Постанова № 66788477, 24.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2017 року № 826/4930/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»до Офісу великих платників податків ДФСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (надалі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0000284303.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено безпідставне віднесення позивачем до витрат за 2013 рік суми в розмірі 8 456 480,14 грн по процентам за субординованим боргом. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

27 лютого 2017 відповідачем на підставі акта перевірки від 30.01.2017 №1/28-03-39/14282829 та відповіді на заперечення від 22.02.2017 №10442/10/28-10-43-02-21, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0000284303, яким позивачу за порушення п.п.135.4, «б» 135.4.2, 135.5.13, абз. а) 138.1.1, 138.5.2, 146.13 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 2 008 414,04 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1 606 731,23 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 401 682,81 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на тому, що всупереч вимог п.1 Постанови НБУ «Про встановлення максимальної процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу» від 30.12.2010 № 592 (далі по тексту - Постанова НБУ № 592), позивачем не враховувалася зміна облікової ставки НБУ при застосуванні обмеження процентної ставки за договорами залучення коштів на умовах субординованого боргу за максимальною ставкою в розмірі облікової ставки НБУ плюс 2,5%, в результаті чого було завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 456 840,14 грн.

Зокрема, контролюючий орган зазначає, що розмір облікової ставки НБУ у перевіряємий період, а саме з 10.08.2010 становив 7,75%, з 23.03.2015 - 7,5%, з 10.06.2013 - 7,0%, з 13.08.2013 - 6,5%.

Відповідно, максимальна ставка в зазначений період, на переконання контролюючого органу, повинна становити: 10,25% (7,75%+2,5%), 10% (7,5%+2,5%), 9,5% (7%+2,5%), 9% (6,5%+2,5%), в той час як Позивач сплачував проценти за користування боргом за ставкою 12,75%.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачаться з матеріалів справи, в перевіряємому періоді ЗАТ «Донгорбанк» (Банк), правонаступником якого є позивач, уклав два договори з ПАТ «АРС» (Інвестор) про залучення коштів на умовах субординованого боргу (у вигляді депозиту) від 28.09.2009 № 1/2009 та від 05.10.2009 № 2/2009, які є типовими

Відповідно до п. 1.1 Договорів, Банк зобов'язується прийняти від Інвестора грошову суму у визначеному договорами розмірі на термін до 03 листопада 2014р. та до 10 листопада 2014 року відповідно, а також повернути Інвестору суму боргу та виплачувати проценти на суму боргу за ставкою 12,75% процентів річних.

За змістом п.1.4 Договорів Процентна ставка за користування коштами Інвестора не може перевищувати протягом усього періоду дії цього Договору максимальної ставки залучення субординованнх коштів, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку України з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається Банком на дату укладання цих договорів.

Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється Банком щомісячно за правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів та витрат банків, а саме: нарахування процентів відбувається в валюті субординованого боргу на суму коштів, що фактично знаходились на рахунку субординованого боргу в період часу, за який нараховуються проценти, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, за період: з дня зарахування коштів на рахунок субординованого боргу по останній календарний день місяця включно, або по день що передує поверненню суми субординованого боргу Інвестору, або по день, що передує списанню суми субординованого боргу на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Згідно з п. 3.3 глави 3 розділу III Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 року за № 841/6032 (надалі по тексту - Постанова НБУ № 368), процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (договору) максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на відповідну дату у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди.

Максимальна ставка залучення субординованого боргу встановлена Постановою НБУ № 592, що становить у національній валюті - не вище розміру облікової ставки Національного банку України плюс 2,5 відсотка річних.

Проаналізувавши дані нормативні акти судом встановлено, що Постанова НБУ № 368 та Постанова НБУ № 592, не містять вимоги щодо обов'язку зміни процентної ставки за договором залучення коштів на умовах субординованого боргу в разі зміни рівня облікової ставки НБУ після дати укладання договору.

Судом встановлено, що позивачем в податковому обліку було відображено у складі витрат відсотки, нараховані за перевіряємий період на суму субординованого боргу, саме в тій сумі, в якій їх було віднесено до витрат в бухгалтерському обліку, на підставі первинних документів, оформлених за правилами бухгалтерського обліку.

Позивачем також надано до матеріалів справи лист Національного банку України від 10.03.2017 №20-0008/18126, в якому Регулятором зазначено, що на дату укладання ПАТ «ПУМБ» договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу, визначена у них процентна ставка відповідала встановленим Національним банком України вимогам щодо максимального значення процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу в національній валюті.

При цьому, банківське законодавство та нормативно-правові акти Національного банку України не передбачають зміну процентної ставки за раніше укладеними договорами про залучення субординованого боргу у разі зміни облікової ставки Національного банку України.

Отже, суд вважає, що позивач правомірно застосовував для визначення сум витрат в бухгалтерському і податковому обліку процентні ставки, встановлені договорами про залучення коштів на умовах субординованого боргу, незалежно від зміни максимальної ставки залучення субординованого боргу після укладання договорів, оскільки, визнані ПАТ «ПУМБ» процентні витрати в податковому обліку за субординованим боргом цілком відповідають пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000284303 від 27.02.2017 Офісу великих платників податків ДФС.

3. Стягнути судові витрати в сумі 30 126 (тридцять тисяч сто двадцять шість) грн. 21 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) шляхом їх безспірного списання з рахунків Офісу великих платників податків ДФС, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович