Рішення № 66830214, 29.05.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 911/1242/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства “АПТК”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯСЕНСВІТ”

про стягнення 82090,13 грн.

за участю представників сторін:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “АПТК” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯСЕНСВІТ” (відповідач) про стягнення 82090,13 грн.заборгованості за договором поставки № ЯС/18/03/16-17 від 18.03.2016, які складаються з 61 817,00 грн. основного боргу, 5 763,43 грн. інфляційних втрат, 1 352,00 грн. 3% річних та 13 157,70 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2017 порушено провадження у справі № 911/1242/17 та призначено до розгляду на 29.05.2017.

В судове засіданні 29.05.2017 сторони не з’явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про що також свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.

При цьому, 26.05.2017 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. Вказаний відзив залучений до матеріалів справи.

Також відповідачем 26.05.2017 подано через канцелярію суду (вх. номер10807) клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю направити в судове засідання представника підприємства, а також у зв’язку з підготовкою зустрічного позову.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Відповідачем не зазначено мотивованих обставин та причин неможливості явки представника на дане судове засідання, а також не подано доказів, що представник, який не мав можливості з’явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Що ж до прохання про відкладення розгляду справи з метою підготовки зустрічного позову, суд зазначає, що зазначена обставина не є причиною відкладення справи. Крім того, нез’явлення представника в судове засідання не позбавляло останнього права подати зустрічний позов через канцелярію разом з поданими раніше документами.

У випадку нез’явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 29.05.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

18 березня 2016 року між Приватним підприємством “АПТК” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЯСЕНСВІТ” (покупець) було укладено Договір № ЯС-18/03/16-17 відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору кукурудзу, пшеницю (товар).

Відповідно п.п. 2.1-2.4 Договору, якість Товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати діючим ДСТУ (ГОСТ). Додаткові вимоги до якості Товару можуть встановлюватися за згодою Сторін в Специфікаціях.

Одиниця виміру Товару вказується в Специфікаціях. Кількість Товару (+/- 10 %), що поставляється за цим Договором, встановлюється в Специфікаціях до Договору, які є його невід’ємною частиною. Загальна кількість Товару, що поставляється за цим Договором, становить кількість Товару по всіх підписаних Сторонами Специфікаціям з урахуванням відхилень по кількості фактично поставленого Товару +/- 10 %відповідно до видаткових накладних.

На виконання вищезазначених умов, на підставі видаткової накладної № 101 від 05.07.2016, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар (пшеницю) на загальну суму 129 172,00 грн.

Згідно п.п. 3.3. договору, оплата партії Товару здійснюється Покупцем за погодженими в Специфікації цінами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписної Сторонами видаткової накладної в строк 5 (п'ять) банківських днів з дати поставки Товару, з урахуванням положень п. 3.4, Договору в такому порядку: 80 % від вартості партії Товару Покупець може оплатити на підставі наданих Постачальником оригіналів Договору, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість Товару, копій видаткової і податкової накладних та відповідної Специфікації; остаточний розрахунок за партію здійснюється за умови надання Постачальником належним чином оформлених оригіналів всіх вказаних вище документів. Інші умови оплати можуть бути погоджені Сторонами в Специфікації.

Як стверджує позивач, покупець лише частково оплатив поставлений постачальником товар, у зв'язку із чим станом на момент подачі позову заборгованість відповідача склала 61 817,00 грн. А тому, враховуючи, що товар відповідачем прийнято без застережень, зауважень та будь-яких заперечень, його вартість частково оплачена, вимога позивача про стягнення решти суми, яка залишилась неоплаченою є правомірною та обґрунтованою.

У відзиві на позов, відповідач зазначає про те, що в порушення у мов Договору, зокрема, п.п. 3.3, 4.2, позивачем не надано оригіналів всіх супровідних документів на товар, а тому з урахуванням п. 3.4 Договору, покупець має право затримати розрахунки, а строк оплати товару починає свій перебіг з моменту отримання покупцем належно оформлених оригіналів супровідних документів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та про що зазначалось вище, відповідач підписуючи видаткову накладну, прийняв товар, за який частково провів оплату в розмірі 67 355,00 грн.

Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов’язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Законодавством України визначено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, зазначені вище обставини та чинне законодавство, покладає на відповідача обов’язок в повному обсязі оплатити товар після його прийняття.

Зважаючи на те, що товар відповідачем отримано, а строк оплати щодо нього настав, однак відповідач в повному обсязі за нього не розрахувався, що підтверджується матеріалами справи та не надав суду доказів відсутності заборгованості, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 61 817,00 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 13 157,70 грн. пені, нарахованої у відповідності до п.5.3 Договору, згідно якого встановлено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості у розрахунку за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, за прострочення оплати отриманого товару за накладною № 101 від 05.07.2016 нарахована пеня в сумі 13157,70 грн. (з 11.07.2016 по 03.04.2017).

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, суд зазначає, що строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

З урахуванням норм законодавства щодо шестимісячного терміну нарахування пені, а також умов договору про здійснення оплати на протязі 5 банківських днів, суд встановив, що вірним періодом до нарахування пені є день починаючи з 12.07.2016 та по 12.01.2017.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків згідно подвійної ставки НБУ, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 13 157,70 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 9 282, 68 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1352,00 грн. 3% річних (з 11.07.2016 по 03.04.2017) та 5 763,43 грн. інфляційних втрат (з липня 2016 по квітень 2016), нарахованих на прострочену заборгованість відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 1352,00 грн. (з 11.07.2016 по 03.04.2017) підлягає задоволенню частково в сумі 1 349,10 грн. (з 12.07.2016 по 03.04.2017), інфляційні втрати, за вказаний період, за розрахунком суду, становлять 6 979, 88 грн. Зважаючи на відсутність у суду права виходити за межі позовних вимог, що передбачено ст. 83 ГПК України, заявлені до стягнення інфляційні в розмірі 5 763, 43 грн. підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 61817,00 грн. боргу, 5763,43грн. інфляційних втрат, 1349,10 грн. 3% річних та 9282,68 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (09623, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Ромашки, вул. Леніна, 22а, код ЄДРПОУ 32619343) на користь Приватного підприємства «АПТК» (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 140Б, код ЄДРПОУ 38615098) – 61 817(шістдесят одну тисячу вісімсот сімнадцять) грн. 00 коп. боргу, 5 763 (п’ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1349 (одну тисячу триста сорок дев’ять) грн.10 коп. 3% річних, 9 282 (дев’ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 68 коп. пені, 1 524 (одну тисячу п’ятсот двадцять чотири) грн. 42 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 31.05.2017р.

Суддя О.В. Щоткін