Рішення № 66800524, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/5003/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення 99000,00 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Ястреб Т.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 99000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 14.09.2016 у м. Харкові, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 - Корпорацією «Елкор» (страхувальник), договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.09.2015 № УА116658, виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 113971,26 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_2, було застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», позивач, на підставі положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. № 11312 від 09.11.2016), однак відповідач залишив вимогу без задоволення.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 99000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 79000,00 грн., у зв'язку зі сплатою відповідачем 20000,00 грн. 14.02.2017. За таких обставин, представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, з урахуванням вказаної заяви, та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Водночас, 22.05.2017 через загальний відділ канцелярії суду представник відповідача надав клопотання, в якому просив зобов'язати позивача надати докази, що підтверджують дійсність договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.09.2015 № УА116658, а саме підтвердження сплати страхового платежу страхувальником за вказаним договором, а також перенести розгляд справи.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення в частині витребування доказів, оскільки прохання відповідача зобов'язати позивача надати певні документи здійснено без посилання та дотримання вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, що надає сторонам можливість заявляти клопотання про витребування доказів. Щодо прохання перенести розгляд справи та визнати причини неявки відповідача в судове засідання поважними, то в даному клопотанні відповідач не наводить жодних причин в обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи та причин і їх поважності щодо неявки представника, у зв'язку з чим підстави для задоволення клопотання в цій частині також відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні даного клопотання відповідача повністю.

Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2015 між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (страховик) та власником автомобіля «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 - Корпорацією «Елкор» (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № УА116658, за умовами якого застраховано автомобіль «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2, у тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016265564856408, 14.09.2016 по пр.-ту Гагаріна, у м. Харкові, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1,, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.11.2016 по справі № 646/10433/16-п, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.09.2015 № УА116658, на підставі страхового акту від 11.10.2016 № 02/41385/2.1.5.1, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом перерахування коштів страхувальнику - Корпорації «Елкор», у розмірі 113971,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.10.2016 № 13084.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку від 14.09.2016 № AUC00000713, виставленого СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Харків», на суму 113971,26 грн. Як вбачається із матеріалів справи, вказана сума в розмірі 113971,26 грн. була сплачена 23.09.2016 Корпорацією «Елкор» (страхувальником) на рахунок зазначеної СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2016 № 13114.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», чинного на момент скоєння ДТП (14.09.2016). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн., розмір франшизи - 1000,00 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 16.09.2015 № УА116658, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією від 09.11.2016 № 11312 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 113971,26 грн., яку останній залишив без задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п.12.1 ст.12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням ліміту відповідальності відповідача за завдану майнову шкоду, підлягає стягненню 99000,00 грн. суми виплаченого страхового відшкодування (100000,00 грн. - 1000,00 грн. франшизи).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 14.02.2017 відповідач здійснив регресний платіж у розмірі 20000,00 грн. по справі № 41385 на рахунок позивача, згідно з призначенням платежу, зазначеного у виписці ПАТ КБ «Правекс-Банк» за особовим рахунком позивача. У зв'язку з цим, позивач у заяві від 23.05.2017 зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 79000,00 грн.

Передбачені частиною 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною 3 статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Проте, оскільки провадження у цій справі порушено 30.03.2017, про що винесено відповідну ухвалу суду, у той час як частина заборгованості була погашена відповідачем 14.02.2017, тобто до порушення провадження у справі, то зазначена позивачем ціна позову була визначена без урахування сплаченої частини.

Тобто, предмет спору в частині 20000,00 грн. станом на момент порушення провадження у справі був відсутній, що тягне за собою відмову в позові в цій частині.

Водночас, сплата відповідачем зазначеної суми грошових коштів із визначенням призначення цих коштів у якості регресного платежу по страховій справі № 41385, що відкрита за договором добровільного страхування наземного транспорту від 16.09.2015 № УА116658, та номер якої міститься в номері страхового акту від 11.10.2016 № 02/41385/2.1.5.1, свідчить про визнання відповідачем наявності даного регресного зобов'язання.

Крім того, з огляду на регресний характер спірних правовідносин за участю страховиків, твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування без надання доказів чинності договору добровільного страхування від 16.09.2015 № УА116658 - внесення страхувальником першого страхового платежу, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу, оскільки вказані обставини стосуються виключно правовідносин за участю сторін згаданого договору добровільного страхування, на виконання умов якого позивач і здійснив виплату, визнавши дану ДТП страховим випадком.

Докази протилежного, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини та свідчили би про нечинність вказаного договору, відповідач суду не надав та матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7; ідентифікаційний код 20842474) 79000 (сімдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування та витрати по сплаті судового збору в сумі 1276 (одна тисяча двісті сімдесят шість) грн. 77 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 29.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко