Ухвала суду № 66788888, 22.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/730/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Військової частини А1048 Міністерства оборони України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі за адміністративним позовом Військової частини А1048 Міністерства оборони України до ОСОБА_2 про відшкодування збитків державі, спричинених нестачею майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Військова частина А1048 Міністерства оборони України звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків нанесених державі на суму 20 179, 62 грн, зумовлені нестачею майна автомобільної техніки, що знаходилося на відповідному зберіганні (утриманні) ОСОБА_2

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у відкритті провадження по справі за позовом Військової частини А1048 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків державі, спричинених нестачею майна відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу від 21.04.2016, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 1- 4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 цього Кодексу, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Водночас, за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отже, оскільки військовою частиною А1048 позов заявлений щодо стягнення з військовослужбовця суми шкоди у вигляді грошових коштів, то, на думку колегії суддів, такий позов не підпадає під дію пункту 5 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги військової частини А1048 про стягнення з відповідача завданих збитків у вигляді грошових коштів підлягають розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 у справі № 810/5027/15.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, та ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А1048 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 29.05.2016.

Головуючий суддя А.Ю. Кучма

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.