Ухвала суду № 66767841, 12.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1834/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

Публічного акціонерного ториста комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення суми депозитного вкладу та відсотків за вкладом, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року ОСОБА_6 предявив позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення суми депозитного вкладу та відсотків за вкладом. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 09 січня 2014 року між сторонами було укладено договір банківського строкового вкладу № SAMDNWFD 007005382300 вклад «Стандарт», згідно якого позивач вніс в банк грошові кошти в сумі 26 000 доларів США, строком на 366 днів до 09.04.2014 року включно зі ставкою 8 % річних, а банк взяв на себе зобовязання нараховувати йому відсотки на внесений вклад.

Позивач зазначає, що 07 серпня 2014 року та 31 жовтня 2014 року звертався до банку із заявами про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, проте заяви були залишені без відповіді.

З таких підстав позивач просив суд достроково розірвати договір банківського вкладу та стягнути з банку на свою користь заборгованість за договором банківського вкладу з урахуванням встановлених договором відсотків у розмірі 1 505 доларів США та суму банківського вкладу в сумі 25 000 доларів США.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 червня 2016 року позов задоволено.

Договір банківського вкладу № SAMDNWFD 007005382300 вклад «Стандарт» від 09 січня 2014 року укладений між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» - розірвано.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 грошову суму за вкладом у розмірі 25 000 доларів США за договором № SAMDNWFD 007005382300 вклад «»Стандарт» від 09 січня 2014 року.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 відсотки за договором № SAMDNWFD 007005382300 вклад «Стандарт» від 09 січня 2014 року в сумі 1 505 доларів США.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судові витрати у справі в сумі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, як незаконне і постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору ( стаття 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Судом встановлено, що 09 січня 2014 року між сторонами було укладено договір (вклад «Стандарт») у доларах США, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 26 000 доларів США на строк до 09 квітня 2014 року зі ставкою 8 % річних.

На підтвердження внесення зазначеної грошової суми на депозитний рахунок ОСОБА_6 надав до суду оригінали документів, які були надані банком, а саме договір від 09.01.2014 року і квитанцію від 09.01.2014 року.

До матеріалів справи додані ксерокопії вказаних документів, які належним чином завірені судом.

Оригінали документів оглянуті судом першої і апеляційної інстанції.

Договір банківського вкладу підписаний ОСОБА_6 і факсимільна підпис голови банку. Відповідно до п. 20 договору при укладені договору банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними печатними улаштуваннями.

Таким чином, ОСОБА_6 надав суду належний доказ підтвердження укладеного між ним і банком договору.

Письмова форма договору банківського вкладу підтверджується договором банківського вкладу, а також документами про внесення коштів, в якому вказано найменування банку, який здійснив касову операцію, дати здійснення касової операції, підпис працівника банку, який прийняв готівку. Вказана форма прийняття коштів, яку надав позивач, визначена самим банком. Позивач не міг вплинути на видання іншої форми письмового документа, ніж яку видав банк.

Вказані документи відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2015 року по справі № 6-997цс16.

Позивач звертався до банку із письмовою вимогою про повернення коштів 05.09.2014 року і 31.10.2014 року, але банк відмовив йому у поверненні коштів.

Тому банк був зобовязаний повернути ОСОБА_6 внесені ним кошти і виплатити відповідні проценти. Але кошти банком не були повернуті.

Тому судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги.

Також необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини.

У справі ZOLOTAS до Греції Європейський суд з прав людини зазначив наступне:

«Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невідємні для банківських операцій і повязаних з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманній усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin i Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, §56, 20 жовтня 2011 року)».

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному:

У ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову НБУ № 260 від 06.05.2014 року є безпідставними, оскільки ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання умов договору банківського вкладу, стороною укладеного договору є ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому зобов'язання за дійсним договором має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Кримська філія.

Доводи апелянта про те, що зобовязання за укладеними з позивачем договорами повинні виконуватись АНО «Фонд захисту вкладників» (що створений Російською Федерацією) за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим, є безпідставними, поскільки на території України не діє законодавство Російської Федерації.

Поскільки договір банківського вкладу укладений між ОСОБА_6 і публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», то і належним відповідачем по справі є саме цей банк.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного ториста комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 червня 2016 року відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :