Ухвала суду № 66812373, 18.05.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Максименко О.Ю.

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 409/56/17

Провадження № 22ц/782/347/17

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2017 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Авалян Н.М.

суддів -Кострицького В.В., Орлова І.В.

за участю секретаря - Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив

Ухвалою, що оскаржується позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали як незаконної, постановленої з порушення норм вітчизняного процесуального права, а також без дотримання норм міжнародного права.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу на предмет її відповідності нормам процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом 06 січня 2017 року.

Ухвалою від 10 січня 2017 року позовна заява була залишена без руху в зв'язку з її недоліками.

Ухвалою від 25 січня 2017 року позовна заява визнана неподаною та повернута. Ця ухвала 22 лютого 2017 року скасована Апеляційним судом Луганської області з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному вирішенні питання про відкриття провадження на підставі позовної заяви ОСОБА_2 23 березня 2017 року суддею постановлена ухвала про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору та залишення позовної заяви без руху у зв'язку з її недоліками, які полягають у наступному:

1) невідповідність визначеної позивачем ціни позову (200 000 гривень) заявленій позовній вимозі про стягнення заборгованості (100 000 гривень);

2) неповне викладення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги;

3) несплата позивачем судового збору у розмірі 2 000 гривень.

Повертаючи заяву, суддя виходив з того, що заявником не усунуті її недоліки.

Апеляційний суд вважає, що ухвалу від 12 квітня 2017 року про повернення позовної заяви не можна вважати законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Перш за все, суддею порушено норми процесуального права щодо перебігу процесуального строку на вчинення такої процесуальної дії, як виправлення недоліків позовної заяви.

Відповідно до статті 69, частини 2 статті 72, частини 2 статті 121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повертається після спливу п'ятиденного строку для виправлення недоліків перебіг якого починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 07 квітня 2017 року, перебіг строку для виправлення недоліків позовної заяви розпочався 08 квітня 2017 року, а останнім, п'ятим днем для виправлення недоліків був день 12 квітня 2017 року. Таким чином, ухвала про повернення позовної заяви могла бути постановлена, починаючи з 13 квітня 2017 року.

Крім того, повертаючи позовну заяву, суддя вказав, що не вбачає підстав для розгляду клопотання позивача, зареєстрованого в суді 11 квітня 2017 року, про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору, оскільки це клопотання подано повторно, а в задоволенні аналогічного клопотання було відмовлено ухвалою від 23 березня 2017 року.

Такий висновок також не відповідає нормам процесуального права, оскільки вирішенні питання щодо сплати судового збору є процесуальним обов'язком суду, яке в даному випадку не було вирішено у чіткій відповідності до норм Цивільного процесуального кодексу України.

У зв'язку з поданням заяви суду необхідно було перевірити доводи заявника про неможливість подання інших доказів про його майновий стан та постановити ухвалу за результатами розгляду заяви. Але повертаючи позовну заяву, суддя попередньо процесуально не розглянув заяву позивача від 11 квітня 2017 року про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору.

Окремо слід зауважити, що вказавши в ухвалі від 23 березня 2017 року на недостатність поданих позивачем доказів, які б свідчили про його неспроможність сплати судовий збір у передбаченому законом розмірі, суддя послався на докази, які позивачем додавалась до позовної заяви, але які відсутні в матеріалах справи. Також відсутня в матеріалах справи позовна заява, підписана позивачем (замість оригіналу позовної заяви в матеріалах справи зберігаються дві її ксерокопії на аркушах 2, 39).

Крім того, позовна заява повернута позивачеві з підстав, не передбачених законом.

Норми цивільного процесуального права імперативно визначають, що повернення позовної заяви може мати місце лише за наявності передбачених для цього підстав, які є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Зокрема, законом передбачено повернення заяви у разі не виправлення недоліків заяви після її залишення без руху.

Вимоги до змісту позовної заяви визначені статті 119 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, пунктом 5 частини 1 передбачено виклад в позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Разом з тим, виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, закріпленого в статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, позивач має право на власний розсуд викласти обставини справи. А з'ясування обставин справи здійснюється на наступних стадіях процесу, тому суддя не вправі на стадії відкриття провадження у справі залишати заяву без руху та повертати її позивачеві з підстав неповноти викладення обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Що стосується невідповідності визначеної позивачем ціни позову (200 000 гривень) заявленій позовній вимозі про стягнення заборгованості (100 000 гривень), то ця невідповідність не може вважатись недоліком позовної заяви, адже є очевидним, що позивач визначив загальну ціну позову у розмірі 200 000 гривень, виходячи з двох заявлених ним вимог: про стягнення боргу у розмірі 100 000 гривень та про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу у розмірі 100 000 гривень.

Суддя, визначаючи розмір судового збору, повинен був врахувати положення статті 80 Цивільного процесуального кодексу України про порядок визначення ціни позову, а також роз'яснення, надане в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" наступного змісту:

вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції порушений порядок вирішення питання про відкриття провадження у справі на підставі позовної заяви ОСОБА_2

З огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 122 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття провадження у справі вирішує суддя місцевого суду, ухвала підлягає скасуванню з передачею цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції для його вирішення у встановленому законом порядку.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 312, статтями 313-315, 317, 319, 323-325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 квітня 2017 року скасувати.

Передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Авалян Н.М

Судді Кострицький В.В.

Орлов І.В.