Вирок № 66812056, 23.05.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

415/2234/17

1-КП/415/407/17

ВИРОК

Іменем України

23.05.17 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Павлова О.В.,

прокурора Пухкало О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з професійно-технічною освітою не працюючого, не одруженого, судимого 01 липня 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.122 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, 12 вересня 2014 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Перевальського районного суду Луганської області від 04 вересня 2014 року (ст.81 КК України), умовно-достроково на невідбутий термін 05 місяців 10 днів, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.129 ч.1, ст.263 ч.1 КК України,

встановив:

Приблизно в червні 2016 року, в денний час, більш точніші дата та час не встановлені, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне поводження з бойовими припасами, зокрема, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, знайшовши в районі сміттєзвалища, на виїзді з міста Лисичанська в напрямку міста Луганська Луганської області, предмет, що, відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/10/81-е від 14 квітня 2017 року, є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини (тротил масою 100-115 грам) корпусом ручної бойової гранати РГД-5 та засобом ініціювання підривачем типу «УЗРГМ-2» для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42, який містить заряд комбінованої вибухової речовини (ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам), які, в сукупності, являються боєприпасом ручною осколковою гранатою РГД-5, придатною до вибуху, переніс останні за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_4, де зберігав без передбаченого законом дозволу, періодично беручи з собою, до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції, в присутності понятих, під час обшуку житла 11 березня 2017 року, в період часу з 06 години 10 хвилин до 07 години 20 хвилин.

Крім того, 04 березня 2017 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на погрозу вбивством, перебуваючи в будинку №219 по вулиці Жовтнева міста Лисичанська, умисно, супроводжуючи свої дії наявністю ручної осколкової гранати РГД-5, яка, відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/10/81-е від 14 квітня 2017 року, є боєприпасом, придатним до вибуху, в усній формі, неодноразово, висловив потерпілій ОСОБА_2 погрозу вбивством, що, у звязку з наполегливістю та демонстрацією зазначених дій, а також, наявністю в руках обвинуваченого бойового припасу і агресивної поведінки останнього, створило реальні підстави побоюватися здійснення такої погрози.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.129 ч.1, ст.263 ч.1 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, а саме,

придбанні, носінні та зберіганні бойового припасу без передбаченого законом дозволу, а саме, ручної осколкової гранати РГД-5, знайшовши останню на сміттєзвалищі, на виїзді з міста Лисичанська в напрямку міста Луганська Луганської області, приблизно в червні 2016 року, в денний час, яку, в подальшому, переніс за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_4, де зберігав, періодично беручи з собою, до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції під час обшуку житла, в присутності понятих, 11 березня 2017 року, в ранковий час,

та висловивленні потерпілій ОСОБА_2, яка приходиться йому співмешканкою, погрози вбивством, перебуваючи разом з останньою в будинку №219 по вулиці Жовтнева міста Лисичанська, та вимагаючи від потерпілої ОСОБА_2 подальшого сумісного проживання, одночасно демонструючи тій наявну при ньому ручну осколкову гранату РГД-5, 04 березня 2017 року, в денний час,

викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Будь-якого дозволу, який би надавав йому право на законих підставах поводжуватися з бойовими припасами він не має. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, в тому числі, і безпосередньо у потерпілої ОСОБА_2

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні

погрози вбивством, за наявності реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози(ст.129 ч.1 КК України),

незаконного поводження з бойовими припасами, тобто, придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ст.263 ч.1 КК України),

доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.129 ч.1, ст.263 ч.1 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості (ст.129 ч.1 КК України) та тяжких злочинів (ст.263 ч.1 КК України), обвинувачений ОСОБА_1 не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті характеризується позитивно (а.с.45), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні матері похилого віку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є інвалідом та, відповідно до стану здоров?я, особою, обмеженою у самостійному пересуванні, у зв?язку з чим, потербуючою постійного догляду(а.с.20).

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи обставину, що обтяжує покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.263 ч.1 КК України, та у виді обмеження волі, в межах, передбачених санкцією ст.129 ч.1 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисні злочини, один з яких, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, інший хоча, відповідно до положень ст.12 КК України, і відноситься до категорії кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, та є злочином проти життя та здоров?я особи, крім того, інкриміновані кримінальні правопорушення вчинено в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де обвинувачений відбував покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисного злочину, при цьому, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який не працює, однак, має постійне місце проживання і за місцем мешкання позитивно характеризується у побуті, має на утриманні матір похилого віку, яка страждає на тяжке захворювання, є інвалідом та, за станом здоров?я, потребує у догляді, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень, вибачаясь за вчинення останніх, а також, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, і, разом з тим, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, в тому числі, беручи до увааги думку потерпілої ОСОБА_2 у наданій до суду заяві, яка на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягала, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства та без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

І, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, і зазначене питання учасниками данного кримінального провадження не ставилось.

У зв'язку з проведенням під час досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.129 ч.1, ст.263 ч.1 КК України, судової вибухотехнічної експертизи за №19/113/10/81-е від 14 квітня 2017 року (а.с.73-78), процесуальні витрати по справі, пов'язані із залученням експертів, у сумі 703 гривні 68 копійок (а.с.72), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази по справі:

первинна упаковка, металеві осколки, скоба, кільце з чекою, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.80,81),

підлягають знищенню.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.129 ч.1, ст.263 ч.1 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.129 ч.1 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки,

за ст.263 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

703 (сімсот три) гривні 68 копійок за проведення судової вибухотехнічної кспертизи.

Речові докази по справі:

первинну упаковку, металеві осколки, скобу, кільце з чекою, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

знищити.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: