Постанова № 66763156, 25.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2017 року № 826/16848/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), третя особа: ТОВ «Кей-Колект», про скасування податкових-повідомлень рішень відповідача від 10.10.2016 року №0037761306 та №0037771306 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними, посилаючись при цьому на факт внесення змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо кредитних зобов'язань.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/16848/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті позивач та його представник підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході судового розгляду справи у порядку письмового провадження до суду через канцелярію від позивача надійшли додаткові письмові докази, а від відповідача - письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк) та позивачем (позичальник) укладено договір №11399842000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100600,00 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору становить 489046,78 грн.) та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 01.10.2018 року, при цьому, згідно умов договору, може бути встановлено інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 16,00% річних. Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №26200134124101 у Банку.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору про надання споживчого кредиту, з метою забезпечення виконання зобов'язань позивальника Банком приймається:

- застава земельної ділянки, загальною площею 0,2499 га, кадастровий номер 3220885001:02:005:0013;

- застава домоволодіння, що складається з 3, загальною площею 54,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, вул. Бориспільська, 26.

В подальшому право вимоги за вказаними вище договорами перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

Листом ТОВ «Кей-Колект» позивача повідомлено, що у разі погашення заборгованості за договором №11399842000 про надання споживчого кредиту одним платежем у розмірі 53852,00 доларів США ТОВ «Кей-Колект» анулює залишок заборгованості за зазначеним договором, розрахований на дату погашення вказаної суми.

При цьому, позивача також повідомлено про те, що анульована заборгованість призведе до виникнення у позивача доходу у вигляді додаткового блага і необхідності, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем погашено заборгованість у розмірі 53852,00 доларів США.

Листом від 17.05.2013 року №083-10587 позивача повідомлено про анулювання заборгованості.

В подальшому контролюючим органом проведено перевірку позивача, за результатами якої, встановлено факт неподання позивачем декларації про отримані доходи за 2013 рік, у результаті чого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 149955,13 грн.

На підставі акту перевірки, 10.10.2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0037761306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 149955,13 грн. за основним платежем та у розмірі 37488,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0037771306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовою підставою для нарахування і сплати «доходу» є норма абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. До січня 2015 року вона була викладена в такому вигляді: «до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації».

В січні 2015 року вступив силу змінений варіант цієї норми, яка набула такого вигляду: «до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: (164.2.17) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом».

Законом України від 09.04.2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено п. 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що заборгованість позивача кредитором анульована у травні 2013 року, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватися ті норми, які були чинними на час їх виникнення, тобто до внесення відповідних змін до ПК України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 17.05.2013 року ТОВ «Кей-Колект» анульовано заборгованість позивача у розмірі 110526,51 доларів США (еквівалент 883438,39 грн.) із загальної суми заборгованості у розмірі 164378,51 доларів США (еквівалент 1313877,43 грн.).

ТОВ «Кей-Колект» суму анульованого боргу включено до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Про необхідність подання податкової звітності позивач був повідомлений та знав по це, що ним не заперечується. При цьому, податкової декларації про отримані доходи за 2013 рік позивачем до контролюючого органу не подано.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу платник податків до 1 травня року, що настає за звітним, подає річну податкову декларацію до контролюючого органу, де перебуває на обліку, в якій відображає вказаний дохід.

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки факт порушення позивачем вимог законодавства, який встановлений контролюючим органом у ході перевірки, дійсно мав місце.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда