Рішення № 66831409, 30.05.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/55/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017 Справа № 908/745/17

за позовною заявою Державного підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів”, (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 4)

до відповідача Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, (69095, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 108)

про стягнення 10782,48 грн. заборгованості за договором на виконання платних робіт (послуг) №121-П1672/14 від 10.07.2014 р., 9060,87 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 870,28 грн. 3 % річних

Суддя Н.Г. Зінченко

Представники сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився.

Суть спору:

Заявлено позов Державного підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області про стягнення заборгованості за договором на виконання платних робіт (послуг) №121-П1672/14 від 10.07.2014 р. в розмірі 10 782,48 грн., інфляційних витрат в розмірі 9060,87 грн. та 870,28 грн. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2017 р. здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 4/55/17, з призначенням судового засідання на 15.05.2017 р. Ухвалою господарського суду від 15.05.2017р. розгляд справи було відкладено до 30.05.2017р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 30.05.2017р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За інвциативою суду, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Заявлені позовні вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані договором на виконання платних робіт (послуг) №121-П1672/14 від 10.07.2014 р., ст.ст. 526, 538 Цивільного кодексу України, п.1ст. 173, ст. 193, п.п. 1, 2 ст. 224, п. 1 ст. 229 та абз. 3 п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя 10782,48 грн. заборгованості, 9060,87 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 870,28 грн. 3 % річних

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 34068040) є: 69095, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 108, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 07.04.2017 р. про порушення провадження у справі № 908/745/17, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв’язку: “За закінченням терміну зберігання ”. Ухвала суду від 15.05.2017 р. про відкладення розгляду справи №908/745/17 на адресу суду не поверталася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/745/17.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2014 р. між ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” (виконавець, позивач) та Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області (замовник, відповідач) було укладено договір на виконання платних робіт (послуг) № 121-П1672/14.

Згідно п. 1.1. договору. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботи: Державна метрологічна атестація (ДМА) газового хроматографа «Trace GC Ultra Thermo Fisher» у кількості 1-шт.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг складає 8 985,40 грн.; податок на додану вартість 1 797,48; всього до сплати 10 782,48 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата здійснюється згідно з підписаним актом виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договором – надав метрологічні роботи (послуги) на загальну суму 10 782,48 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт №121-П1672/14 від 10.07.2014р. на суму 10 782,48 грн. В свою чергу замовник прийняв Свідоцтво про державну метрологічну атестацію.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

25.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №3-23/726 про сплату заборгованості за надані послуги за договором № 121-П1672/14. від 10.07.2014 р. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується фіскальним чеком №0097 від 25.12.2014р. та реєстром рекомендованих листів, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв’язку 25.12.2014 р.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

На день розгляду спору відповідач, свої зобов’язання за Договором не виконав належним чином та розрахунок за надані послуги в передбачений Договором термін не здійснив.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач плату за надані послуги не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 10782,48 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Наведені вище обставини свідчать, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу є обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем за період з серпня 2014 року по лютий 2017 року нараховано до стягнення збитки від інфляції в сумі 9 060,87 грн. та 3% річних в сумі 870,28 грн. за період з 14.07.2014р. по 21.03.2017р.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів за неналежне виконання грошових зобов’язань за договором № 121-П1672/14. від 10.07.2014 р. є обґрунтованою, але розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, оскільки при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат допущені арифметичні помилки, стягненню підлягає 3% в розмірі 868, 51 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 8 981,81 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області 10782,48 грн. заборгованості за договором, 8 981,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 868, 51 грн. 3 % річних

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області задовольнити частково.

2.Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, (69095, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 108, код ЄДРПОУ 69095) на користь Державного підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів”, (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 4, код ЄДРПОУ 02568182) 10 782 (десять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 48 коп. заборгованості, 8 981 (вісім тисяч дев’ятсот вісімдесят одну) грн. 81 коп. збитків від інфляції, 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 51 коп. 3% річних та 1 593 (одну тисячу п’ятсот дев’яносто три) грн. 75 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “31” травня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.