механізми, прийняття нових законів України, нормативних актів КМ України). В разі зміни ціни на Товар, Постачальник зобов’язаний повідомити Покупця за 10 календарних днів до моменту зміни розцінок.

Як свідчать матеріали справи, позивач (за зустрічним позовом) не повідомляв належним чином відповідача (за зустрічним позовом) про зміну розцінок на товар.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відзиві на зустрічний позов відповідач посилається на те, що він повернув позивачу частину Товару у кількості 9000 тон на суму 153036 грн. на підтвердження чого надано видаткову накладну (повернення) № ВП-0000002 від 24.03.2006 року.

Проте, зазначене не приймається судом до уваги, оскільки у видатковій накладній (повернення) № ВП-0000002 від 24.03.2006 р. вартість товару складає 14, 17 грн. без ПДВ, тобто 17 грн. з врахуванням ПДВ, що явно суперечить ціні по Договору № 12-78/05П від 01.12.05 р., яка складає –19 грн. з урахуванням ПДВ.

Посилання відповідача (за зустрічним позовом) на те, що він частково сплатив за Товар позивачу (за зустрічним позовом) відповідно до банківської виписки від 06.03.06 р. на суму 120 000 грн., банківської виписки від 21.02.06 р. на суму 71991, 42 грн., банківської виписки від 28.03.06 р. на суму 34972, 58 грн. не відповідають матеріалам справи з підстав, викладених нижче.

Згідно даних копій банківських виписок видно, що оплата з банківської виписки від 06.03.06 р. на суму 120 000 грн. була здійснена по рахунку-фактури № 4343 від 01.12.05 р. та по рахунку-фактури № 3723 від 18.10.05 р., які не мають жодного відношення до виставленого позивачем (за зустрічним позовом) рахунку-фактури № 4342 від 01.12.05 р. на суму 380 000 грн. по договору № 12-78/05П.

Щодо банківської виписки від 21.03.06 р., то її сума –151 700, 82 грн., яка включає в себе оплату по двом рахункам-фактури: № КР-000292 від 27.02.06 р. за оренду приміщення на суму 2 531,88 грн. та № КР-4342 від 01.12.05 р. за поставку піску річкового на суму 380 000 грн. Часткова оплата з банківської виписки по рахунку-фактури № КР-4342 складає 149 168,94 грн. (151700,82 грн. –2 531,88 грн. /орендна плата/=149 168,94 грн.).

Банківська виписка від 28.03.06 р. на суму 90 000 грн. включає в себе оплату також по двом рахункам: № КР-4342 від 01.12.05 р. за поставку піску річкового на суму 380 000 грн. та № КР-4448 від 06.12.05 р. за поставку піску річкового на суму 176472 грн. Часткова оплата по рахунку фактури № КР-4448 від 06.12.05 р. позивачем (за зустрічним позовом) не зарахована, так як по рахунку-фактури № КР-4448 від 06.12.05 р. не було заборгованості. Отже, позивачем (за зустрічним позовом) дана оплата у сумі 90 000 грн. зарахована як доплата за пісок річковий по рахунку-фактурі № КР-4342 від 01.12.05 р.

Отже, розглянувши матеріали зустрічного позову, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про його часткове задоволення у сумі 18660 грн. Щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” 53 391, 76 грн. –різницю між вартістю товару за новою ціною та вартістю товару за попередньою ціною - слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, р/р 2600330011286 в АТ “ВАБанк” м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 03150071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна технологічна компанія” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, р/р 2600030019445 в АТ “ВАБанк” м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 33447231) суму основного боргу у розмірі 64 080 грн., 640 грн. 80 коп. –державного мита, 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна технологічна компанія” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, р/р 2600030019445 в АТ “ВАБанк” м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 33447231) на користь Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, р/р 2600330011286 в АТ “ВАБанк” м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 03150071) 18660,00 грн. основного боргу, 186,60 грн. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В. Прокопенко