Постанова № 66801173, 23.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/1199/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Коротун О.М.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017

у справі № 910/1199/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ДТЕК Свердловантрацит"

про стягнення 8 383,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця" про стягнення збитків в розмірі 8 383,39 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ДТЕК Свердловантрацит".

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/1199/17 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення ГК України і ЦК України, Статуту залізниць України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/1199/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Як вказує скаржник, відповідно до накладної №51052033 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення залізницею будь - яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником виконані вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. При цьому, технічна несправність вагону була виявлена лише на станції призначення Маріуполь - Сортувальний 25.09.2016, що відображено в акті технічного стану вагону №421 від 25.09.2016 та комерційному акті. Апелянт вважає, що оскільки вагон №56958267 під навантаження був поданий у технічно справному стані, прийнятий залізницею до перевезення, та технічна несправність вагону виникла під час перевезення, а тому відповідальність за недостачу вказаної в комерційному акті кількості вантажу повинна бути покладена на перевізника.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач зазначив про необґрунтованість її доводів та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 справу № 910/1199/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 прийнято до провадження та призначено її розгляд.

У судовому засіданні 23.05.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти наведених доводів заперечив, представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином ухвалою суду від 18.04.2017, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411616853104.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на належне повідомлення третьої особи, відсутність заяв про відкладення розгляду справи, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2013 між позивачем та ТОВ ,,ДТЕК Трейдінг" був укладений договір №УПр14/28/162, за змістом якого ТОВ ,,ДТЕК Трейдінг" зобов'язалося передати, а позивач - прийняти та оплатити вугільну продукцію (ресурси) за марочним складом, цінами та в кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, та на умовах, передбачених цим договором.

25.12.2015 між ПАТ ,,Укрзалізниця", як виконавцем, та ПАТ ,,ММК імені Ілліча", як вантажовласником, був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

На виконання умов вказаного договору, на адресу позивача надійшов вантаж - антрацит, вантажовідправником якого виступив ТОВ ,,ДТЕК Свердловантрацит", що підтверджується залізничною накладною №51052033 від 17.09.2016. Так, відповідно до зазначеної накладної, маса вантажу у вагоні №56958267 - 69 000, у вагоні №56419583 - 69 000.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

25.09.2016 на станції призначення Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці було здійснено зважування вагону №56958267, яким відправлялася партія товару згідно накладної №51052033.

За наслідками такого зважування було встановлено недостачу вантажу у вагоні №56958267 в кількості 5 100 кг, що підтверджується складеним комерційним актом №БН726705/760 від 25.09.2016. Так, у даному акті зазначено, що по документу значиться вантаж антрацит - навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 22 300 кг, нетто - 69 000 кг, при переважуванні вага виявилась: брутто - 86 200 кг, тара з брусу - 22 300 кг, нетто - 63 900 кг, що менше документа на 5 100 кг. Погрузка в вагоні нижче рівня бортів на 300 - 400мм. Над 1-2 люками наявна виямка розміром 1800мм х 1800мм х 500мм всередину вагону. Протікання вантажу на ст. Маріуполь - Сорт немає. Вагон прибув у технічному відношенні несправний.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що обставини недостачі, які зафіксовані в комерційному акті БН 726705/760 від 25.09.2016 свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення. Порушення відповідачем зобов'язань, що полягає в частковій втраті вантажу, спричинило позивачу збитків у розмірі вартості втраченого майна, та за розрахунками позивача розмір збитків становить 8 383,39 грн., виходячи з вартості 5 100 кг (за відрахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% нетто - 1 380 кг) атрациту, що становить 3 720 кг * 2 253,60 грн. (вартість вантажу).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що відповідно до накладної, вагон завантажувався засобами відправника ТОВ ,,ДТЕК Свердловантрацит", а тому саме він зобов'язаний був прийняти всі необхідні міри для збереження вантажу, а те, що вагон був непридатний для перевезення вантажів дрібних фракцій (тобто, у комерційному відношенні) підтверджується також комерційним актом.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом ч. 1 та 2 ст. ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із ,,шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що завантаження у вагон №56958267 було здійснено вантажовідправником - ТОВ ,,ДТЕК Свердловантрацит", про що зазначено у накладній № 51052033.

Слід зазначити, що п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.200 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Приписами ч. 3 ст. 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Судом встановлено, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки накладна № 51052033 від 17.09.2016 таких відміток не містить.

Згідно з п. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Під час приймання вантажу на станції призначення Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці було складено комерційний акт БН 726705/760 від 25.09.2016, в якому зазначено про недостачу 5 100 кг вантажу - антрациту. Відповідно до інформації, викладеної у комерційному акті, вагон був у технічному відношенні несправний. Над 1-2 люками мається виїмка розміром 1800мм х 1800мм х 500мм всередину вагону. Відповідно до акту про технічний стан вагону №421 від 25.09.2016 та акту загальної форми №1-311 від 25.09.2016, які містяться в матеріалах справи, вагон технічно несправний, над 1-2 люками мається воронка розміром 1800мм х 1800мм х 500мм в глибину вагону. Причиною виникнення несправності вказано нещільне прилягання люку.

Тобто, зазначеними актами, відповідно до ст. 52 Статуту залізниць зафіксовано ознаки незбереженого перевезення (недостачі), в технічному відношенні вагон прибув несправний.

При цьому, суд першої інстанції, пославшись на вказаний комерційний акт помилково вказав, що оскільки вантажовідправник (ТОВ ,,ДТЕК Свердловантрацит") прийняв до завантаження непридатний у комерційному відношенні вагон №56958267 до завантаження, саме така особа несе відповідальність за нестачу вантажу, помилково ототожнивши поняття ,,комерційна придатність" та ,,технічна справність". У даному ж випадку мова йде саме про технічну справність вагону.

Виходячи з приписів п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п. 114 Статуту).

За змістом п. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Розмір шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагоні №56958267 за розрахунком позивача становить 8 383,39 грн. та визначався шляхом встановлення вартості втраченого вантажу.

Матеріалами справи, а саме накладною №51052033 від 17.09.2016 підтверджується, що вантажовідправник - ТОВ ,,ДТЕК Свердловантрацит" зі станції Должанська відвантажив на адресу ПАТ ,,ММК ім. Ілліча" антрацит, масою 138 000 кг у вагонах №56958267 (69 000), №56419583 (69 000), та вантаж було видано на станції призначення Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці, як вбачається із штемпелів прибуття та видачі вантажу (п. 51, 52 накладної) із складанням Комерційного акту БН 726705/760 від 25.09.2016, в якому зазначено про недостачу вантажу, а саме 5 100 кг антрациту.

У п. 2 Статуту залізниць передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України.

В силу ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, пунктів 110, 113 Статуту залізниць залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Відповідно до приписів ст. 12 Закону України ,,Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

У пункті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, підпунктом ,,а" якого визначено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Посилаючись на приписи п. 111 Статуту, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено вину перевізника у незбереженні маси вантажу, оскільки вагон прибув у несправному технічному стані, а тому відсутній склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, що виникли з вини залізниці під час перевезення вантажу, оскільки саме на залізницю покладається тягар доказування обставин відсутності своєї вини у недостачі вантажу.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу, що, у даному випадку нею й було зроблено.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмову у позові на ту обставину, що із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон №56958267 здійснювалося відправником та саме вантажовідправник повинен був пересвідчитись у технічній справності даного вагону, що у даному випадку зроблено не було, також є необґрунтованими, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України і п. 6 Статуту залізниць, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу.

Залізничною накладною № 51052033 від 17.09.2016 підтверджується, що вантажовідправник - ТОВ ,,ДТЕК Свердловантрацит" зі станції Должанська відвантажив на адресу ПАТ ,,ММК ім. Ілліча" антрацит, масою 138 000 кг у вагонах №56958267 (69 000), №56419583 (69 000).

Вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки накладна № 51052033 від 17.09.2016 таких відміток не містить.

Пунктом 28 накладної визначено, що завантаження здійснював вантажовідправник. Зважаючи на відтиск штампів та наявність підписів на накладній представників залізниці відправника, слід дійти висновку, що нею прийнято до перевезення, зокрема, у вагоні №56958267 69 000 кг антрациту, тоді як доставлено - 63 900 кг, при цьому втрата вантажу сталась через технічну несправність вагону під час перевезення. Залізницею, у даному випадку, не доведено, що технічна несправність в ході перевезення вантажу виникла не з її вини.

Вартість втраченого вантажу в розмірі 8 383,39 грн. підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

З урахуванням встановлених обставин, складеного комерційного акту, колегія суддів дійшла висновку про незбереженість вантажу під час перевезення та наявності підстав для стягнення з ПАТ ,,Українська залізниця" вартості недостачі вантажу, оскільки залізниця не довела відсутність своєї вини у недостачі, вимоги позивача не спростувала.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог суперечить обставинам справи та нормам матеріального права, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими з підстав наведених вище, у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/1199/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця" (код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код 00191129) 8 383,39 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Українська залізниця" (код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код 00191129) 1 760,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.М. Коротун

І.А. Іоннікова