Рішення № 66831417, 29.05.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/70/16- 4/71/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017 Справа № 908/2125/16

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО, (03680, м.Київ вул. Казимира Малевича, буд. 31)

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)

про стягнення 11 092,50 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився;

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 р. по справі № 908/2125/16, справу передано на новий розгляд господарському суду Запорізької області.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Зінченко Н.Г. Суддя вважає за необхідне прийняти дану справу до провадження.

Ухвалою суду від 28.04.2017р. прийнято справу № 908/2125/16 до розгляду, присвоєно номер провадження 35/70/16 - 4/71/17, судове засідання призначено на 29.05.2017р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

29.05.2017р. справу розглянуто без участі представників сторін, прийнято рішення.

За інициативою суду розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

19.05.2017 р. до початку судового вирішення спору на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що під час первісного розгляду справи відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування шляхом перерахування суми коштів у розмірі 1 355, 34 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог, ухвалу суду від 28.04.2017р. про прийняття справи №908/2125/16 до розгляду та матеріали справи №908/2125/16, суд дійшов висновку, що заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО, м. Запоріжжя на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО, м.Київ 11 092,50 грн. страхового відшкодування.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте 19.05.2017р. на адресу суду від ПАТ Страхова компанія ВУСО надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у зв'язку з територіальною віддаленістю та великою завантаженістю юридичного відділу.

Розглянувши подане клопотання, судом клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача задоволено.

Позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, мотивовано тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015р. у звязку з настанням страхового випадку - ДТП - виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля Honda Civic - NLAFD76708W060197, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 1 355 грн 34 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 12822 від 19.10.2016, сума в розмірі 11 092 грн 50 коп. зарахована в рахунок оплати за договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015. відповідач сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 1 355 грн 34 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2958 від 03.08.2016 із зазначенням призначення платежу виплата страхового відшкодування, ОСОБА_1, поліс АІ 7314219 від 14.08.2014, за регресною вимогою претензія ПрАТ СК "ВУСО" № 401 від 26.01.2016. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (винуватця ДТП) застрахована у ТОВ Страхова компанія Кредо за полісом обовязкового страхування ЦПВВНТЗ № АІ/7314219. Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства позивачем отримано право вимагати від відповідача відшкодування в порядку регресу понесених збитків. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ Страхова компанія ВУСО посилається на ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України Про страхування, ст.ст. 22, 29, 34, 36. 37 Закону України «Про обов'язкове стахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів».

Відповідач в судове засідання не зявився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі від 28.04.2017 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи міститься Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою, юридичною адресою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (код ЄДРПОУ 13622789) є: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 28.04.2017 р. про прийняття справи № 908/2125/16 до розгляду, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не повернулася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2125/16.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2015р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ВУСО та ОСОБА_1, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1904120-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Honda Civic - NLAFD76708W060197, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

06.08.2015р. у м. Києві по бул. Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda Civic - NLAFD76708W060197, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_1 та автомобіля Daewoo Nexia - 455556Y5443444333 під управлінням ОСОБА_3

Відповідно до довідки ВДАІ по факту ДТП винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є ОСОБА_3, що підтверджується Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2015р

11.08.2015 ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у звязку з ДТП, яке є страховим випадком відповідно до умов вказаного договору страхування.

Позивачем 19.10.2015 на підставі страхового акту № 3386-02 від 19.10.2016 та довідки про суму страхового відшкодування до нього, виходячи з калькуляції орієнтованої вартості ремонтно-відновлювальних робіт здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 1 355 грн. 34 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 12822 від 19.10.2016, сума в розмірі 11 092 грн. 50 коп. зарахована в рахунок оплати за договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ "КРЕДО" за полісом обовязкового цивільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7314219.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 401 від 26.01.2016, в якій, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1188, 1191 ЦК України, просив відповідача відшкодувати понесені збитки.

Проте, відповідач вимогу не задовольнив, страхове відшкодування не сплатив.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 р. по справі № 908/2125/16, справу передано на новий розгляд господарському суду Запорізької області. В постанові ВГСУ зазначено, що попередніми судовими інстанціями, не надана належна правова оцінка страховому акту № 3386-02 від 19.10.2015 та звіту № 6895-70 від 26.08.2015 в яких міститься сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу та судами не перевірено суму фактичних затрат понесених позивачем в результаті виплати страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи.

Проаналізувавши всі обставини справи у їх сукупності та надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до положень Закону, сума страхового відшкодування обмежується встановленим лімітом відповідальності страховика та завжди зменшується на встановлений в договорі обовязкового страхування розмір франшизи.

Частина перша статті 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 8 Закону Україна Про страхування передбачено, що страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обовязок страховика виплатити страхове відшкодування.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, позивач отримує право вимагати від потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі звітом № 6895-70 від 26.08.2015 р. сума несплаченої частини страхового платежу належна до сплати за договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015р. складає 11092, 50 грн., сума належна до сплати у зв'язку з настанням страхового випадку за договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015р. складає 1355, 34 грн.

Крім того, відповідно до страхового акту № 3386-02 від 19.10.2015 року загальна сума нарахованого Позивачем до виплати страхового відшкодування склала 12 447,84 грн. При цьому, в акті визначено: отримувач страхового відшкодування СТО в розмірі 1 355,34 грн; а в розмірі 11092, 50 грн. - в рахунок невиплаченого страхового платежу за договором страхування № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 1 355 грн. 34 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2958 від 03.08.2016 із зазначенням призначення платежу виплата страхового відшкодування, ОСОБА_1, поліс АІ 7314219 від 14.08.2014, за регресною вимогою претензія ПрАТ СК "ВУСО" № 401 від 26.01.2016.

Пунктом 12.4.4 Договору визначено, що Страховик має право перерахувати суму страхового відшкодування безпосередньо на розрахунковий рахунок СТО.

Відповідно до п. 12.11 договору, якщо на момент виплати страхового відшкодування страховий платіж за договором сплачений страхувальником не повністю, страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на несплачену частину платежу в рахунок погашення страхового платежу за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Отже, позивачу, який врахував виплату страхового відшкодування в розмірі 11 092,50 грн. в зарахування зустрічних однорідних вимог згідно умов договору страхування, належить право на відшкодування спірної суми у загальному розмірі відшкодування шкоди з винного в ДТП, оскільки ним фактично понесені витрати щодо такого відшкодування.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

За таких обставин у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

У зв'язку зі сплатою позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 1 355 грн. 34 коп., несплаченою відповідачем, станом на час розгляду справи, сума становить 11 092,50 грн.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав усі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів перерахування суми 11 092,50 грн. несплаченого страхового відшкодування суду не надав.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 092,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ВУСО під час первісного розгляду справи сплатило судовий збір в розмірі 1378, 00 грн., при зверненні з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. сплатило судовий збір в розмірі 1515,80 грн., а під час звернення із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016р. сплатило судовий збір в розмірі 1653,60 грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в сумі 178, 93 грн., сплачений позивачем за платіжним дорученням №2102 від 12.02.2016р., у зв'язку із зменшення розміру позовних вимог, буде повернуто позивачу за його письмовим клопотанням.

Оскільки судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог, тому судовий збір за подання позову в розмірі 1199, 07 грн., за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р., в розмірі 1515,80 грн. та касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016р. по справі №908/2125/16 в розмірі 1653,60 грн. підлягає стягненню з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО, м. Київ.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО, м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО, (03680, м.Київ вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) 11 092 (одинадцять тисяч дев'яносто дві) грн. 50 коп. страхового відшкодування та 4 368 (чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 47 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України 29 травня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.