Ухвала суду № 66851232, 24.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року м. Київ К/9991/39048/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представника відповідача Мегеди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року

у справі № 2а-11974/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком груп"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком груп" (далі - ТОВ "Агроком груп", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ від 22 грудня 2010 року № 0001352330/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 871717,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", - 435859,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року в задоволенні позову ТОВ "Агроком груп" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов ТОВ "Агроком груп" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 22 грудня 2010 року № 0001352330/0.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишення в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 30 вересня 2010 року по 01 грудня 2010 року ДПІ провела планову виїзну перевірку ТОВ "Агроком груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, за наслідками якої складено акт від 08 грудня 2010 року № 992/1-23-30-31564058. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Агроком груп" порушено пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого за І - ІУ квартали 2009 року та І - ІІ квартали 2010 року занижено податок на прибуток на суму 871717,00 грн. Податковий орган вважає, що товариство безпідставно віднесло до складу валових витрат вартість отриманих послуг (оренда транспортних засобів, зберігання ТМЦ) від ВАТ "Жашківський маслозавод" та ДО Комбінат "Прогрес" у сумі 1062237,61 грн. на підставі неналежно оформлених первинних документів. Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що акти здачі - приймання робіт оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять обов'язкові реквізити, такі як одиницю виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, місце складання акту. Також ДПІ ставить під сумнів правомірність проведеного товариством коригування валових витрат у ІУ кварталі 2009 року шляхом їх збільшення на 2424717,51 грн. за рахунок самостійно виявлених помилок минулих податкових періодів, оскільки за результатами проведеної попередньої податкової перевірки за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2009 року, оформленої актом від 16 жовтня 2009 року № 619/1-23-05-31564058, заниження валових витрат не встановлено. При цьому ДПІ зазначає, що під час попередньої перевірки товариство надало первинні документи у повному обсязі, засвідчивши цей факт у акті перевірки. Товарність господарських операцій, вчинені позивачем у період, охоплений перевіркою, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, ДПІ не заперечується.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених податковою перевіркою обставин, дійшов висновку про неправомірне збільшення позивачем валових витрат та зазначив, що умовою формування платником платків даних свого податкового обліку є, насамперед, належним чином оформленні первинні документи. Натомість акти здачі - прийняття робіт, надані позивачем для підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості придбаних послуг, не містять усіх реквізитів, що передбачені законом, а відтак податкове повідомлення - рішення ДПІ від 22 грудня 2010 року № 0001352330/0 є правомірним.

Судове рішення апеляційної інстанції про скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову вмотивоване тим, що надані позивачем первинні документи у сукупності (угоди, платіжні доручення, акти здачі - прийняття робіт), які були надані позивачем під час перевірки з відповідними поясненнями, підтверджують факт вчинення товариством господарських операцій з придбання товарів (послуг), а незначні недоліки первинних документів, зокрема актів здачі - приймання робіт, не робить такі документи недійсним, оскільки основним принципом правомірності відображення платником податків своїх даних бухгалтерського та фінансового обліку, на підставі якого формуються дані податкового обліку, є превалювання сутності над формою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктами 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Разом з тим, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (п. 1 ст. 8 Закону № 996-ХІV).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996-ХІV для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг, оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві на момент спірних правовідносин та з точки зору пп. 1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на форсування своїх даних податкового обліку є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку. У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надав належну оцінку первинним документи, копії яких були надані позивачем та приєднані до справи, а саме: договори, податкові накладні; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), накладні, видаткові податкові, платіжні документи, відомості про списання витрат, а також обставинам викладеним у листі ДПІ від 04 серпня 2011 року та 26 серпня 2011 року щодо спростовання висновків акту перевірки від 08 грудня 2010 року № 992/1-23-30-31564058 про завищення товариством валових витрат, що виправлення помилки попередніх податкових періодів було здійснено товариством протягом строку, передбаченого ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, - 1095 днів, - та зроблено обґрунтований висновок, що у відповідача не було підстав для притягнення до відповідальності позивача.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі № 2а-11974/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна