Рішення № 66831296, 29.05.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.05.2017 Справа № 920/314/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Сумської філії ПАТ Укртелеком, м. Суми,

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області, смт. Ямпіль, Сумська область,

про стягнення 81993 грн. 05 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 884 від 12.12.2016;

від відповідача - не зявився;

У засіданні брав участь секретар судового засідання Сидорук А.І.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 83798 грн. 60 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Позивач надав лист (вх. № 3783 від 21.04.2017) про залучення до матеріалів справи копії довідки ГУДКСУ в Сумській області щодо підтвердження зарахування судового збору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4522 від 16.05.2017), в якому позовні вимоги не визнає. Відповідач вказує, що відшкодування збитків за пільгове користування послугами звязку окремим категоріям громадян у минулі роки забезпечувалося за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, але у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» відповідні видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені. У звязку з тим, що у списках осіб, яким нараховувалась пільга з оплати послуг звязку знаходяться пільговики, які померли або вибули в інший район, сума заборгованості за підрахунками відповідача становить 81 980 грн. 68 коп. з приводу чого позивачу направлено лист № 01-25/1606 від 05.05.2017 щодо перерахунку суми заборгованості за 2016 рік та список пільговиків по яких необхідно зробити перерахунок.

Відповідач подав письмове пояснення № 01-25/1658 від 12.05.2017 в обґрунтування заперечень проти позову, в якому проти позову заперечує повністю та просить суд розгляд справи провести без участі представника відповідача.

Позивач подав заяву (вх. № 4815 від 29.05.2017), в якій зменшує розмір позовних вимог, з урахуванням листа відповідача № 01-25/1606 від 05.05.2017 щодо перерахунку суми заборгованості за 2016 рік, та просить суд стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області 81 993 грн. 05 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача (вх. № 4815 від 29.05.2017) до розгляду.

Позивач наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач подав заяву № 01-25/1660 від 12.05.2017, в якій просить суд замінити первісного відповідача по справі належним відповідачем, яким є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Розглянувши заяву відповідача № 01-25/1660 від 12.05.2017, суд відмовляє у задоволенні останньої за її необґрунтованістю, оскільки позов подано до особи, яка повинна відповідати за позовом, з урахуванням викладеного нижче.

Позивач є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Позивач вказує, що з січня по грудень 2016 року ним надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 81 993 грн. 05 коп. (за перерахунком) на пільгових умовах громадянам Ямпільського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, п. 16 ст. 6-4 Закону України Про жертви нацистських переслідувань, п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З урахуванням вказаного, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Ямпільського району є відповідач, а отже відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Поіменні списки абонентів за формою 2-пільга щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача.

Зазначені факти відповідачем не заперечуються і не спростовуються.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову, витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах з січня по грудень 2016 року, не відшкодовані відповідачем, внаслідок чого станом на 01.01.2017 утворилась заборгованість в розмірі 81 993 грн. 05 коп. (перерахунок зроблений позивачем з урахуванням листа відповідача № 01-25/1606 від 05.05.2017).

Разом з цим, відповідно до пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256, відповідач повинен був щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальником послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Листами № 591200/292-386 від 05.08.2016, № 591200/293-439 від 05.09.2016, 591200/292-489 від 05.10.2016, № 591200/292-541 від 05.11.2016, № 591200/292-592 від 05.12.2016, № 591200/291-1 від 06.01.2017 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо погашення існуючої заборгованості.

Листом № 01-25/4935 від 12.12.2016 відповідач повідомив позивача, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачено надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію витрат за послуги звязку.

Разом з цим вказані посилання відповідача суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України, а також Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і повинні бути враховані судом, передбачено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач є юридичною особою, самостійно виконує господарські обовязки і може бути стороною у справі.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і держави.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі № 31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

При цьому суд також враховує, що чинне законодавство України не передбачає обовязкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, оскільки зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

З урахуванням викладених встановлених судом обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 81 993 грн. 05 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З урахуванням викладених положень ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області (вул. Спасо-Преображенська, буд. 48, смт. Ямпіль, Ямпільський район, Сумська область, 41200, код 03198043) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (код 21560766) в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (вул. Іллінська, 2, м. Суми, 40030, код 23825401) 81 993 грн. 05 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.05.2017.

Суддя О.Ю. Резніченко