Рішення № 66764725, 18.05.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14266/16-ц

Категорія 47

2/295/513/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Житомирське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя, визнання спільним зобов'язання та його розподіл,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, визнати за кожною із сторін право власності на ? частину спірної квартири, визнати спільним для сторін зобовязання за кредитною угодою № 4 від 04.09.2000 року, укладеною між позивачем і Житомирським відділенням державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, стягнути з відповідача на користь позивача ? частину одноособово виконаного позивачем зобовязання по кредитній угоді № 4 від 04.09.2000 року за період з 04.12.2009 року по 06.10.2014 року в сумі 4087, 50 грн., визнати відповідача зобовязаною особою перед Житомирським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» зі сплати залишку кредиту за кредитною угодою № 4 від 04.09.2000 року, укладеною з позивачем, з врахуванням сплаченої суми боргу за кредитом, зобовязати Житомирське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» внести зміни до кредитної угоди № 4 від 04.09.2000 року, укладеної позивачем, розподіливши несплачені грошові зобовязання в рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з 20.08.1994 року по 04.12.2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Під час перебування у шлюбу, а саме: 04.09.2000 року вона оформила на себе кредитну угоду № 4, за умовами якої їй надано пільговий цільовий довгостроковий кредит на будівництво житла. Згідно акту № 9 від 14.05.2001 року Житомирське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву передало їй, а вона прийняла квартиру АДРЕСА_2.

З моменту придбання житла сторони вважали і по теперішній час вважають цю квартиру спільним сумісним майном подружжя. Після розлучення, позивач продовжує оплачувати кредит самостійно. У добровільному порядку досягти згоди у вирішенні питання щодо переоформлення квартири на обох по ? частині на кожного сторони не досягли, що позбавляє позивача можливості на власний розсуд розпоряджатися своєю часткою квартири.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив застосувати строк позовної давності при вирішенні позовної вимоги про стягнення ? частини виконаних позивачем зобовязань по кредитній угоді № 4 від 04.09.2000 року, задовольнивши позов в цій частині в межах 3-річного строку позовної давності.

Відповідач у заяві від 06.03.2017 року також просив застосувати позовну даність (а.с.59).

Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 20.08.1994 року міським відділом РАГСу м. Житомира, який був розірваний рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 24.11.2009 року (а.с. 15)

Як убачається із матеріалів справи, 04.09.2000 року між Житомирським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному будівництву та ОСОБА_2 укладено кредитну угоду № 4, відповідно до якої позивачу надано кредит на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 52, 5 кв.м. за адресою: проспект Миру, 1-В у сумі 43376 гривень терміном повернення 30 років з часу отримання документів на право володіння та користування житлом. (а.с. 16-21).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3, вказаний об'єкт в цілому належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с. 28).

Згідно висновку до звіту про ринкову вартість житлової двокімнатної квартири АДРЕСА_4, оціночна вартість становить 642 783 грн.

Враховуючи рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності на спірну частину будинку, що визначено ч. 1 ст. 70 СК України, і відсутність домовленості між ними та шлюбного договору щодо визначення іншого розміру їхніх часток у праві власності на неї у разі поділу майна, суд визнає квартиру АДРЕСА_5 спільним сумісним майном подружжя та визнає за позивачем та відповідачем право власності по ? частині спірної квартири.

Згідно з довідкою Житомирського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприятння молодіжному житловому будівництву № 163 від 11.07.2016 року, з 01.04.2010 року ОСОБА_4 отримала пільговий кредит в сумі 43946 грн. Станом на 11.07.2016 року залишок непогашеного кредиту становить 12501, 01 грн., з квітня 2010 року по жовтень 2014 року ОСОБА_4 здійснила платежі на суму 8175 грн. (а.с.33)

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення одноособово виконаного позивачем зобовязання по кредитній угоді в межах позовної давності та стягує з відповідача половину сплаченої позивачем суми за період з 16.11.2013 року по 11.11.2016 року, що становить 1575 грн. (3150/2=1575)

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За положеннями ст.ст. 627, 628 ЦПК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо зобовязання Житомирського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» внести зміни до кредитної угоди № 4 від 04.09.2000 року, укладеної позивачем, розподіливши несплачені грошові зобовязання в рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 60, 61, 69-71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_6 спільним сумісним майном подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на ? частину спірної квартири.

Визнати спільним для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязання за кредитною угодою № 4 від 04.09.2000 року, укладеною між позивачем і Житомирським відділенням державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частину одноособово виконаного позивачем зобовязання по кредитній угоді № 4 від 04.09.2000 року за період з 04.12.2009 року по 06.10.2014 року в сумі 1575 грн.

Визнати ОСОБА_3 зобовязаною особою перед Житомирським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» зі сплати залишку кредиту за кредитною угодою № 4 від 04.09.2000 року, укладеною з ОСОБА_2 з врахуванням сплаченої суми боргу за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4134 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слюсарчук Н.Ф.