Рішення № 66824602, 29.05.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1318/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар Мисько С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10013/03 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання незаконними відмов в касовому обслуговуванні та стягнення пені за порушення зобовязань, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10013/03 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання незаконними відмов в касовому обслуговуванні та стягнення пені за порушення зобовязань.

В обґрунтування позову покликається на те, що 30.01.2017 р. в касі ТВБВ №10013/03 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 незаконно відмовлено у видачі коштів з поточного рахунку №26250511379939 в сумі 9000 доларів США у звязку з його відмовою на вимогу касового працівника надати інформацію щодо місця проживання/реєстрації. Аналогічна відмова мала місце 09.02.2017р. Вважає відмову у видачі коштів у касі Банку незаконною, оскільки вимога касового працівника надати інформацію щодо місця проживання/реєстрації є необґрунтованою; банк внаслідок відмови видати в касі кошти порушив право ОСОБА_1 розпоряджатися власністю, яке гарантується ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 386, 1066 ЦК України, за відсутності підстав для обмеження права клієнта розпоряджатися коштами, що передбачені ст.1074 ЦК України. Трактує відмову у видачі коштів в касі односторонньою відмовою від зобовязання, що відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України не допускається, у звязку з чим Банк, відповідно до ст.612 ЦК вважається таким, що прострочив, тому несе відповідальність відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.625 ЦК України.

Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача заперечив та зазначив, що немає законної підстави як стверджувати про незаконність відмови касового працівника ТВБВ №10013/03 у здійсненні касової операції по видачі з поточного рахунку №26250511379939 готівки, так і вимагати застосування до банку відповідальності за Депозитним договором, оскільки останній припинився належним виконанням зі сторони Банку, тобто спірні правовідносини виникли не з відносин банківського вкладу (депозиту), а з відносин банківського рахунку. Відмова в касовому обслуговуванні позивача за договором банківського рахунку зумовлено виконанням покладених на банк повноваженнь як суб»єкта первинного фінансового моніторингу. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши думку учасників судового засідання, показання свідка, перевіривши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 26.04.2016р. між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» укладено договір №120376913 на вклад «Весна красна» (далі Договір депозиту), за умовами якого банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок №26306020376913 кошти в сумі 20000 доларів США строком на 9 місяців. Днем повернення депозиту визначено 26.01.2017р. (п.1.1. договору).

27.01.2017р. на виконання п.3.3.1. Договору депозиту Банк повернув ОСОБА_1 депозит шляхом перерахування на його поточний рахунок №26250511379939 суми 20001 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером від 27.01.2017р. №192730601.

В цей же день, 27.01.2017р., ОСОБА_1 одержав в касі ТВБВ №10013/03 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» готівкою 5000 доларів США з поточного рахунку №26250511379939, що підтверджується чеком від 27.01.2017 р. №85 про видачу готівки.

В подальшому, 30.01.2017р. ОСОБА_1 при здійсненні фінансової операції, що підлягає обовязковому фінансовому моніторингу, відмовився на вимогу касового працівника документально підтвердити адресу місця проживання/перебування, внаслідок чого йому було відмовлено одержати у касі ТВБВ№10013/03 кошти у сумі 9000 доларів США.

Таким чином, між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» у спірний період виникло два види зобовязальних правовідносин:

1) відносини банківського рахунка відповідно до Заяви ОСОБА_1 від 20.10.2015 р. про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки);

2) відносини банківського вкладу (депозиту) відповідно до Договору від 26.04.2016р. №120376913 на вклад «Весна красна» на імя фізичної особи.

При укладенні Договору депозиту та ДКБО ОСОБА_1 зазначив Банку:

- адресою реєстрації АДРЕСА_1,

- адресою проживання ІНФОРМАЦІЯ_1,

та зобовязався письмово повідомляти Банк про зміну адреси.

Відповідно до п.8.2.6. Загальної частини ДКБО, клієнт гарантує Банку, що всі документи, які подаються Клієнтом у зв'язку з укладенням/виконанням Договору або на вимогу Банку, є дійсними та достовірними.

На підтвердження адреси ОСОБА_1 у Банку були наявні опитувальні листи від 20 та 26 жовтня 2015 року та копія Довідки від 18.05.2015р. №1306000702, виданої Залізничним відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, в якій зазначено що ОСОБА_1 постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, і перемістився в АДРЕСА_2.

Термін дії довідки відповідно до ч.8 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» становив шість місяців з моменту її видачі, тобто станом на 30.01.2017 р. вона втратила чинність.

Таким чином, 30.01.2017р., в день звернення в касу ТВБВ №10013/03, ОСОБА_1 не надав належного підтвердження місця проживання/реєстрації, тому вимога касового працівника щодо уточнення інформації та вивчення клієнта є правомірною.

Крім цього, згідно даних паспорта ОСОБА_1, останній 03.07.2015 р. (в період дії Довідки від 18.05.2015р. №1306000702) зареєстрував місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та 07.07.2015 р. зареєстрував зняття з місця проживання за цією адресою, тобто у м. Львів ОСОБА_1 прибув не з м. Луганськ, як зазначено у Довідці від 18.05.2015 р. №1306000702, а з м. Мерефа.

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, внаслідок яких особа була змушена або самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Порядком створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженим постановою КМУ від 22.09.2016 р. №646, передбачено (п.п.3, 4), що у довідці відображається інформація про останнє зареєстроване та фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Як відомо, такі особливі обставини в м. Мерефа Харківської області не виникали, і це було останнє місце реєстрації позивача перед прибуттям у м. Львів.

З огляду на це, Довідка від 18.05.2015 р. №1306000702, з урахуванням реєстрації позивача 03.07.2015 р. у м. Мерефа Харківської області, та з урахуванням закінчення терміну її дії, не могла прийматись до уваги як належний документ для підтвердження адреси проживання/реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, 30.01.2017 р. касовий працівник ТВБВ №10013/03 при вчиненні операції, що підлягала обовязковому фінансовому моніторингу, вірно встановив відсутність належно підтверджених даних щодо адреси місця проживання/реєстрації клієнта, запропонував ОСОБА_1 подати додаткові документи, а коли останній відмовився виконати вимогу касового працівника відмовив у касовому обслуговуванні клієнта у відповідності до покладених на Банк обовязків як субєкта первинного фінансового моніторингу.

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на Банк покладено наступні обовязки: здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом /п.2 ч.2 ст.6/; забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації /п.3 ч.2 ст.6/; підтверджувати під час проведення верифікації відповідність ідентифікаційних даних особи клієнта (представника клієнта) відомостям, зазначеним в отриманих від нього офіційних документах, а також відповідність оформлення офіційних документів вимогам законодавства та перевіряти їх чинність (дійсність) /п.25 ч.2 ст.6/; в процесі обслуговування клієнта на підставі поданих клієнтом офіційних документів уточнювати інформацію про клієнта. Зазначені документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані /ч.ч.1, 2 ст.9/; ідентифікувати та верифікувати клієнта у разі проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу /ч.3 ст.9/; провести поглиблену перевірку клієнта у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта /ч.4 ст.9/; витребувати, а клієнт, представник клієнта зобовязані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким субєктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення /ч.7 ст.9/; відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу /ч.1 ст.10/; відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику /ч.1 ст.10/; відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит субєкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії) /ч.2 ст.10/.

Аналогічні положення передбачені п.п.5.1., 5.2., 8.4.5., 9.13, п.п.4 п.14.4. Загальної частини, п.п.8.4.9 - 8.4.11. Особливої частини Договору комплексного банківського обслуговування, затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 05.08.2015р. №694, п.4.1., 4.6. Порядку здійснення операцій з видачі готівки із застосуванням карток міжнародних платіжних систем установами ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 14.12.2009р. №490, п.п.1.7., 2.1., 2.3., 2.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492, Розділом 5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 26.06.2015р. №417.

Зокрема, відповідно до п.9.13. Загальної частини ДКБО, ч.10 ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», п.п.5.1., 5.6. Правил №694 Банк має право відмовляти Клієнту у підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції чи відмовити Клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин), що здійснюються на підставі Договору (наданні Послуг), або зупиняти такі фінансові операції (надання Послуг), якщо така відмова/зупинення обґрунтоване здійсненням Банком заходів, реалізації повноважень, виконанням обовязків, встановлених Законодавством з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та валютним Законодавством. В такому випадку Банк не є таким, що порушив Договір, не несе відповідальності за відмову/зупинення фінансових операцій (надання Послуг) та за збитки, спричинені такою відмовою/зупиненням.

Таким чином, касовий працівник ТВБВ №10013/03 діяв відповідно до покладених на Банк обовязків як субєкта первинного фінансового моніторингу, а саме виконав обовязок виявити фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу та встановив на момент касового обслуговування невідповідність оформлення офіційних документів вимогам законодавства.

Згідно опитувальних листів від 20 та 26 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 на момент оформлення договірних відносин з банком перебував на посаді судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області, а у спірний період на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, тобто відповідно до п.25 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не належить до публічних діячів.

Вважаючи відмову банку у касовому обслуговуванні неправомірною, ОСОБА_1 просить стягнути два види неустойки, а саме 3 % річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, та 3 % в день відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування вимог позивач покликається на правовий висновок Верховного Суду України, викладену постанові №6-37цс16 від 11.05.2016р., згідно якого вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною пятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Однак, зазначений висновок Верховного Суду України щодо застосування ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції щодо відносин банківського вкладу (депозиту).

У спірному випадку, зобовязання АТ «Ощадбанк» перед ОСОБА_1 за Депозитним договором припинилися у спосіб, що передбачений ст.599 ЦК України, а саме шляхом виконання банком зобов»язання, проведеного належним чином. Про такий висновок свідчать наступні фактичні обставини:

- 27.01.2017 р. відбулося повернення ОСОБА_1 суми депозиту шляхом перерахування на його поточний рахунок №26250511379939 20001 доларів США, що стверджується копією меморіального ордеру №192730601 від 27.01.2017р.;

- 27.01.2017 р. ОСОБА_1 розпорядився повернутою сумою коштів з поточного рахунку №26250511379939 шляхом отримання в касі ТВБВ №10013/03 готівкою 5000 доларів США, що стверджується чеком №85 про видачу готівки від 27.01.2017р.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 25.12.2013р. у справі №6-140цс13, зобовязання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки).

Крім одержання готівкових коштів в касі банку, ОСОБА_1 мав реальну можливість розпорядитися залишком коштів з поточного рахунку №26250511379939 в інший спосіб, перелік яких передбачений п.п.1.3.-1.5., 1.7. Правил користування карткою та Тарифами банку.

Наведене свідчить, що клієнт отримав вклад шляхом перерахунку на поточний рахунок №26250511379939 в ТВБВ №10013/03 та реальну можливість розпорядитися ним на свій розсуд, тому зобовязання банку з повернення вкладу за Депозитним договором вважається виконаним з моменту повернення 27.01.2017 р., що виключає відповідальність банку за прострочення виконання умов Депозитного договору.

Крім цього, 11.04.2017р. в судовому засіданні позивач долучив до матеріалів справи виписку по картковому рахунку №26250511379939 в ТВБВ №10013/03, яким підтвердив зарахування банком 27.01.2017р. з депозитного на поточний рахунок 20001 доларів США та подальше розпорядження залишком коштів по рахунку в період з 27.01.2017р. до 28.03.2017р.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом /ст.1074 ЦК України/.

Обмеження в праві ОСОБА_1 розпоряджатися грошовими коштами шляхом одержання у касі ТВБВ№10013/03 готівкових коштів з карткового рахунку №26250511379939 встановлено законодавством України та умовами укладених між сторонами договорів, що регулюють відносини клієнта та банку як суб»єкта первинного фінансового моніторингу, та покладають на Банк обовязок витребувати, а на клієнта надати додаткову документально підтверджену інформацію про себе в процесі вивчення банком його особи та актуалізації даних про клієнта.

Неустойка відповідно до п.3 ст.611 ЦК України є правовим наслідком порушення зобовязання, який покладається на сторону, яка допустила прострочення виконання, за наявності її вини у формі умислу або необережності /ч.1 ст.614 ЦК України/.

З наведеного випливає, що правомірні дії сторони, а у спірному випадку правомірні дії банку у відносинах з клієнтом ОСОБА_1, виключають відповідальність у виді неустойки.

За невиконання покладених обовязків своєчасно виявити фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, ідентифікувати, верифікувати, вивчити особу клієнта відповідно до ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено відповідальність субєкта первинного фінансового моніторингу у виді застосування до банків штрафних санкцій, анулювання ліцензії або іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності, а також інших заходів впливу, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Що стосується розрахунку ОСОБА_1 суми 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та 3% в день відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» слід зазначити, що поряд з відсутністю підстав для нарахування неустойки, ОСОБА_1 необґрунтовано зазначив обєктом обрахування 15000 доларів США при обмеженні на зняття готівки з банківських карток і рахунків протягом операційного (робочого) в сумі до 250 000 гривень на добу в еквіваленті (за курсом НБУ на день зняття готівкових коштів), введеному Постановою НБУ №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 13.12.2016 р.

Покликання позивача про те, що 09.02.2017 р. в касі ТВБВ №10013/03 йому відмовлено у видачі будь-якої суми з карткового рахунку №26250511379939 є некоректним, оскільки відповідно до п.п.1.3., 1.4. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 01.06.2011р. №174, суму касової операції у касових документах визначає клієнт, а не банк, та правильність заповнення банком (філією, відділенням) реквізитів касового документа із застосуванням технічних засобів або САБ засвідчує своїм підписом. Тому Банк не міг видати клієнту будь-яку суму готівки на власний розсуд.

Що стосується покликань позивача про те, що 09.02.2017р. йому відмовлено у видачі в касі ТВБВ №10013/03 з карткового рахунку №26250511379939 суми від 1 грн. до 150000 грн., слід зазначити, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк вправі відмовитися від проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей а також у разі, коли клієнт на запит субєкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).

Оскільки 30.01.2017р. банк встановив факт невідповідності офіційних документів про клієнта, предявив клієнту вимогу надати додаткову інформацію та актуалізувати дані щодо місця проживання/реєстрації, та станом на 09.02.2017 р. клієнт на вимогу банку необхідних документів не надав, - банк був вправі відмовити у проведенні фінансової операції відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» незалежно від суми фінансової операції.

На підстави наведеного, у ОСОБА_1 відсутні підстави стверджувати про незаконність відмови касового працівника ТВБВ №10013/03 у здійсненні фінансової операції по видачі з карткового рахунку№26250511379939 готівкою суми коштів та вимагати стягнення неустойки внаслідок такої відмови, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 58, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державного ощадного банку України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10013/03 філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання незаконними відмов в касовому обслуговуванні та стягнення пені за порушення зобовязань - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.Р.Волоско.