Ухвала суду № 66851537, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року м. Київ К/800/33700/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Юнімед»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року

у справі № 808/8211/15

за позовом приватного підприємства «Юнімед»

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги і зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Юнімед» (далі - позивач, ПП «Юнімед») звернулось в суд з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням уточнень, просило: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1018-25 від 1 грудня 2014 року, якою ПП «Юнімед» визначено суму податкового боргу у розмірі 155934,33 грн.; зобов'язати Інспекцію списати податковий борг з податку на прибуток у розмірі 155934,33 грн. та вчинити дії по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 6 грудня 2012 року за №13347876 про податкову заставу майна ПП «Юнімед».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПП «Юнімед» подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Інспекція просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Юнімед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт №195/22-1109-30546038 від 15 серпня 2012 року.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року № 000175224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 124057,00 грн.

Платник податків мав переплату у розмірі 865,81 грн.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, переплату з податку на прибуток відповідача у розмірі 865,81 грн. зараховано в погашення податкового боргу відповідача.

У відповідності до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України позивачу, після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, на суму податкового боргу нараховована пеня у розмірі 32743,14 грн.

Отже, податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств складає 159 934,33 грн., який не погашений позивачем.

Через несплату податкового боргу 30 листопада 2012 року було складено акт опису майна №128, до якого було застосовано податкову заставу.

1 грудня 2014 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 1018-25 на підставі податкового боргу платника податку, який виник після узгодження оспорюваної суми за податковим повідомленням-рішенням № 000175224 у день набрання законної сили рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року по справі №0870/12576/12, яким залишено апеляційну скаргу ПП «Юнімед» без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року про відмову у задоволенні позову - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів, в тому числі і пені в сумі 32743,14 грн., у позивача настав після 23 квітня 2013 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується, а відтак відсутні підстави для скасування податкової вимоги в межах розгляду цієї справи, відповідно не підлягають і задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача списати податковий борг з податку на прибуток у розмірі визначеному в оскаржуваній вимозі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 39 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктами 59.3, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2013 року було порушене провадження по справі № 908/1214/13 року про банкрутство щодо боржника ПП «Юнімед».

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, а невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 23 квітня 2013 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 грудня 2011 року (справа № 21-348а11).

Щодо доводів позивача про протиправне формування відповідачем оскаржуваної податкової вимоги, оскільки цьому не передувало прийняття податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені в розмірі 32743,14 грн., судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що Податковим кодексом України не передбачено окремого прийняття податкового повідомлення-рішення щодо пені, нарахованої після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача вчинити дії по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 6 грудня 2012 року за № 13347876 про податкову заставу майна ПП «Юнімед» та доводів позивача про передчасність податкової застави слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, в установлений законом строк грошове зобов'язання, визначене в податковій вимозі, підприємством сплачено не було.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Так, на виконання вказаних приписів 30 листопада 2012 року відповідачем складено акт опису майна ПП «Юнімед» №128. При цьому, рішення відповідача про опис майна у податкову заставу протиправним не визнавалося.

Зважаючи на той факт, що податковий борг до теперішнього часу обліковується за позивачем та є несплаченим у повному обсязі, підстави для припинення податкової застави чи скасування рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу приватного підприємства «Юнімед» відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді(підпис)О.А. Веденяпін (підпис)І.О. Бухтіярова (підпис) І.В. Приходько