Постанова № 66831195, 29.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 903/977/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 р. у справі №903/977/16

за позовом Луцького національного технічного університету

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 32 071, 48 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Андрейчук Н.В.,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.02.2017 року у справі №903/977/16 (суддя Шум М.С.) позов Луцького національного технічного університету задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Луцького національного технічного університету 32 060,10, з яких: 27 169,07 грн. основного боргу, 4891,03 грн. пені, а також 1378,00 грн. витрат по судовому збору. В стягненні пені в сумі 2,08 грн. - відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними доказами підтверджено надані відповідачу послуги по витратах на утримання орендованого майна за період з грудня 2015 року по 29.06.2016 року, а тому вимога про стягнення з відповідача 27169,07грн. заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню. Щодо нарахування пені, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту ст. 610 ЦК України, вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки. Пунтком 5.2 договору від 30.12.2009 року передбачено, що у разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар повинен сплатити балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вказаної в розрахунку за кожен день прострочення. За розрахунком позивача який долучений до заяви від 25.02.2016 року, пеня нарахована в сумі 4893,11 грн., яка підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача в сумі 4891,03 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 року у справі №903/977/16 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає, зокрема, що із суті договору №1057-ПЕВ від 30.12.2009 року випливає, що орендар має саме відшкодувати балансоутримувачу (позивачу) понесені витрати на оплату комунальних послуг, а не сплачувати їх замість позивача, натомість позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів оплати зазначених послуг, чому суд першої інстанції не надав належної оцінки. Також зазначає, що місцевим господарським судом залишено поза увагою факт відсутності навчання в університеті протягом січня-лютого 2016 року, опечатування у зв'язку із цим дверей приміщення балансоутримувача та відсутність доступу до нього. Вказаними діями було вчинено перешкоди у користуванні майном, проте стягнуто компенсацію наданих за цей період комунальних послуг. Скаржник вказує, що позивачем не було надано суду первинних документів, як доказ надання комунальних послуг та документів на підтвердження зняття показників лічильників за участі орендаря.

Луцьким національним технічним університетом надано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 року у справі №903/977/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

На виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у даній справі позивачем подано довідку про звірку взаєморозрахунків між сторонами.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2009р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Волинській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №521 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщень навчального корпусу №3 Луцького національного технічного університету площею, 141,75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету.

В п.1.2 визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдальні у навчальному закладі, без права продажу товарів підакцизної групи.

30.12.2010 року, 29.12.2012 року, 30.06.2015 року між сторонами укладено додаткові договори №1, №2, №4 до договору оренди від 30.12.2009р. року №521, якими внесено зміни до п.10.1 щодо дії договору оренди відповідно до 30.12.2012 року включно, до 30.06.2012р. року включно, до 30.06.2016р. включно (а.с.20, 21).

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 30.06.2016 року орендар передав орендодавцю частину приміщень учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету площею 142,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що обліковується на балансі університету, акт підписаний орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем та скріплений їх печатками (а.с.36).

Тобто, договір оренди в 30.12.2009 року №521, з наступними змінами, припинив свою дію з 30.06.2016 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.12.2009 року було укладено між Луцьким НТУ (балансоутримувач) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) договір №1057-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, відповідно до п.п. 1.1., 1.2 якого балансоутримувач зобов'язався протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду). Орендар зобов'язався оплачувати балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна (частина приміщень корпусу №3 Луцького національного технічного університету), загальною площею 141,75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та витрати за надані комунальні послуги (згідно рахунків).

Пунктами 2.1, 2.3 договору №1057-ПЕВ сторони визначили, що надані балансоутримувачем комунальні послуги сплачуються орендарем по фактичним витратам, згідно розрахунку балансоутримувача по діючим тарифам. Орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно пункту 3.3 орендар зобов'язався щомісячно сплачувати балансоутримувачу податок на землю в термін, передбачений в п.2.3 в розмірі згідно розрахунків (Закон України "Про плату на землю").

01.02.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1/68-ПЕВ до договору №1057-ПЕВ, яким внесено зміни до пунктів договору та до п.1.1, а саме викладено його в наступній редакції "Балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору" (а.с.12).

У вказаному додатку №1 до договору визначено критерій розподілу і оплати спожитих послуг орендарем. Зокрема, за електроенергію - згідно приладу обліку №575891; за воду холодну та водовідведення - згідно приладу обліку №108910; вода гаряча та водовідведення - послугою не користуються; теплопостачання - згідно показника лічильника на корпусі з врахуванням орендованої площі, вивіз сміття - 1 контейнер (0,75 м3 ТПВ (твердих побутових відходів)). Послугою користуються в навчальний період (з вересня по червень); розрахунок зазначених витрат у вартісних показниках здійснюється відповідно до тарифів згідно рахунків ДКП "Луцьктепло", ПАТ "Волиньобленерго", КП "Луцькводоканал", СКАТП "Луцькспецкомунтранс".

Відповідно до рахунків позивача, а саме: рах. №792 від 26.12.2015 року (за грудень 2015 року), рах. №8 від 26.01.2016 року (за січень 2016 року), рах.№46 від 26.02.2016 року (за лютий 2016 року), рах. №90 від 26.03.2016 року (за березень 2016 року), рах. №133 від 26.04.2016 року (за квітень 2016 року), рах. №175 від 26.05.2016 року (за травень 2016 року), які виписувались одночасно з рахунками на орендну плату, витрати по утриманню орендованого майна та надані комунальні послуги підприємця ОСОБА_1 по договору №1057-ПЕВ від 30.12.2009 року складають 27169,07 грн. (а.с. 29-35). Однак вказані рахунки відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з грудня 2015 року по червень 2016 року включно відповідачу нараховано витрат за спожиту воду за показниками лічильника №108910, початковий показник - 00474, кінцевий - 00508, в кількості 34 м.куб. в сумі 310,35 грн. за встановленими тарифами, що підтверджується розрахунками споживання води, довідкою показників лічильника, рахунками-актами КП "Луцькводоканал", рахунками позивача (а.с. 29-35, 50-58).

З грудня 2015 року по червень 2016 року відповідачу нараховано витрат за вивіз ТПВ за один контейнер щомісячно загальним об'ємом 0,75 куб.м. в сумі 207,89 грн., що підтверджується додатком до договору №1, рахунками позивача, довідками дислокаціями, актами надання послуг (а.с. 29-35, 39, 111-118.)

З грудня 2015 року по червень 2016 року відповідачу нараховано податок на землю в сумі 1195,55грн., що підтверджується довідкою від 24.02.2017 року (а.с. 90), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.91), податковою декларацією з плати за землю (а.с. 93-100), листом ДС України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель" (а.с. 92).

Додатком №1 до договору №1057-ПЕВ від 30.12.2009 передбачено, що відповідач відшкодовує витрати на теплопостачання згідно показника лічильника на корпус з врахуванням орендованої площі (а.с. 12 на звороті).

Таким чином, з грудня 2015 року по квітень 2016 року позивачем нараховано витрат за опалення по визначених КП "Луцьктепло" тарифах, відповідно до орендованої площі в сумі 19662,44 грн., що підтверджується довідкою позивача, рахунками КП "Луцьктепло", рахунками позивача (а.с. 55-64).

З грудня 2015 року по червень 2016 року позивачем нараховано витрат по оплаті електроенергії згідно показників лічильника №575891 початковий показник 48388, кінцевий - 51389, за тарифами визначеними ПАТ "Волиньобленерго" (коеф. -15) в сумі 5792,84 грн., що підтверджується розрахунком та довідками позивача, рахунком ПАТ "Волиньобленерго" (а.с. 40-49).

Слід зазначити, що розрахунки позивача по оплаті комунальних послуг засновані на даних обслуговуючих підприємств і організацій, а стосовно електроенергії та холодної води - здійснені на підставі даних приладів обліку та інформації щодо обсягу спожитої електроенергії у кВт та щодо обсягу спожитої води у м.куб.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності даних про зняття показників лічильників в присутності орендаря, колегія суддів зазначає, що у додатку №1 до договору про відшкодування витрат по утриманню орендованого майна та надання комунальних послуг №1057-ПЕВ від 30.12.2009 року зазначені номери приладів обліку витрат для оплати електроенергії та холодної води, а відтак відповідач мала доступ до вказаних лічильників, та як наслідок, не позбавлена була права та можливості перевірити показники у рахунках з фактичними, висловивши свої заперечення у разі виявлення розбіжностей.

Натомість відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості за отриманні комунальні послуги, чи існування заборгованості в меншому, ніж заявлено позивачем, розмірі. Зокрема, з довідки, яка була надана позивачем на вимогу апеляційного суду, вбачається, що відповідач не погоджується з розрахунком суми наданих послуг за рахунками: №8 від 26.01.2016р. на суму 5544,77 грн., №46 від 26.02.2016р. на суму 4824,35 грн., №217 від 29.06.2016 року на суму 1370,78 грн., №216/1 від 29.07.2016 року на суму 211,09грн, однак обґрунтованих пояснень суду з цього приводу скаржник не надав.

Твердження апелянта щодо неправомірного нарахування платежів у період зимових канікул (січень-лютий 2016 року), спростовується п. 2.3 договору №1057-ПЕВ від 30.12.2009 року, згідно якого оплата проводиться незалежно від того, чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності. Згідно додатку №1 до договору лише послугою з вивезення сміття відповідач користується в навчальний період з вересня по червень, тобто, не оплачує за липень-серпень.

Обов'язку позивача щодо оформлення актів на фактично надані послуги умовами договору №1057-ПЕВ від 30.12.2009 року не передбачено, що спростовує доводи апелянта про відсутність належних та допустимих доказів надання комунальних послуг орендарю.

За наведених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними доказами підтверджено надані відповідачу послуги по витратах на утримання орендованого майна за період з грудня 2015 року по 29.06.2016 року, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 27169,07грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунтком 5.2 договору від 30.12.2009 року передбачено, що у разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар повинен сплатити балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вказаної в розрахунку за кожен день прострочення.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені наданий позивачем (а.с. 170-172), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на суму заборгованості за надані послуги за період з грудня 2015 року по червень 2016 року арифметично вірним є розрахунок пені в сумі 4891,03 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 р. у справі № 903/977/16 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №903/977/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Грязнов В.В.