Ухвала суду № 66788675, 30.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року справа №805/289/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватної установи "Санаторій Металург" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 р. у справі № 805/289/17-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватної установи "Санаторій Металург" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі- позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточнень) до Приватної установи "Санаторій Металург" (далі-відповідач, апелянт) про стягнення податкового боргу з розрахунків рахунків.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідача існує заборгованість з орендної плати за землю, яка виникла внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання та з податку на нерухоме майно. На момент звернення до суду податкове зобов'язання сплачено частково, у зв'язку з чим станом на 14.03.2017 заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає 97411,44 грн., по податку на нерухоме майно - 117990,57, яку і просили стягнути з відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватної установи «Санаторій «Металург» про стягнення податкового боргу - було задоволено шляхом стягнення з розрахункових рахунків у банках Приватної установи «Санаторій «Металург» (код за ЄДРПОУ 2465474684205, Донецька обл., місто Дружківка, ВУЛИЦЯ ЕНГЕЛЬСА, будинок 8) заборгованість у розмірі 215 402 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста дві) грн. 01 коп., у т.ч. 97411,44 грн. з орендної плати за використання земельної ділянки, 117990,57 грн. з податку на нерухоме майно.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було подано (узгоджено) податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік якою визначена річна сума податку на нерухоме майно.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок з яких розмірах. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих додатків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, норми п.1 та п.2 Рішення Маріупольської міської Ради №7/4-37 від 28.01.2016 року про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Маріуполі у новій редакції та Положення про транспортний податок у м. Маріуполі у новій редакції не можуть бути визнані обов'язковими до виконання відповідачем у 2016 році, адже місцева рада прийняла та офіційно оприлюднила зазначене рішення після 15 липня 2015 року.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Відповідач - Приватна установа «Санаторій «Металург» (код за ЄДРПОУ 25096509, Донецька обл., місто Маріуполь, Приморський бульвар,17) зареєстроване в якості юридичної особи 12.09.1997 року.

19 лютого 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана податкова декларація з плати за землю орендна плата) за 2016 рік, відповідно до якої відповідач щомісячно зобов'язаний сплачувати по 112653,91 грн. нарахованого податку.

Разом з цим, 09 лютого 2017 року відповідачем до контролюючого органу подана уточнююча декларація з плати за землю за 2016 рік, якою визначено розмір завищення податкового зобов'язання минулих років на 1013885,19 грн.

З розрахунку вбачається, що узгоджена сума податкового зобов'язання, по терміну сплати - 30.10.2016 року добровільно відповідачем не сплачена, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 97411,44 грн.

12 січня 2010 року відповідачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік якою визначена річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за даними платника у розмірі 157320,75 грн. (щоквартально 38973,63 грн. та 356,55 грн.).

З розрахунку вбачається, що узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, по терміну сплату - 29.04.2016, 29.07.2016, 29.10.2016 добровільно відповідачем не сплачена, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 117990,57 грн.

Наявність заборгованості також підтверджена відомостями облікової картки платника податків.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.288.2 - 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог п.п. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно пп. 266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 року № 865 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

Відповідно до вимог п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами п.37.3 ст. 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Згідно ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 N 576, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за N 1840/24372, у п.2.2 якого також визначено, що податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки.

Згідно п.3.1 цього Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

На виконання цих вимог, позивачем направлена податкова вимога № 2296-25-25 від 02.10.2014, яка отримана відповідачем.

Однак, заходи, прийняті контролюючим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо, в тому числі, якщо рішення, за яким такий борг стягується не було скасовано, а отже є чинним, борг не сплачено самостійно, то він підлягає стягненню у судовому порядку.

Як було зазначено 19 лютого 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана податкова декларація з плати за землю орендна плата) за 2016 рік, відповідно до якої відповідач щомісячно зобов'язаний сплачувати по 112653,91 грн. нарахованого податку.

09 лютого 2017 року відповідачем до контролюючого органу подана уточнююча декларація з плати за землю за 2016 рік, якою визначено розмір завищення податкового зобов'язання минулих років на 1013885,19 грн.

З розрахунку вбачається, що узгоджена сума податкового зобов'язання, по терміну сплату - 30.10.2016 року добровільно відповідачем не сплачена, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 97411,44 грн.

12 січня 2010 року відповідачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік якою визначена річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за даними платника у розмірі 157320,75 грн. (щоквартально 38973,63 грн. та 356,55 грн.).

З розрахунку вбачається, що узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, по терміну сплату - 29.04.2016, 29.07.2016, 29.10.2016 добровільно відповідачем не сплачена, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 117990,57 грн.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач з урахування у поданих уточнених декларацій фактично узгодив суми зобов'язань у розмірі 215 402 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста дві) грн. 01 коп., у т.ч. 97411,44 грн. з орендної плати за використання земельної ділянки, 117990,57 грн. з податку на нерухоме майно.

Щодо доводів апелянта з приводу недійсності рішень місцевої ради з приводу затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Маріуполі, колегія суддів не приймає до уваги.

Так, пунктом 5.2. ст.5 ПК України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідно норм ПК України, відповідачем зазначені податки (суми) були узгоджені, дії відповідача є правомірними.

Крім того, п.1 та п.2 Рішення Маріупольської міської Ради №7/4-37 від 28.01.2016 року про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Маріуполі є дійсним та таким, що не скасовано.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Крім того, колегія суддів має зазначити, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної Санаторій Металург" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 р. у справі № 805/289/17-а до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватної установи "Санаторій Металург" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 р. у справі № 805/289/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 р. у справі № 805/289/17-а - залишити без змін.

Стягнути з Приватної установи "Санаторій Металург" (код ЄДРПОУ 25096509, зареєстрована за адресою: 87525,Донецька область, м.Маріуполь, Приморський бульвар, буд.17 ) судовий збір у розмірі 3554 грн.13 коп. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 13 копійок) до Державного бюджету України 22030106 «Судовий збір» (стягувачем є Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019 -, отримувач - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код класифікації доходів 22030106.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов