Рішення № 66766656, 23.05.2017, Оржицький районний суд Полтавської області

543/109/17

2/543/111/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Гришко О.Я.

при секретарі Федорині А.А.

з участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося 07 лютого 2017 року до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві зазначено, що 18.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №1000983036, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 2168,00 грн. строком на 12 місяців.

В подальшому 22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Згідно з вказаним договором було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобовязання за кредитним договором №1000983036 від 18.01.2012 року.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним вище кредитним договором станом на 16.01.2017 року виникла заборгованість в розмірі 23145,80 грн., яка складається: 21768,87 грн. - заборгованість по сплаті кредиту, 1376,93 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання по кредитному договору, позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» просив стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, р/р 26507002333333 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» у м. Харків) суму заборгованості за кредитним договором №1000983036 від 18.01.2012 року у розмірі 23145,80 грн. та стягнути судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву, в якій просив позов задовольнити, проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі у звязку із необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог, надала суду письмові заперечення проти позову. Представник відповідача вказала, що позивач не надав допустимих і належних доказів переходу права вимоги за спірним зобовязанням відповідача до позивача, позивачем не надано доказів того, що відповідач отримував від ПАТ «ОТП Банк» кредитних коштів, позивач не надав належного розрахунку заборгованості відповідача передПАТ «ОТП Банк», не надано доказів відкриття ПАТ «ОТП Банк» кредитної лінії на імя відповідача, представник відповідача вказує на те, що відповідача не було повідомлено належним чином про відступлення позивачу права вимоги за відповідним кредитним договором, як вказує представник відповідача, позивачем не надано жодних доказів з приводу надання відповідачеві міжнародної пластикової картки згідно з умовами угоди про відкриття та обслуговування кредитної лінії, акцептування відповідачем даної картки, розміру встановленого ліміту за кредитною лінією, відомостей про часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором. Представник відповідача також просила застосувати наслідки пропущення строку позовної давності в частині заборгованості зі сплати неустойки.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 січня 2012 року між ТОВ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №1000983036 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 2168,00 грн. строком на 12 місяців з 18 січня 2012 року по 18 січня 2013 року, з процентною ставкою 0,01 % річних. Згідно п.1.2.1 договору позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором та Додатком №1«Графік платежів», що є невідємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору (а.с. 3-8).

Як вбачається з рахунка-фактури № 35 від 18.01.2012 року та з видаткової накладної № 969 від 18.01.2012 року, відповідач отримала від СПД ФО ОСОБА_4 ноутбук Lenovo B575, ціна якого складала 4000 грн. (а.с. 9, 10). Згідно товарного чека без номера від 18.01.2012 року СПД ФО ОСОБА_4 було отримано кошти в сумі 2000 грн. в якості першого внеску за кредитом (а.с. 9, зворот).

18.01.2012 року між страховиком ПАТ «Страхова компанія «Кардіф»та страхувальником ОСОБА_3 (застрахована особа ОСОБА_3, вигодо набувач ТОВ «ОТП Кредит») було укладено договір комплексного страхування позичальника № 06/04/НОМЕР_2) (а.с. 10-11). Предметом цього договору страхування, згідно п. 5 цього договору, є майнові інтереси, що повязані із життям, здоровям та працездатністю страхувальника або невиконання страхувальником своїх фінансових зобовязань за кредитним договором внаслідок втрати доходу від трудової діяльності з причин вимушеного безробіття.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм статей629,610,612,625 ЦК України- договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей526,530 ЦК України.

Позивач навів розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором НОМЕР_2 від 18.01.2012 року станом на 16.01.2017 року, у якому зазначено, що відповідач має заборгованість в розмірі 23145,80 грн., яка складається: 21768,87 грн. - заборгованість по сплаті кредиту, 1376,93 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом (а.с. 16). Однак такий розрахунок заборгованості суд не визнає допустимим доказом, оскільки в розрахунку не зазначається за який період виникла вказана заборгованість, який розмір відсоткової ставки за користування кредитом за відповідні періоди, які суми за користування кредитом в абсолютному вимірі повинні сплачуватися відповідачем за відповідні періоди, які суми сплачувалися відповідачем, за які періоди виникла заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом. Відсутність такого розрахунку не дає можливості зробити висновок про те, чи мала місце заборгованість відповідача зі сплати кредиту та зі сплати відсотків за користування кредитом, про періоди їх утворення, про можливість застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Позивач надав виписку з особового рахунка відповідача (а.с. 70-80), однак, належного розрахунку заборгованості відповідача суду не було надано.

22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу №22/12/14/1-1 від 22.12.2014 року, відповідно до його умов банк передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право грошової вимоги, що належить первинному кредитору, і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» і боржниками(а.с.12-15).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Судом встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про факт переуступлення права вимоги за відповідним зобовязанням відповідача, цей лист було зареєстровано на підприємстві поштового звязку 07.12.2016 року (а.с. 17). Однак суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем було отримано вказаний лист.

Згідно ч. 1ст. 1082 ЦК Україниборжник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Однак, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Така позиціявикладенаі Верховним Судом України у постановівід 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.

Проте, суд приходить до висновку, що позивач не довів, що на момент переходу прав за кредитним договором у позивача виникло право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, у тому числі щодо початкових сум тіла кредиту, відсотків за користування кредитом. Крім того, позивач не довів сам факт відступлення права вимоги до відповідача саме в тому розмірі, який зазначено ним в позовних вимогах. Разом з позовом позивач надав копію самого договору факторингу №22/12/14/1-1 від 22.12.2014 року, на пропозицію суду надати належні докази переходу права вимоги до відповідача позивач направив до суду фотокопію акту приймання-передачі № 2 Реєстру боржників № 2 від 22.12.2014 року до Договору факторингу №22/12/14/1-1 від 22.12.2014 року. Однак, копія реєстру боржників виконана таким чином, що найменування колонок цієї таблиці неможливо прочитати. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому суд приходить до висновку, що позивач не довів факту переходу до нього права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором саме в тій сумі, яку вказує позивач у позовній заяві.

Крім того, позивач не довів належними і допустимими доказами і того, що він має право здійснювати факторингові операції, про що зазначається у ч. 3 ст. 1079 ЦК України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При таких обставинах суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.512, 514, 526, 610, 611, 629, 1054, 1077, 1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 179, 197, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 26.05.2017 року.

Суддя