Постанова № 66806533, 30.05.2017, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/787/17

Провадження № 2-а/283/49/2017

П О С Т А Н ОВ А

І м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2017 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі судді Тимошенка А.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним, скасування рішення, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, -

встановив:

03 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмову у призначенні йому, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3-групи інвалідності з 11.03.2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 24.03.2017 року № 26.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 3-групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме: 11.03.2016 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на його користь постанови суду протягом 15 діб з дня набрання постановою законної сили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 11.03.2016 року відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлена 3 група інвалідності, що настала в результаті поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії (а. с. 25).

18.03.2016 року позивач із заявою через Малинський ОМВК звернувся до Міністерства оборони України про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а. с. 27).

На день подання позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (надалі - Порядок N 975).

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол засідання № 46 від 10.06.2016 року), було прийнято рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 17.01.2017 року за наслідками розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позовні вимоги були задоволені частково: відповідача було зобов'язано розглянути питання щодо призначення і виплати вищевказаної грошової допомоги (а. с. 29-32).

Позивачем повторно 21.02.2017 року була подана заява через Малинський ОМВК звернувся до Міністерства оборони України про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а. с. 35).

Згідно протоколу № 26 від 24.03.2017 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Вказане рішення мотивоване відсутністю документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вони не пов'язані із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011- Х11 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України №2011- ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

- військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

- 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

- 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

- 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Статтею 16-4 Закону, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Отже, з аналізу правових норм вбачається, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення інвалідності - 11.03.2016 року.

При цьому, відповідно до п. 11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

В запереченні відповідач наголошує на тому, що позивачем всупереч наведеній нормі не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Суд зазначає, що форма документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Судом встановлено, що проводилось судово-медичне обстеження ОСОБА_1 для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії, за результатами якої складено акт № 281 від 26.01.2016 року (а. с. 23).

Саме на підставі Акту спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Центральна військово-лікарська комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України прийняла рішення від 02.02.2016 року № 362, яким встановлено, що позивачем отриманні поранення що призвели до захворювань, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 02.02.2016 року № 362, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (голови (контузія 1983 року), правої верхньої та правої нижньої кінцівок), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та Акт судово-медичного обстеження спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 281 від 26.01.2016 року засвідчили в діях ОСОБА_1 відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 22.01.2015 року по справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Враховуючи обумовлене, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення та виплату йому Міністерством оборони України, відповідно до Порядку № 975, одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 11.03.2016 року в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міністерства оборони України.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ № 530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014року за №1294/26071.

Відповідно до п. 4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до третьої особи в межах визначеного Законом трирічного терміну із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме ІІІ групи інвалідності з 11.03.2016 року.

В свою чергу військовий комісаріат вчасно надав до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку № 975.

Однак, всупереч зазначеним нормам, Міністерство оборони України прийняло протиправне рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає пенсію у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до вимог статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначене свідчить, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв'язку з тим, що в позові не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення, суд прийшов до висновку про відсутність підстави для витребування звіту про виконання даного судового рішення.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач звертається з вимогами до Міністерства оборони України, при цьому, предметом спору є призначення й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка належить до соціальних виплат.

Зважаючи на наведені положення, саме місцевим загальним судам як адміністративним судам за п. 4 частини першої ст. 18 КАС України належить розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 46 Конституції України, статтями 11, 17, 71, 94, 161, 162, 183-2 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 24.03.2017 року № 26 Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3-групи інвалідності з 11.03.2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 3-групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме: 11.03.2016 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Малинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. О. Тимошенко