Рішення № 66765466, 12.05.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/650/17, cправа № 361/2140/15-ц

12.05.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» травня 2017 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

при секретарі - Харченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовується тим, що 18 червня 2007 року між банківською установою й відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3V0AW23836215, за умовами якого останньому було надано у кредит грошові кошти у розмірі 11157 долари 33 центи США на придбання транспортного засобу. Термін кредиту до 18 червня 2012 року. У звязку із неналежним виконанням зобовязань у відповідача утворилася заборгованість по поверненню кредиту. Просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19541 долари 62 центи, що за курсом співвідношення іноземної валюти (1 долар США до національної грошової одиниці 1 гривня = 23,77 грн.) становить 464504 грн. 31 коп.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги й просила їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не зявився.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи й дослідивши зібрані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між сторонами 18 червня 2007 року було укладено кредитний договір № K3V0AW23836215, за умовами якого ПАТ «КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 у кредит грошові кошти у розмірі 10932 долари 14 центів США на придбання автомобіля із кінцевим терміном повернення до 18 червня 2012 року.

У рахунок виконання умов кредитного договору між ПАТ «КБ «ПриватБанк» й ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу марки «Сherу Аmulet», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Додатковою угодою від 12 липня 2011 року до кредитного договору сторони зменшили заборгованість за правочином відповідача на 1420 доларів 81 цент США. Крім того, встановлено кінцевий термін повернення кредиту 15 липня 2014 року.

Через наявність заборгованості за кредитним договором ПАТ «КБ «ПриватБанк» вилучено у ОСОБА_1 транспортний засіб й на нього звернуто стягнення у рахунок погашення цієї заборгованості.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 142, 170).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції від 02 лютого 2016 року й ухвалу суду апеляційної інстанції від 30 березня 2016 року, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається в момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачене договором застави.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Судами не була дана належна оцінка твердженням позивача про те, що грошові кошти, отримані від реалізації заставного автомобіля, не погасили кредитну заборгованість у повному обсязі, належним чином не перевірили розрахунку кредитної заборгованості, відсотків річних та штрафних санкцій, наданого позивачем.

Також суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності заборгованості, зокрема не надання позивачем доказів часткової оплати відповідачем кредиту, оскільки відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання (частина друга статті 614 ЦК України), отже погашення кредитної заборгованості повинен довести відповідач після чого отримати від кредитора докази такого погашення.

При новому розгляді справи представником позивача ПАТ «КБ «ПриватБанк» надано суду копії виписок з надходжень по рахунках відповідача, розрахунки заборгованості.

Разом із тим, у судовому засіданні представником позивача ПАТ «КБ «ПриватБанк» так і не було надано чіткого підтвердженого розміру заборгованості за кредитним договором відповідача із відображенням розміру надходжень коштів від продажу транспортного засобу, матеріалів проведення його оцінки та матеріалів по його реалізації.

Відповідачем надано до суду письмові пояснення про відсутність у нього матеріалів дійсної вартості реалізованого транспортного засобу та зарахування коштів на погашення кредиту.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.8., 4.14., 5.6. «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, передбачено, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Процес збору, оброблення та зберігання первинних документів має бути безперервним, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку, а відповідна інформація цілісною, достовірною і несуперечливою. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. У разі втрати клієнтом виписки з його особового рахунку на вимогу клієнта видається дублікат.

Відповідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України чітко визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтями 57, 60, 212 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, а якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

З огляду на викладені вище обставини, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за правочином, що укладений між сторонами.

Про необхідність встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором вказано також в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року.

Частиною четвертою статті 338 ЦПК України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає через недоведеність заявлених вимог. Як вже наголошувалося вище, кожна сторона повинна довести суду обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 212 215 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин