Ухвала суду № 66774578, 11.05.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 415/4565/16-ц

Провадження № 22ц/782/1024/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» травня 2017 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Стахової Н.В.

суддів: Авалян Н.М., Дронської І.О.

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації та реєстрацію місця проживання, треті особи: ОСОБА_5, Лисичанське комунальне підприємство «Житлово -експлуатаційна контора № 5», Відділ адміністративних послуг Лисичанської міської ради, Орган опіки та піклування Лисичанської міської ради

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що зареєстрована та мешкає у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є її наймачем. В спірній квартирі, окрім неї зареєстрована її онука ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із 2009 року ОСОБА_3 разом зі своєю матір»ю ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживають, проте в добровільному порядку змінити реєстрацію дитини остання відмовляється, що змушує її сплачувати вартість житлово -комунальних послуг за кількістю осіб, зареєстрованих у вказаній квартирі. Тому, посилаючись на наведені обставини, просила визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

Строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачем не пропущений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що малолітня ОСОБА_3 не проживає у спірному житловому приміщенні не зі своєї волі, тому причина її відсутності за вказаною адресою є поважною і підстав для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке вона отримала як член сім»ї наймача, немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та підстав для скасування рішення не вбачає, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 червня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області 21 червня 2008 року.

Від проживання у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3.

У жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 та її онука ОСОБА_3, яка була зареєстрована у даній квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області 21 травня 2009 року, про що про в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за номером № 91.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відомості щодо права власності на квартиру АДРЕСА_2 та права власності за ОСОБА_3 відсутні,

Згідно з архівними даними КП «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане органом приватизації - Фондом міського комунального майна 27 березня 1996 року.

Згідно даних Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради від 21 квітня 2017 року № 231, а також Рубіжанської міської ради від 20 квітня 2017 року № 014-010/1347, станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3, 05 жовтня 2008 не зареєстроване, остання участі у приватизації зазначеної квартири не приймала.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Лисичанської міської ради від 20 липня 2017 року № 744/01-16, орган опіки та піклування Лисичанської міської ради встановив, що ОСОБА_3 зареєстрована у неприватизованій квартирі, що дає їй право на приватизацію частини квартири у майбутньому та забезпечує захист житлових прав дитини, тому орган опіки та піклування Лисичанської міської ради вважає за доцільним не знімати з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1,та вважати її такою, що не втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що комунальні послуги за житло сплачуються за кількістю зареєстрованих осіб, вважають за доцільне зобов'язати ОСОБА_4 сплачувати частину комунальних послуг за квартиру, де зареєстрована її донька.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, вирішується в судовому порядку. При цьому під встановленими строками мається на увазі шестимісячний термін.

Згідно зі ст. 71 ч.2 ЖК УРСР якщо наймач або члени його сім»ї, які були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням, у зв'язку з тим, що не проживає у ньому понад шість місяців без поважних причин та проживає разом із матір»ю, оскільки ОСОБА_3 є малолітньою дитиною, місце її проживання визначають батьки і вона змушена проживати із матір»ю за іншою адресою, дитина не користується квартирою позивача не за власним бажанням, а тому це не є випадком відсутності її у квартирі позивача без поважних причин.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не втратила право користування житловим приміщенням є правильним, оскільки проживання малолітньої дитини разом із матір»ю поза межами спірної квартири не свідчить про її свідоме залишення спірного житла і не призводить до втрати нею права користування вказаною квартирою.

Виходячи з встановленого, правова позиція суду першої інстанції є правильною, а рішення суду відповідає вимогам ст.. 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не надають підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: