Ухвала суду № 66840737, 06.05.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

490/11925/16-к

н\п 1-кс/490/2001/2017

У Х В А Л А

05.05.2017р. слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Дірко І.І., за участю секретаря Драгальчук А.А., прокурора Адубецького В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ УСБ України в Миколаївської області ОСОБА_1 про арешт майна

В С Т А Н О В И В :

22.02.2016р. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №22016150000000015 за ст. 205 ч.2, 209 ч.2 КК України за повідомленням про те що службові особи ВП "Южноукраїнська АЕС та ПАТ "Юженергобуд" з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді безтоварних операцій між вказаними підприємствами, створили суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж" та провели в грудні 2015р. безтоварну операцію на суму в 4 млн. грн.

04.08.2016р. за місцем мешкання головного бухгалтера ПАТ "Юженергобуд" ОСОБА_2 був проведений обшук в ході якого були вилучені грошові кошти в сумі: 21700 доларів США, 3940 ЄВРО, 7600грн. та ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.08.2016р. на них був накладений арешт. Ухвалою від 01.03.2017р. арешт з вказаних грошових коштів був скасований.

14.04.2017р. слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вказані грошові кошти вказавши в обґрунтування, що вказані грошові кошти отриманні ОСОБА_2 злочинним шляхом, є доказом вчинення злочину. Крім того може бути використано в забезпечення конфіскації та спеціальної конфіскації.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, пояснили, що за ухвалою від 01.03.2017р. грошові кошти ще не повернуті з технічних питань. Щодо того, що грошові кошти є доказом злочину, пояснили, що за матеріалами НСРД, після перерахування грошових коштів на адресу ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж" грошові кошти обготівковувалися та поверталися керівництву ПАТ "Юженергобуд" та в тому числі і ОСОБА_2 Крім того додали що про підозру у кримінальному проваджені нікому не повідомлено.

Представник ОСОБА_2 заперечував проти накладення арешту, пославшись на те що ОСОБА_2 про підозру не повідомлено, грошові кошти не відповідають критеріям речового доказу.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши клопотання та додані матеріали, вважаю необхідним в задоволенні клопотання відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 170 ч.1 КПК України арешт може бути накладений на майно щодо якого існує сукупність підстав або розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації юридичної особи для забезпечення позову, конфіскації майна.

Відповідно до ст. 170 ч. 2 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речового доказу; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як покарання; 4) відшкодування шкоди за цивільним позовом у кримінальному провадженні, стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 170 ч. 10 КПК України не може бути арештоване майно, що перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Аналіз вказаних норм /в редакції 18.02.2016р./ свідчить про те що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування. Якщо майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештоване виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус /підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб'єкт спеціальної конфіскації/.

Аналіз ст. 98 КПК України, всього абзацу в сукупності, дає підстави стверджувати, що законодавцем малося на увазі, можливість арешту як майна, на яке прямо був спрямований злочин /річ, яка була, наприклад, викрадена/, так і арешту майна, яке було придбано за рахунок коштів від реалізації вказаної речі, а також арешту майна у разі розслідування кримінального провадження за ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 05.08.2016р. на вказані грошові кошти був накладений арешт як на майно що відповідає критеріям речового доказу, оскільки були достатні підстави вважати що вони є предметом вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України. При цьому вбачається що арешт був накладений в умовах неочевидності, відразу після проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2, фактично органу досудового розслідування був наданий час для відшукання допустимих доказів на підтвердження вказаного. Ухвалою слідчого судді від 01.03.2017р. арешт був скасований та зазначено, що арешт був накладений не обґрунтовано, станом на 01.03.2017р. органом досудового розслідування не здобуто вагомих доказів на підтвердження того що вказані грошові кошти в різних валютах є предметом вчинення злочину передбаченого ст. 209 КК України, а про підозру ОСОБА_2 не повідомлено.

Станом на час розгляду клопотання про повторний арешт грошових коштів доказова база не змінилася та про підозру ОСОБА_2 все також не повідомлено. Більш того з пояснень слідчого вбачається, що йому до цього часу не відомо в якої саме валюті відбувалося обготівкування грошових коштів. Між тим за місцем мешкання ОСОБА_2 були вилучені грошові кошти в трьох валютах, що може скоріше свідчити про накопичення, ніж про предмет вчинення злочину передбаченого ст. 209 КК України.

Вказане свідчить що накладення арешту не відповідає вимогам ст. 170 КПК України та меті та завданням кримінально процесуального провадження.

Керуючись ст. 173, 309 КПК України

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти вилучені за місцем мешкання ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 5 днів.

Слідчий суддя Дірко І.І.