Рішення № 66767834, 30.06.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1563/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» предявив позов до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки . В обґрунтування своїх вимог вказував, що 26 червня 2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №2304/0608/55-016, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 25 000 доларів США, зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим строком повернення по 26 червня 2018 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_7 зобовязань по кредитному договору 26 червня 2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір № 2304/0608/55-016-Z1 , відповідно якого ОСОБА_6 передала в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Отже відповідно до зазначеного договору про передачу активів та кредитних зобовязань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору.

Позивач зазначає, що свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленого договором, проте ОСОБА_7 умови кредитного договору належним чином не виконує взяті на себе зобовязання і в звязку з чим утворилася станом на 08 вересня 2014 року заборгованість в сумі 195 295 грн.76 коп.

З таких підстав ПАТ «Дельта Банк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором 195 295 грн. 76 коп.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними господарськими будівлями по вул. Зарічна, 6 в м. Ланівці та квартира АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи ПАТ «Дельта Банк» неодноразово збільшував позовні вимоги. В заяві від 20.04.2016 року остаточно просив стягнути із відповідачів заборгованість в сумі 519 972 грн. із них 14 417 .86 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 2 869.79 доларів США заборгованість по процентам, 62 449.23 грн. пеня, 2 920 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

Рішенням Придніпровського районного м. Черкаси від 17 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто достроково з ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ «Дельта Банк» кредит та заборгованість за кредитним договором № 2304/0608/55-016 від 26.06.2008 року в сумі 16 638 доларів США, що еквівалентно 519 972 грн. 17 коп.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 519 972 грн. 17 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 судові витрати по справі у вигляді 1 952 грн. 96 коп., та 121 грн. 80 коп. та стягнути з кожного на користь ПАТ «Дельта Банк» по 691 грн. 59 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як незаконне, необґрунтоване та постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.

Але таким вимогам закону рішення не відповідає.

Постановлюючи рішення суду про задоволення позову повністю, суд першої інстанції виходив із того, що наявні всі правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно.

Проте повністю погодитися із таким висновком не можна.

Судом установлено, що 26 червня 2008 року між АКІБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №2304/0608/55-016, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 25 000 доларів США з розрахунку 11.9 % річних за користування кредитом на строк з 26.06.2008 року по 26.06.2018 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 зобовязань по кредитному договору 26 червня 2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір № 2304/0608/55-016-Z1 , відповідно якого ОСОБА_6 передала в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Отже відповідно до зазначеного договору про передачу активів та кредитних зобовязань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору.

На момент передачі квартири в іпотеку сторони договору за спільною згодою оцінили предмет іпотеки в 326 958 грн.

Пунктом 11 іпотечного договору передбачено право іпотекодавцю у випадку невиконання основного зобовязання звернути стягнення на предмет іпотеки.

В пункті 12.3.1 вищевказаного договору вказано, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки і рахунок виконання основного зобовязання в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачити передачу іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеку рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України , у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 року по справі № 6-1851ці15.

По даній справі відсутня згода іпотекодавцю на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого надпису нотаріусом, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реалізації права власності іпотекодержателя.

Тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також судом першої інстанції неправильно проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення в цивільній справі» у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведення іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.

Відповідно до офіційного курсу НБУ на 17.05.2016 року ( на час постановлення рішення судом першої інстанції) курс долара складав 25.39 грн. за 1 долар США.

Заборгованість на 31.03.2016 року ( час на який позивач просив її стягнути) складала : тіло кредиту 14 417.86 доларів США, що еквівалентно 366 069 грн., проценти 2 869.79 доларів США, що еквівалентно 72 864 грн., пеня 62 449 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту 2 920 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів 764 грн.

Вказана сума підлягає стягненню солідарно із ОСОБА_8 на підставі договору поруки від 26.06.2008 року, який сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачі - пропорційно до тієї частини позовних вимог в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 36 постанови від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розяснив, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК України) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Позивачем сплачено судовий збір, який відноситься відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат, в сумі 2 074 грн. 76 коп.

Поскільки вимогу пропорційності розподілу судових витрат визначити неможливо, то судові витрати необхідно розділити між сторонами порівну, по 1 037 грн. 38 коп. А кожен із відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 повинні сплатити по 518 грн. 69 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість на 31.03.2016 року по тілу кредиту 14 417.86 доларів США, що еквівалентно 366 069 грн., заборгованість по процентам 2 869.79 доларів США, що еквівалентно 72 864 грн., пеню 62 449 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту 2 920 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів 764 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати 518 грн. 69 коп.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати 518 грн. 69 коп.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :