Постанова № 66787142, 25.05.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/402/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Ларіної П.Є.,

та

представників сторін:

від позивача - Бурденюк М.М.

від відповідача - Лобко М.А.

при розгляді у відкритому судовому засіданні справи № 812/402/17 за адміністративним позовом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21.

Ухвалою суду від 20.03.2017 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду Позивача з даним позовом (а.с. 1-2).

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

27.12.2016 Позивач отримав рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21, яким Відповідачем до нього за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 застосована штрафна санкція в розмірі 23104,12 грн, за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 - 74204,05 та нарахована пеня у розмірі 27298,58 грн. З посиланням на норми Закону України від 02.09.2014 № 1669-VIII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та прикінцеві положення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вважає зазначене рішення Відповідача протиправним. У зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, на виконання розпорядження голови облдержадміністрації, наказу директора Департаменту, Позивача було переміщено до м. Сєвєродонецьк, про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Заробітна плата працівникам Позивача за період друга половина липня по грудень 2014 року була нарахована та повністю виплачена на протязі вересня - грудня 2014 року. Єдиний соціальний внесок відповідно було повністю перераховано на рахунки Ленінської ОДПІ у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Додатково в доповненні до позовної заяви від 06.03.2017 б/н пояснив (а.с. 82-85), щодо нарахування штрафної санкції та пені за 21.01.2016.

18.01.2016 надав платіжне доручення до Головного управління Державної казначейської служби Луганської області для сплати єдиного соціального внеску з лікарняних. Однак казначейська служба здійснила платіж із затримкою 21.01.2016 прострочивши строк сплати. З посиланням на норми Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 № 1407, та статті 129.6 Податкового кодексу України вважає, що Позивач не несе за відповідальності за прострочення платежу органом казначейської служби.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення (а.с. 116-120), в яких зазначив наступне.

Позивач з 27.11.2014 перебуває на обліку у Відповідача як платник за основним місцем обліку. У відповідності до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» повинен був сплачувати єдиний внесок за основним місцем обліку. Однак Позивач з 28.11.2014 до 30.01.2015 не здійснив жодної сплати на рахунок Відповідача, а заборгованість була погашена лише після повернення помилково сплачених коштів. Вважає, що до Позивача не можуть бути застосовані норми Закону України від 02.09.2014 № 1669-VIII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та прикінцеві положення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки Позивач не надавав до Відповідача ні заяви про звільнення від відповідальності, пені та штрафних санкцій за невиконання або не належне виконання зобов'язань, ні сертифікату Торгово-промислової палати України.

Таким чином у Відповідач вважає, що у нього були відсутні будь-які підстави для незастосування штрафних санкцій і пені по єдиному соціальному внеску.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні доводи, зазначені в позовній заяви підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в запереченнях, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - Департамент економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24188344), зареєстрований юридичною особою 14.03.1996, зареєстрований платником єдиного соціального внеску (а.с. 23, 63, 114).

26.10.2016 Відповідачем винесене Рішення № 00161/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Позивача застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 штраф у розмірі 23104,12 грн (10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 - 88343,44 грн (20% з 01.01.2016), та нараховано пеню у розмірі - 30300,26 грн (а.с. 160).

Не погодившись із зазначеним рішенням Позивач подав скаргу від 08.11.2016 № 22-05-2039 та доповнення до скарги від 14.1.1.2016 № 22-05-2060 та надав платіжні доручення та лист від 28.05.2015 № 22-05-491 про перерахування помилково перерахованих коштів з рахунку № 37196201001236 (Ленінської ОДПІ) на рахунок № 37196201001214 (ДПІ в м.Сєвєродонецьку) (а.с. 158, 159, 101, 180-202).

Рішенням від 07.12.2016 № 1243/9/12-32-10-01-09 Головного управління ДФС у Луганській області скаргу Позивача задоволено частково, скасовано рішення ДПІ в м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 26.10.2016 №0011611302, з підстав не врахування в розрахунку штрафної санкції та пені, що платник надавши лист про перерахування помилково сплачених коштів, вжив всіх заходів щодо погашення заборгованості з єдиного внеску і з зазначеного часу не несе відповідальності за перерахування вказаних коштів на рахунок платника єдиного внеску із зазначенням у часі (а.с. 162-165).

18 січня 2016 року Позивач надав до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області для сплати єдиного соціального внеску із лікарняних платіжне доручення № 2 на суму 622,36 грн, за яким казначейською службою здійснено платіж 21.01.2016, тобто прострочивши сплату на 1 календарний день (а.с. 86, 87).

19.12.2016 Відповідачем винесене Рішення № 898/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Позивача застосовано за період з 21.08.2014 по 27.02.2015 штраф у розмірі 23104,12 грн (10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 по 21.01.2016 - 74204,05 грн (20% з 01.01.2016), та нараховано пеню у розмірі - 27298,58 грн (а.с. 38).

04.01.2017 Позивачем подано скаргу № 22-05-17 на зазначене рішення Відповідача, в якій зазначено, що в грудні 2014 року Позивачем було помилково сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове страхування в сумі 180027,56 грн на рахунок, який належить Ленінській МДПІ м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області, зазначена скарга залишена без розгляду рішенням Головного управління ДФС у Луганській області від 30.01.2017 № 99/9/12-32-10-01-09 (а.с. 39-45, 64).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень Відповідача, суд виходить з такого.

Між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття рішення від 19.12.2016 №898/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Оскільки Позивач скористався правом до судового порядку вирішення спору (правом адміністративного оскарження), суд вважає, що ним дотримані строки звернення з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є за-хист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Пунктом 3-1 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2414-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2414) визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами частин вісім, дванадцять статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Законом України від 28.12.2014 № 77- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» внесені зміни до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI згідно із якими за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум до 01.01.2015.

Згідно із вимогами Закону № 2464-VI Позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Зазначений закон також зобов'язує Відповідача встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції з урахуванням зазначених обставин.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк Луганської області та м. Кремінна Луганської області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк Луганської області та м. Кремінна Луганської області.

Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, у Законі 2464-VI розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

Щодо періоду нарахування фінансової санкції та пені з 20.04.2014 по 22.06.2015 суд зазначає наступне.

Закон № 1669 не скасовував обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, а надавав можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, і, як наслідок, законодавець звільняв платника від застосування штрафних санкцій і пені з боку фіскальних органів.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Згідно зі статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.03.2016 у справі № К/800/29249/15.

Судом встановлено, що Відповідач при винесені рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21 при розрахунку штрафної санкції та нарахуванні пені знов не врахував, що Позивач надавши лист від 28.05.2015 № 22-05-491 про перерахування помилково сплачених коштів, вжив всіх заходів щодо погашення заборгованості з єдиного внеску і з зазначеного часу не несе відповідальності за перерахування вказаних коштів на рахунок платника єдиного внеску із зазначенням у часі.

Також під час судового розгляду судом встановлено, що Позивачем отримувався сертифікат від 20.03.2017 № 25.3-57 Торгово-промислової палати України, яким засвідчені форс-мажорні обставини щодо обов'язку сплати у строк та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року до 20.08.2014, 20.09.2014, 20.10.2014, 20.11.2014 (а.с. 115).

Таким чином, розрахунок штрафної санкції та пені за період з 20.04.2014 по 22.06.2015 зроблений Відповідачем без врахування вищезазначених обставин.

Щодо нарахування штрафу в розмірі 425,74 грн та пені в розмірі 85,15 грн за 21.01.2016 суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

За приписами Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення № 122), єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (надалі - СЕП).

Пунктом 2.5 Положення № 122 передбачено, що Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

Відповідно до пункту 10.1 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» від 23 серпня 2012 року № 938 (далі - Наказ № 938) органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Крім того, відповідно до положення пункту 10.7 Наказу № 938 платіжне доручення, не прийняте до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Казначейства розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів), від яких воно надійшло. Також, цим пунктом визначено перелік випадків, коли платіжне доручення не приймається до виконання, зокрема, у разі відсутності або недостатності залишків коштів на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій.

Організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів регламентує Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 № 1407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 року за № 130/22662 (далі - Порядок № 130).

Відповідно до пункту 11.7. Порядку № 130 подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів). У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі «Одержано банком» платіжного доручення на всіх примірниках обов'язково проставляються дата подання та підпис казначея.

Позивач надав до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області платіжне доручення № 2 саме 18 січня 2016 року на суму 622,36 грн, із дотриманням строків подання та порядку заповнення, оскільки в полі «Одержано банком» зазначеного платіжного доручення не має зауважень органу Казначейства. Таким чином саме казначейською службою здійснено платіж 21.01.2016, але це не є провиною Позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивач є розпорядником бюджетних коштів, однак особою, відповідальною за безпосереднє проведення розрахункових операцій, є Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області, на яке покладено обов'язок із ведення розрахунково-касового обслуговування Позивача, та яке мало здійснити платіж за дорученням Позивача від 18 січня 2016 року № 2, проте вказаних дій не вчинило, оскільки кошти перераховані лише 21 січня 2016 року, що унеможливило своєчасне проведення розрахунків по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та призвело до застосування Відповідачем до Позивача штрафної санкції в розмірі 85,15 грн та пені в розмірі 0,43 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин та фактів, суд дійшов висновку про неправомірність дій Відповідача при формуванні рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який в даному випадку є платником єдиного внеску, задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС України у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Позивача у сумі 1869,10 грн.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25 травня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02/21 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС України у Луганській області від 19.12.2016 № 898/12-14-13-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24188344, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, буд. 32-А) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 10 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС України у Луганській області (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 39890583).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 30 травня 2017 року.

Суддя С.М. Чиркін