Рішення № 66765850, 23.05.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/884/16-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М. М.Провадження № 22-ц/780/1770/17 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 46 23.05.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С.В.

суддів: Волохова Л.А.

Ігнатченко Н.В.

за участю секретаря судового засідання Топольського В.О.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, садовий масив "Глеваха-1", третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначила, що є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акту від 24 травня 2002 року. Третя особа ОСОБА_4 є власником сусідньої земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 державний акт на яку було видано 17 грудня 2007 року.

Вважала, що державний акт на право власності серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2007 року на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 виданий з порушенням встановлення меж, чим було зменшено розмір її земельної ділянки, тому просила визнати зазначений акт недійсним.

Рішенням суду вимоги позивача задоволені.

Визнано недійсним Державний акт на на право власності серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2007 року на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 виданий на ім'я ОСОБА_6

ОСОБА_4 з вказаним рішенням суду не погодилась та через свого представника подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Вважала, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні межі та площа земельної ділянки АДРЕСА_2, не відповідає межам та площі, зазначеним у Державному акті на право власності серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2007 року та межам встановленим в натурі (на місцевості).

Колегія суддів не погоджується з цим висновком районного суду за такого.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи таке.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 квітня 2001 року № 2с-332 та договору дарування земельної ділянки від 17 листопада 2001 року № 3151 належить земельна ділянка для ведення садівництва в АДРЕСА_3, що підтверджується листом управління Держкомзему у Васильківському районі № 5441/02-1 від 06 листопада 2012 року.

ОСОБА_4 на праві приватної власності в порядку спадкування за законом належить земельна ділянка площею 0,059 га, розташована в АДРЕСА_4 що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданим 17 грудня 2007 року управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі.

Поняття, зміст права власності на землю та підстави його набуття визначено у ст. ст. 78, 81, 116 ЗК України.

За змістом ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст. ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Таким чином, за змістом ст. ст. 152 і 155 ЗК України, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено зазначеними нормами, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року № 6-53 цс 12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування у практиці загальних судів.

Судом першої інстанції наведене залишено поза увагою, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. 218, ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2017 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

судді: Л.А. Волохов

Н.В. Ігнатченко