Постанова № 66825885, 30.05.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Справа № 803/521/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 1 ОСОБА_2,

представника відповідача 2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі ГУ ДКС України у Волинській області, відповідач 2) про стягнення 428007,88 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з податку на додану вартість (далі ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником ПДВ. Відповідно до довідок та актів відповідача 1 про результати позапланових виїзних документальних перевірок правомірності нарахування позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2014 року (частково), квітень, червень, серпень-грудень 2015 року та січень-серпень 2016 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 підтверджено відображення у деклараціях з ПДВ за вказані періоди суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Однак, в порушення вимог пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) суми бюджетного відшкодування надійшли на рахунок позивача із значним порушенням строків, у звязку з чим утворилась заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, на яку відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України позивач нарахував пеню на суму 428007,88 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 вказує на те, що 16 лютого 2017 року зверталась до відповідачів з вимогою нарахувати та виплатити вказану суму пені, проте така сума пені на рахунок позивача не надходила, а тому позивач просить її стягнути в судовому порядку.

У клопотанні від 26 травня 2017 року позивач зменшила позовні вимоги, просила стягнути з Державного бюджету України 252513,49 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з ПДВ (а.с.100).

Відповідач 2 в поданих письмових запереченнях проти позову від 11.05.2017 року №12-08/317-2172 позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що нормами чинного законодавства органам Казначейства не надано повноважень нараховувати та виплачувати пеню на заборгованість з відшкодування ПДВ на підставі заяви та розрахунку, поданого платником податків. Вказує на те, що ГУ ДКС України у Волинській області діяло виключно в межах чинного законодавства та своїми діями або бездіяльністю не порушувало законних прав та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для стягнення з ГУ ДКС України у Волинській судових витрат. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.74-76).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням клопотання про їх зменшення підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 2 - ГУ ДКС України у Волинській в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просила відмовити у його задоволенні повністю.

Представник відповідача 1 - Луцької ОДПІ в письмовому запереченні проти позову від 26.05.2017 року (а.с.138-141) та в судовому засіданні позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не визнала. Зазначила, що Луцькою ОДПІ було проведено ряд перевірок з питань правильності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника податків у банку.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 3 лютого 2011 року №68/23, органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом місяця, виходячи з наявних матеріалів, що можуть свідчити про підтвердження нарахування бюджетного відшкодування, забезпечують подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами у кожному регіоні у розрізі платників (щодо яких наявні зазначені матеріали) за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за якими з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше. На виконання вищевказаних норм, оскільки, суми заявлених бюджетних відшкодувань ПДВ за кожною декларацією становлять більше 100 тис. грн., отримані дані щодо бюджетного відшкодування по деклараціях з ПДВ було включено до реєстрів та направлено до ДФС України. Структурний підрозділ центрального органу державної податкової служби, який здійснює адміністрування облікових та звітних показників, після отримання інформації здійснює її ретельний аналіз та направляє отримані узагальнені матеріали органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для формування висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, представник податкового органу вказує, що необхідною умовою формування висновку та направлення його до Державної казначейської служби є надходження з центрального органу державної податкової служби відповідно узагальнених матеріалів та узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Після отримання підтвердження ДФС бюджетного відшкодування на відповідні суми, Луцькою ОДПІ були передані висновки про суми відшкодування ПДВ до органів Державної казначейської служби України, разом з тим у разі наявності заперечень з боку ДФС України, у Луцької ОДПІ були відсутні правові підстави для самостійного повернення такого бюджетного відшкодування.

Також представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що заявлені суми бюджетного відшкодування по деклараціях за липень 2014 року та квітень 2015 року були предметом розгляду судових справ, однак позивачем під час складання власного розрахунку пені не були враховані дані обставини.

Крім того, представник контролюючого органу в судовому засіданні наголошує на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, який становить один рік відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, представник Луцької ОДПІ вважає, що податковий орган діяв в межах повноважень, встановлених нормативними документами з питань організації роботи з відшкодування податку на додану вартість та повністю виконав процедуру підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ, у звязку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що за липень 2014 року, квітень, червень 2015 року, серпень 2015 року серпень 2016 року Луцькою ОДПІ були проведені документальні позапланові виїзні перевірки правомірності нарахування субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

За результатами цих перевірок були складені наступні акти та довідки: довідки від 18.09.2015 року №4035/17-01/НОМЕР_1, від 14.12.2015 року №6106/17-01/НОМЕР_1, від 19.01.2016 року №121/17-01/НОМЕР_1, від 19.02.2016 року №640/17-01/НОМЕР_1; акти від 06.11.2015 року №5357/17.01/НОМЕР_1, від 14.03.2016 року №907/13-04/НОМЕР_1, від 14.04.2016 року №1389/13-04/НОМЕР_1, від 12.05.2016 року №1923/13-04/НОМЕР_1, від 14.06.2016 року №2721/13-04/НОМЕР_1, від 15.07.2016 року №3324/13-04/НОМЕР_1, від 12.08.2016 року №3729/13-04/НОМЕР_1, від 14.09.2016 року №4169/13-04/НОМЕР_1, від 12.10.2016 року №4944/13-04/НОМЕР_1, від 10.11.2016 року №5305/13-04/НОМЕР_1, якими підтверджено контролюючим органом відображення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у податкових деклараціях з ПДВ сум бюджетного відшкодування з цього податку на загальну суму 2552288 грн. (а.с.5-38). Водночас актом перевірки від 20.10.2014 року №8412/17-03/НОМЕР_1 встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за липень 2014 року на суму 136478 грн., а актом перевірки від 16.07.2015 року №2974/17-01/НОМЕР_2 встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за квітень 2015 року на суму 244629 грн. (а.с.80-90). Однак, право позивача на відшкодування вказаних сум з ПДВ було підтверджено під час їх узгодження в судовому порядку та стягнуто на користь позивача на підставі постанов Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі №803/6315-а та від 22 вересня 2015 року у справі №803/2077/15, які набрали законної сили та щодо яких видано позивачу відповідні виконавчі листи (а.с.127-133).

З матеріалів справи слідує та підтверджується копіями виписок Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 Аваль по рахунку позивача за 29.12.2015 року, 29.01.2016 року, 21.04.2016 року, 29.07.2016 року, 16.09.2016 року, 26.12.2016 року (а.с.39-49), що кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків у встановлені пунктами 200.12, 200.13 та 200.15 статті 200 ПК строки (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків.

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачам заяву від 16.02.2017 року, в якій фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просила виплатити пеню в сумі 428007,88 грн. за прострочення відшкодування сум з ПДВ за вищевказані періоди (а.с.50).

У відповіді на цю заяву ГУ ДКС України у Волинській області листом від 16.03.2017 року №12-17/145-1226 повідомило позивача про те, що нормами чинного законодавства органам казначейства не надано повноважень нараховувати та виплачувати пеню на заборгованість з відшкодування ПДВ на підставі заяви та розрахунку, поданого платником податків (а.с.53).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як передбачено пунктом 200.15 статті 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що Луцька ОДПІ за результатами перевірок визнала право фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Крім того, такий висновок не був поданий контролюючим органом у визначений законодавством строк до ГУ ДКС України у Волинській області після закінчення процедур судового узгодження платником податків сум бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2014 року та квітень 2015 року.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У такий же строк контролюючий орган має подати такий висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після закінчення процедури судового оскарження.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 3 червня 2014 року у справі №21-131а14, яка в силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Посилання Луцької ОДПІ на необхідність отримання узагальнених висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящого органу ДФС для здійснення виплати позивачу є безпідставними, так як, зазначене питання стосується порядку взаємодії органів всередині централізованої податкової системи, що регулюється відомчими нормативними документами. Втім, правові механізми взаємодії між окремими ланками системи органів ДФС з метою посилення контролю за дотриманням податкового законодавства не можуть обмежувати законодавчо встановлені права платника, переносити у часі реалізацію таких прав (у тому числі права на отримання бюджетного відшкодування).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року у справі №К/800/56682/14.

Крім того, суд не погоджується із представником Луцької ОДПІ про застосування до даних правовідносин строку позовної давності про стягнення пені в один рік, що визначений ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ч.2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відтак, строки позовної давності, що встановлені Цивільним кодексом України, до податкових правовідносин не застосовуються, а тому суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати строк давності, встановлений в статті 102 ПК України. У звязку з цим суд вважає, що позивачем не пропущено строку позовної давності щодо стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, оскільки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 невчасно здійснено відшкодування ПДВ з державного бюджету, тому позивач відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України має право на нарахування пені на таку суму заборгованості.

Відповідно до уточненого позивачем розрахунку пені (а.с.101-123), який складений позивачем з урахуванням заборгованості по відшкодуванню сум ПДВ, що узгоджувалися в судовому порядку, а також перевірений судом, сума пені за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ становить 252513,49 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як субєкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 пені в сумі 252513,49 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що Луцька ОДПІ невчасно подала ГУ ДКС України у Волинській області висновки із зазначенням сум, що підлягали відшкодуванню з бюджету на користь позивача, тому за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 4280,07 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 13.02.2017 року №6165.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 252513,49 грн. (двісті пятдесят дві тисячі пятсот тринадцять гривень 49 коп.) пені на суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) судовий збір у розмірі 4280,07 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят гривень 07 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 02 червня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук