Ухвала суду № 66850072, 31.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/394/17 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 1543-13 від 20.06.2016 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 7878-17 від 30.05.2016 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 м2, згідно договору купівлі-продажу від 02.07.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Веліковою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі 19.08.2007 року.

30 травня 2016 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 7878-17, яким визначено ОСОБА_3 зобов'язання за 2015 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 718 грн. 01 коп.

Крім того, 20 червня 2016 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 1543-13, яким визначено ОСОБА_3 зобов'язання за 2015 рік зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 801 грн. 44 коп.

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення міської ради про введення на території міста податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було прийнято лише в січні 2015 року, - визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік, є передчасним та неправомірним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Приписи п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК визначають, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно пп. 266.3.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у положеннях Податкового кодексу України, він є елементом правового регулювання, який не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, а й визначає обсяг прав та обов'язків учасників правовідносин у такій сфері.

Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування та елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування.

Встановлення місцевих податків здійснюється у порядку п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.

В свою чергу, підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Тобто, законодавчо встановлені наслідки недотримання цієї умови виключають можливість застосування вказаних норм на платників податків у разі їх офіційного оприлюднення після 15 липня року, що передує бюджетному періоду.

Аналіз вищенаведених норм податкового законодавства дає підстави дійти висновку, що встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом виключно до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад. При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку пізніше 15 липня року, що передує бюджетному періоду, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Як вбачається з матеріалів справи, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлено в місті Черкаси та затверджено рішенням Черкаської міської ради від 22.01.2015 року №2-672 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» , тобто після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, - що виключає можливість застосування контролюючим органом вищеозначеного рішення Черкаської міської ради з метою оподаткування фізичних осіб податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у бюджетному періоді - 2015 році.

При цьому у контексті розгляду даної справи судовою колегією враховується висловлена Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 року у справі «Серков проти України» позиція щодо необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.

Крім того, положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким було передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Також, вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, вказаним Законом не було передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не застосовуються правила, зазначені у статті 12 ПК України.

Посилання апелянта на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведений нормативно-правовий акт до правовідносин, що існували у 2015 році, в силу приписів ст. 58 Конституції України застосований бути не може.

Відтак, з урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, з огляду на що є протиправним та підлягає скасуванню.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2017 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 704,00 грн. підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39497534, адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.