Ухвала суду № 66838876, 30.05.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/652/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 53 Подорога Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В.суддівГончар Н. І., Пономаренка В. В. при секретаріНаконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Комунального закладу Районного музею С.С.Гулака-Артемовського Городищенської районної ради на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Комунального закладу Районного музею С.С.Гулака-Артемовського Городищенської районної ради, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - директор Комунального закладу Районного музею С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради ОСОБА_8 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_7 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала в трудових правовідносинах з Комунальним закладом Районного музею С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради.

18 жовтня 2016 року позивача звільнено з посади наказом директора музею №19 за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді.

Підставами винесення даного наказу стало: 1. порушення трудової дисципліни, що виразилось у невиконанні наказу керівника №16 від 13.09.2016 року про передачу до фондів музею відповідно оформлених матеріалів науково-дослідних робіт, заявлених в звітах про роботу музею за 2013, 2014, 2015 роки; 2. регулярне невиконання інших письмових та усних розпоряджень; 3. порушення п.1, п.п. 6, 7 п. 2, п.п. 1,5,6,8 посадової інструкції провідного наукового співробітника музею.

Вважаючи наказ № 19 від 18.10.2016 року про звільнення безпідставним та таким, що порушує норми трудового законодавства, ОСОБА_7 просила суд визнати вказаний наказ незаконним та поновити її на посаді провідного наукового співробітника музею з 18 жовтня 2016 року. Просила стягнути з роботодавця на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, моральну шкоду у сумі 3000 грн., а також понесені нею судові витрати, в тому числі 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ директора КЗ Районний музей С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради ОСОБА_8 за № 19 від 18 жовтня 2016 року про звільнення з роботи ОСОБА_7 в зв'язку з невідповідністю займаній посаді та поновлено останню на посаді провідного наукового співробітника Комунального закладу Районний музей С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради з 18 жовтня 2016 року.

Стягнуто з КЗ Районний музей С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячної заробітної плати.

Стягнуто з КЗ Районний музей С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради на користь ОСОБА_7 500 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 5000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_7 на посаді провідного наукового співробітника КЗ Районний музей С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради.

Стягнуто з КЗ Районний музей С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Додатковим рішенням від 20 квітня 2017 року стягнуто з КЗ Районний музей С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячної заробітної плати в сумі 7912 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року, директор музею - ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення, суд встановив факт порушення порядку звільнення позивача роботодавцем.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що 3 жовтня 2011 року позивач була прийнята на посаду наукового співробітника Городищенського районного краєзнавчого музею. Згідно записів у трудовій книжці (а.с. 8) 30 липня 2012 року переведена на посаду провідного наукового співробітника Комунального закладу Районного музею С.С. Гулака-Артемовського Городищенської районної ради.

Відповідно до наказу № 19 від 18.10.2016 року (а.с. 10, 96) позивач звільнена з посади згідно пункту 2 ст. 40 КЗпП України з 18.10.2016 року.

Згідно з положеннями п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

У наказі №19 підставам звільнення за п. 2. ст. 40 КЗпП України вказано порушення трудової дисципліни, що виразилось у невиконанні наказу керівника №16 від 13.09.2016 року про передачу до фондів музею відповідно оформлених матеріалів науково-дослідних робіт, заявлених в звітах про роботу музею за 2013, 2014, 2015 роки; регулярне невиконання інших письмових, наказів № 10 від 27.05.2016 року, №11 від 13.06.2016 року, № 12 від 17.06.2016 року та усних розпоряджень; порушення п.1, п.п. 6, 7 п. 2, п.п. 1,5,6,8 посадової інструкції провідного наукового співробітника музею.

Наказом директора музею №10 від 27.05.2016 року (а.с. 21, 88) ОСОБА_7 була зобов'язана надати до фондів музею документально оформлені матеріали про результати науково-дослідницької роботи та публікації в засобах масової інформації за 2013, 2014, 2015 роки.

Позивач передала 07.06.2016 року директору музею ксерокопії публікацій у різних засобах масової інформації, що не оспорюється відповідачем та підтверджується пояснювальною запискою (а.с. 109-111).

Наказом директора музею №11 від 13.06.2016 року (а.с. 20, 89) запроваджено режим щоденного планування з 14.06.2016 року, зобов'язано працівників щоденно подавати план роботи на поточний день та звіти за про виконану роботу у письмовому вигляді.

В порушення режиму щоденного планування ОСОБА_7 не надала звітів про виконану роботу за 15 і 16 червня та планів роботи на 15, 16, 17 червня. Наказом №12 від 17.06.2016 року позивача було зобов'язано надати письмові пояснення щодо невиконання режиму щоденного планування (а.с. 19, 90).

Отже, судом встановлено, що підставою для звільнення позивача фактично була винна поведінка позивача та систематичне невиконання покладених на неї трудових обов'язків.

За змістом п. 2 ст. 40 КЗпП підставою для розірвання трудового договору є виявлена невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Тобто неякісне виконання роботи, неналежне виконання функціональних обов'язків можуть вважатися виявленою невідповідністю займаній посаді тільки у разі, якщо вони викликані недостатньою кваліфікацією та за відсутності вини працівника в неналежному виконанні посадових обов'язків.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 19 «Практику розгляду судами трудових спорів», зокрема у п. 21 роз'яснено, що при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Пунктом 22 вказаної Постанови зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обов'язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов'язків і не може бути підставою для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП. Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП. Якщо власник має докази винного неналежного виконання трудових обов'язків працівником з його вини, він вправі притягти його до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП.

Таким чином п. 2. ст. 40 КЗпП передбачає звільнення працівника внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків з причин, які не залежать від працівника і тому не можуть бути поставлені йому в вину.

Тобто підставами для звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України повинні бути об'єктивні обставини (недостатня кваліфікація, стан здоров'я), при наявності яких працівник позбавлений можливості належним чином виконувати покладені на нього трудові обставини.

В даному випадку, виявивши систематичне невиконання своїх обов'язків працівником, зокрема тих, що встановлені посадовою інструкцію провідного наукового співробітника музею, роботодавець, звільнив працівника згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, невірно обравши підставу для звільнення.

Наказом №16 від 13.09.2016 року ОСОБА_7 було зобов'язано передати до фондів музею відповідно оформлених матеріалів науково-дослідних робіт, заявлених в звітах про роботу музею за 2013, 2014, 2015 роки.

За порушення трудової дисципліни, що виразилось у невиконання вказаного наказу №16 від 13.09.2016 року, за регулярне ігнорування розпоряджень директора музею, невиконання наказів №10 від 27.05.2016 року, №11 від 13.06.2016 року, №12 від 17.06.2016 року, усних розпоряджень, порушення п.п. 1.6., 1.7., 2.1., 2.5., 2.6., 2.8. посадової інструкції провідного наукового співробітника, ОСОБА_7 оголошено догану, про що видано наказ №18 від 04.10.2016 року (а.с. 94).

За регулярні порушення трудової дисципліни, що виразилось у невиконанні наказу керівника №16 від 13.09.2016 року, регулярне невиконання інших письмових наказів: №10 від 27.05.2016 року, №11 від 13.06.2016 року, №12 від 17.06.2016 року, усних розпоряджень, порушення п. 1, п.п. 6,7, п. 2, п.п. 1, 5, 6, 8 посадової інструкції провідного наукового співробітника, ОСОБА_7 звільнено з роботи як таку, що не відповідає займаній посаді згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, про що видано наказ №19 від 18.10.2016 року (а.с. 96).

Системний аналіз ст.ст. 40, 41 КЗпП України у взаємозв'язку з рекомендаціями п. 22 наведеної вище Постанови дає можливість зробити висновок про те, що звільнення з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1, п. 1-1 ст. 41 КЗпП визнається дисциплінарним стягненням. При цьому звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач після винесення догани продовжувала невиконання своїх посадових обов'язків, не підтверджені належними доказами, зокрема наказами керівництва музею.

Посилання апелянта з приводу того, що публікації ОСОБА_7 в засобах масової інформації не є науковими роботами та містять неправдиву інформацію, так само як і сумніви апелянта щодо авторства ОСОБА_7 виконаних робіт, не можуть братись до уваги, оскільки не є предметом дослідження у даній цивільній справі.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до систематичного невиконання своїх посадових обов'язків позивачем, ігнорування нею розпоряджень керівництва та положень посадової інструкції провідного наукового співробітника музею.

Звільнення ОСОБА_7 за цих обставин на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України суперечить законодавству, тому доводи апелянта в цій частині підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Комунального закладу Районного музею С.С.Гулака-Артемовського Городищенської районної ради відхилити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :