Ухвала суду № 66782578, 25.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/886/16-ц 25.05.2017 250517 25.05.2017

Провадження №22-ц/784/665/17 Головуючий у першій інстанції Лазарева Г.М.

Категорія 54 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

УХВАЛА

Іменем України

25 травня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів:Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,

представника відповідача - Семенова Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року

за позовом ОСОБА_5 до Дитячо-юнацького спортивного оздоровчого комплексу Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

26 лютого 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Дитячо-юнацького спортивного оздоровчого комплексу Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що працювала в Дитячо-юнацькому спортивному оздоровчому комплексі Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради ( далі - ДЮСОК) з 21 лютого 2005 року на посаді гардеробника, з 22 серпня 2005 року - на посаді сторожа яхт-клубу.

Наказом директора ДЮСОК № 217-к від 28 січня 2016 року її звільнено з займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання службових обов'язків.

Підставою для звільнення є три доповідні начальника яхт-клубу протягом двох днів з 11 по 12 січня 2016 року та наказ про догану за не підписання посадової інструкції.

Звільнення вважає незаконним та безпідставним з тих причин, що систематичне невиконання службових обов'язків сталося раптово за два дні в січні місяці 2016 року. Крім того, відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, так як відповідно до ст.149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі та повідомляється працівникові під розписку. Причини звільнення наведені в наказі 217-к не відповідають дійсним обставинам справи, так як зміст сфабрикованих звинувачень не доводився до її відома. Вважає, що дійсними причинами звільнення були помста начальника яхт-клубу ОСОБА_8, так як на протязі своєї роботи була свідком всіх порушень (підписувала акти як свідок при розслідуванні діяльності яхт-клубу), які мали місце в яхт-клубі, який вона очолює.

Незаконним звільненням було завдано моральних страждань, які виявилися у погіршенні здоров'я, погіршенні стосунків з оточуючими.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила поновити її на роботі на посаді сторожа яхт-клуба, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу звільнення по дату поновлення її на роботі та моральну шкоду заподіяну незаконними діями відповідача в розмірі 5000 гривень.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року, додатковим рішенням цього ж суду від 21 березня 2017 року у задоволенні вимог відмовлено. З ОСОБА_5 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 551 грн.20 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, зазначаючи про законність рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства, установи або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.2,4 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії,гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до Статуту, зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою виконкому міської ради м. Миколаєва 10 квітня 2002 року, з послідуючими змінами, Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий комплекс є юридичною особою, засновником якого є міська рада м. Миколаєва і підпорядкований безпосередньо Управлінню у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради ( а.с.191-195).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 працювала в Дитячо-юнацькому спортивно - оздоровчому комплексі Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради ( далі - ДЮСОК) з 21 лютого 2005 року на посаді гардеробника, з 22 серпня 2005 року - на посаді сторожа яхт-клубу ( а.с.14).

Згідно зі ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

Згідно законодавству України підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під котрим розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

За порушення трудової дисципліни, як визначено в ст.147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Такий моральний осуд покликаний спонукати працівника надалі належно виконувати свої трудові обов'язки. Адже працівник має усвідомлювати, що в разі порушення ним трудової дисципліни після оголошення йому догани до нього роботодавцем може застосовуватися більш суворе стягнення, передбачене законодавством, зокрема звільнення.

Тобто догана - захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Згідно з вимогами чинного законодавства України і на основі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 лютого 1998 року №24, роботодавець розробляє та затверджує посадові інструкції для керівників, професіоналів та фахівців, враховуючи конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливість штатного розпису підприємства, установи, організації. Для технічних службовців і робітників, у разі необхідності, розробляються робочі інструкції.

Позивач ознайомлена з затвердженими Директором ДЮСОК 02 січня 2014 року обов'язками сторожа яхт-клубу ( а.с.3).

Наказом №170/2-х від 01 жовтня 2015 року затверджено та введено нові посадові інструкції для працівників ДЮСОК. Посадові інструкції в попередній редакції втратили силу.( а.с.4,5,102).

Як вбачається із п.3 посадової інструкції, сторож у своїй роботі керується правилами та інструкцією по охороні будівель та споруд, загальними правилами та нормами охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту, а також Статутом і Правилами внутрішнього трудового розпорядку та цією Інструкцією.

За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДЮСОК, законних наказів і розпоряджень адміністрації та інших локальних актів, посадових обов'язків, встановлених цією інстанцією, сторож несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством ( п.4.1 цієї інструкції).

Всі сторожа установи ознайомилися з посадовою інструкцією за винятком позивача.

Директор яхт-клубу неодноразово намагалася надати та ознайомити позивача з її посадовим обов'язками 16 жовтня та 02 листопада 2015 року проте кожного разу отримувала відмову, про що складено відповідні акти( а.с.44.45).

У черговий раз, 03 грудня 2015 року позивачеві було запропоновано ознайомитися з посадовою інструкцією, проте вона знову відмовилася ( а.с.57).

Лише 24 грудня 2015 року в присутності директора ДЮСОК, заступників директора та начальника яхт-клубу ОСОБА_5 ознайомилася з даною інструкцією, проте виразила своє категоричне не погодження з нею, оскільки, на її думку, вона не відповідає інструкції сторожа ( а.с. 112,114).

Наказом директора ДЮСОК №182-х від 01 грудня 2015 року змінено графік роботи сторожів яхт-клубу та з 01 лютого 2016 року встановлено наступний режим роботи сторожа ОСОБА_5: з 11.00 до 19.00, вихідні - субота, неділя; інші з 19.00 до 8.00, вихідні та святкові дні 24 год. ( з 8.00 до 8.00) - згідно встановленого графіку( а.с.103).

З даним наказом ОСОБА_5 ознайомлена ( директор ДЮСОК прочитав вголос наказ), однак від його підписання відмовилася, про що було складено відповідний акт ( а.с. 115).

Наказом директора ДЮСОК №183-х від 01 грудня 2015 року з зв'язку з виробничою необхідністю змінено режим праці сторожів та встановлено режим роботи для сторожів яхт-клубу з 12.00 до 20.00 год.( 1 день), з 20.00-8.00 ( 2 день), вихідний ( 3 день), субота та неділя, святкові з 8.00- 20.00 та з 20.00 - 08.00. ( а.с.101).

Наказом директора ДЮСОК №189-х від 24 грудня 2015 року ОСОБА_5 за постійне порушення трудової дисципліни, а саме: відмову підписати посадову інструкцію, відмову ознайомитися та підписати наказ про зміну режиму праці сторожів від 01 грудня 2015 року №182-х винесено догану ( а.с.62).

Відповідно до п. 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом директора ДЮСОК №151 від 23 липня 2015 року, вони є обов'язковими для працівників та роботодавця. Відповідно до п.10 цих Правил працівник зобов'язаний добросовісно виконувати свої трудові обов'язки, дотримуватися встановленого трудового розпорядку, виконувати такі, що не суперечать законодавству та локальним нормативно - правовим актам, письмові та усні накази ( розпорядження, вказівки) роботодавця, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати свої трудові обов'язки ( а.198-200).

За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин законних наказів та розпоряджень адміністрації ДЮСОК та інших нормативних актів, посадових обов'язків, встановлених Інструкцією, сторож несе дисциплінарну відповідальність в порядку, визначеному трудовим колективом ( п.4.1 Посадової інструкції сторожа).

Обов'язки щодо правильної організації праці працівників, створення умов для зростання продуктивності праці, забезпечення трудової і виробничої дисципліни, неухильне дотримання законодавства про працю і правил охорони праці, уважне ставлення до потреб і запитів працівників, поліпшення умов їх праці та побуту, відповідно до ст.141 КЗпП України покладено на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України трудова дисципліна - не тільки додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, а й своєчасне та точне виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач уникає від виконання своїх трудових обов'язків, передбачених Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що впливає на можливість відповідача організувати належним чином робочий процес відповідно до вимог діючого трудового законодавства, відкрито та свідомо відмовляючись від ознайомлення та підписання локальних нормативних актів, що регламентують її трудові обов'язки та порядок їх виконання, позивач, порушуючи своїми діями виробничу дисципліну, перешкоджає іншим працівникам - сторожам установи виконувати свої трудові обов'язки.

Наведене свідчить про те, що позивачем були допущені порушення, які мали ознаки дисциплінарних, роботодавець намагався отримати від позивача пояснення у зв'язку із виявленими фактами, притягнення позивача до відповідальності наказами №189-х від 24 грудня 2015 року відбулося у межах визначеного ст. 148 КЗпП України строку застосування дисциплінарної відповідальності. А тому висновок суду першої інстанції про правомірність даного наказу є вірним.

Наказом директора ДЮСОК № 217-к від 28 січня 2016 року ОСОБА_5 звільнено з займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку ( а.с.8).

Підставою даного наказу вказано: догана оголошена наказом №189-х від 24 грудня 2015 року, доповідні начальника яхт-клубу №97 від 11 січня 2016 року, №96 від 11 січня 2016 року, доповідна робітників яхт-клубу №99 від 12 січня 2016 року та протокол засідання зборів трудового колективу №1 від 28 січня 2016 року.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, в тому числі і за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Найпершою умовою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України є невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудовий договір завжди, незалежно від того, в усній чи письмовій формі його було укладено, містить умови, що визначають обов'язки як працівника, так і роботодавця. Ці умови можуть бути прямими, тобто такими, що визначаються та закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також опосередкованими, які вже встановлені законодавством, колективним договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку, а тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. № 9 передбачено, що за підставами п.3 ст.40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Відповідно до п.1 Порядку проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року №559, проводяться обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди (далі - обов'язкові медичні огляди) працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб (далі - працівники), та видача їм особистих медичних книжок.

За п.10 Правил особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність ( ч.2 п.11 Порядку).

Відповідно до п.п.13,14 даного Порядку дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби. Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.

Відповідно до абз.11 п.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівник зобов'язаний виконувати інші обов'язки, що витікають із законодавства, локальних нормативно - правових актів і трудового договору( письмові та усні накази, розпорядження, вказівки) роботодавця. За відмову або ухилення від обов'язкового медичного огляду, сторож може бути відсторонений від роботи керівником( п.4.3. посадової інструкції).

У суді апеляційної інстанції позивач не заперечувала факт не повернення медичної книжки лікареві установи. При цьому посилалася на те, що вона пройшла медичний огляд, але медичну книжку зберігала у себе, бо боялася, що її може бути втрачено, як попередню.

Враховуючи, що строк здачі медичної книжки було встановлено до 01 листопада 2015 року, проте позивач вимоги щодо надання її лікареві спортивно-оздоровчого комплексу не виконала, медичну книжку не надала, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі дії відповідача є порушенням трудової дисципліни.

Крім того найшли свого підтвердження і факти порушення позивачем трудових обов'язків про які зазначено у наказі про звільнення: порушення графіку обходів території яхт-клубу, закриття території яхт-клубу раніше призначено часу, не допуск на територію яхт-клубу його членів.

За такого звільнення позивача є законним, а доводи апеляційної скарги про наявність підстав для не застосування п. 3 ст. 40 КЗпП України ґрунтуються на помилковому тлумаченні нею норм трудового законодавства.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач, крім вимог про поновлення на роботі, просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий комплекс є юридичною особою, яка підпорядкована безпосередньо Управлінню у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради №22/11 від 22 листопада 2012 року при управлінні у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради створено централізовану бухгалтерію.

Наказом Управління у справах фізичної культури і спорту №40 від 01 липня 2015 року змінено форму ведення бухгалтерського обліку по Дитячо-юнацькому спортивно-оздоровчому комплексу з 01 серпня 2015 року шляхом переведення на обслуговування до централізованої бухгалтерії Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, яке відповідно до п.6.2 Положення сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі установ фізичної культури і спорту.

Відповідно до 2.1 Положення про централізовану бухгалтерію Управління, затвердженого розпорядженням міського голови №183рк від 12 вересня 2014 року централізована бухгалтерія здійснює ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності безпосередньо від дня створення й до моменту ліквідації закладів, установ фізичної культури і спорту, підпорядкованих управлінню.

Крім того, нарахування та виплата заробітної плати юридичним особам, зокрема ДЮСОК, яке підпорядковане Управлінню проводиться цого централізованою бухгалтерією на підставі наказу Міністерства у справах молоді та спорту України №2097 від 23 червня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівникам бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту».

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справи, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів, шляхом отримання допомоги у суді у вирішенні тих питань, які вона сама з об'єктивних причин вирішити не може.

Так, статтею 119 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, дійсно саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Проте суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у порушення вимог ст.10, ч. 6 ст. 130, ст.ст. 214, 215 ЦПК України, на зазначені положення закону уваги не звернув, не роз'яснив позивачеві та його представникові право на залучення до участі в справі відповідача - Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради до повноважень якого входить проведення нарахування та виплати заробітної плати працівникам ДЮСОК, та наслідки не вчинення таких процесуальних дій.

З урахуванням положень ст.ст.11, 33, 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучення осіб до участі у справі на стадії апеляційного провадження.

Не зважаючи на те, що судом першої інстанції не було повно з'ясовано обставини справи, а саме: щодо залучення до участі у справі Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, але таке не вплинуло на правильність висновку суду про необґрунтованість заявлених вимог, а тому в силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України відсутні підстави для скасування рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 140 КЗпП у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки що надає підстави для висновку проте за порушення трудової дисципліни до працівників можуть застосовуватися не лише заходи дисциплінарного стягнення, а інші заходи впливу.

Статтею 152 КЗпП України надано право власнику замість накладення дисциплінарного стягнення застосувати до порушника трудової дисципліни інші заходи впливу, зокрема, передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Заходами впливу є застосування до членів колективу за порушення трудової дисципліни заходів громадського стягнення - товариське зауваження, громадська догана. Заходи громадського стягнення та впливу, прийняті трудовим колективом або його органом, набувають юридичного значення ( п.3,8 ст.40 КЗпП України), але за умови, що вони застосовані відповідно до законодавства.

З метою ознайомлення трудового колективу зі скаргою ОСОБА_5 наказом директора ДЮСОК №101/1-х від 25 січня 2016 року призначено проведення зборів трудового колективу на 28 січня 2016 року та поставлено питання щодо розгляду скарги ОСОБА_5 на Управління у справах фізичної культури і спорту та питання виконання нею її службових обов'язків і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Як вбачається із протоколу зборів трудового колективу від 28 січня 2016 року розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на Управління по справам фізичної культури і спорту обговорювалися питання, які не були підставою для прийняття наказу від 28 січня 2016 року про звільнення, тобто не розглядали акти та доповідні записки щодо недопуску члена яхт-клубу на територію, закриття яхт-клубу раніше визначеного часу, ненадання медичної книжки) (а.с.49). З враховуванням виконання позивачем її трудових обов'язків, відношення до членів трудового колективу зроблено загальний висновок про систематичне невиконання без поважних причин позивачем трудових обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та запропоновано звільнити позивача.

А тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що по одному і тому ж питанню двічі прийнято рішення, що є порушенням ст.ст.147,152 КпП України, не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно установлені фактичні обставини справи, на підставі яких зроблені обґрунтовані висновки по суті позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення суду.

З врахуванням викладеного апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М.Базовкіна

Т.Б. Кушнірова