Рішення № 66801633, 23.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №757/7498/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Фаркош Ю.А.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/2822/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вказана апеляційна скарга вже була предметом розгляду в апеляційному суді.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про задоволення позову ОСОБА_1

Визнано незаконним наказ Національного банку України від 04 лютого 2015 року № 634-к.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України.

Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2015 року по 30 березня 2016 року в сумі 367 307,44 грн. з відрахуванням обов'язкових виплат та платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року в частині стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду від 30 березня 2016 року залишено без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного банку України, в якому просиввизнати наказ Голови Національного банку України № 634-к від 04 лютого 2015 року про його звільнення незаконним та скасувати, поновити його на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України із сплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилається на те, що з 20 жовтня 1999 року по 30 жовтня 2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем за безстроковими трудовими договорами та був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул.

Зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року його було поновлено на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду відповідача з 17 листопада 2014 року, однак відповідно до наказу Голови Національного банку України № 634-к від 04 лютого 2015 року він був звільнений з вказаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Вважає своє звільнення незаконним та таким що суперечить чинному законодавству України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Національному банку України на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України з 18 травня 2012 року.

Наказом НБУ від 30 жовтня 2014 року № 1881-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ з роботи 30 жовтня 2014 року за вчинений 30 вересня 2014 року прогул (відсутність на роботі більше трьох годин поспіль протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 ст. 40 КЗпП України).

У період з 30 жовтня 2014 року по 15 листопада 2014 року позивач мав тимчасову непрацездатність, що підтверджується листком непрацездатності серія АГІ № 919650.

Наказом НБУ від 12 січня 2015 року №33-к «Про внесення зміни до наказу Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №1881-к», у п. 1 наказу відповідача «Про звільнення ОСОБА_1І.» від 30 жовтня 2014 року №1881-к цифри та слова «30 жовтня 2014 року» замінив цифрами та словами «17 листопада 2014 року».

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року визнано незаконними наказ Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 1881-к «Про звільнення ОСОБА_1І.», наказ Національного банку України від 12 січня 2015 року № 33-к «Про внесення зміни до наказу Національного банку України 30.10.2014 № 1881-к» та скасовано їх; ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з 17 листопада 2014 року.

03 лютого 2015 року Національним банком України було видано наказ № 626-к, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з 17 листопада 2014 року.

Цим же наказом директора Департаменту з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України Курінного О.М. було зобов'язано ознайомити ОСОБА_1 з наказом відповідача від 22 січня 2015 року № 12-од «Про окремі заходи щодо виконання Постанови Правління Національного банку України», під розписування визначити позивачу робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, розробити та затвердити посадову інструкцію позивача і ознайомити його з нею під розписування, здійснювати табелювання, контроль за роботою позивача, а також дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України ( а. с. 16,т.1).

04 лютого 2015 року позивач приступив до виконання своїх трудових обов'язків на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України.

Наказом Національного банку України від 04 лютого 2015 року № 634-к звільнено ОСОБА_1, директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (п. 3 ст. 40 КЗпП України) ( а. с. 45, т.1).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року - скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано незаконним наказ Національного банку України від 04 лютого 2015 року № 634-к.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України.

Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 лютого 2015 року по 30 березня 2016 року в сумі 367 307,44 грн. з відрахуванням обов'язкових виплат та платежів.

Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 273,50 грн.

Стягнуто з Національного банку України в дохід держави судовий збір у розмірі 3 399,57 грн.

Під час розгляду справи в касаційному порядку ВССУ дійшов висновку, що рішення апеляційного суду в частині визнання незаконним наказу Національного банку України від 04 лютого 2015 року № 634-к та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим ВССУ не погодився з висновками суду апеляційної інстанції в частині розміру стягнення з Національного банку України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою ВССУ від 09 листопада 2016 року касаційну скаргуНаціонального банку України задоволено частково. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року в частині стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року залишено без змін.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-195цс14.

За період з 05 лютого 2015 року (наступний день після незаконного звільнення позивача) по 30 березня 2016 року (дата визнання судом звільнення позивача з роботи незаконним та поновлення на роботі) спливло 289 робочих днів.

Середньоденний заробіток позивача обраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 виходячи із розрахункових відомостей із заробітної плати позивача та становить 2 754,85 грн.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу у розмірі 796 151,65 грн. (2754,85 грн. (середньоденний заробіток) х 289 днів).

Виходячи з наведеного, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2015 року по 30 березня 2016 року в сумі 796 151 грн. 65 коп. з відрахуванням обов'язкових виплат та платежів з цієї суми.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року в частині стягнення з Національного банку України середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2015 року по 30 березня 2016 року в сумі 796 151 (сімсот дев'яносто шість тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 65 коп. з відрахуванням обов'язкових виплат та платежів з цієї суми.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді