Постанова № 66762246, 17.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року № 810/1111/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 10.04.2017 № НОМЕР_1, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2017 № Ф-0002681303, рішення від 19.01.2017 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті з порушенням Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є обґрунтованими.

На підставі ч. 4 ст. 122, ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області в період з 16.11.2016 по 06.12.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_3, з питання повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014. по 31.12.2015

За результатами перевірки складено Акт від 13.12.2016 № 1002/13-03/2639814835/215,

згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138 ПК України, а саме: встановлено заниження чистого доходу на загальну суму 882 469,48 грн., в т.ч. за 2014 р. на суму 5000,00 грн., за 2015р. на суму 877 469,48 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176 155,77 грн., в т.ч. за 2014 на суму 850,01 грн., за 2015 на суму 175 305,76 грн.;

- абз. 1 п. 2 ч.1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, у результаті чого, занижено суму єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування, що підлягає сплаті за результатами перевірки, з урахуванням меж максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, на загальну суму 26 936,51 грн., в т.ч. за 2015 на суму 26 936,51 грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки, позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано заперечення на даний Акт.

ОСОБА_2 Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.01.2017 № 300/10/10-02 висновки Акту перевірки № 1002/13-03/2639814835/215 від 13.12.2016 залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 19.01.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 264 233,66 грн. в тому числі за основним платежем 176 155,77 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 88 077,89 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002681303 від 19.01.2017 р., відповідно до якої від ФОП ОСОБА_1 вимагається сплата суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 26 936,51 грн.;

- рішення № НОМЕР_2 від 19.01.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого відносно ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкцій в сумі 2696,65 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 01.02.2017 № 3, у якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2017 № НОМЕР_4, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2017 № Ф-0002681303 та рішення від 19.01.2017 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесених Головним управлінням ДФС у Київській області.

За результатами розгляду даної скарги ОСОБА_3 фіскальною службою України прийнято рішення від 09.03.2017 № 3187/ Ш/ 99-99-11-02-02-25, відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2017 № Ф-0002681303 та рішення від 19.01.2017 №0002691303 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, було залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Також за результатами розгляду скарги позивача від 01.02.2017 № 3 ОСОБА_3 фіскальною службою України прийнято рішення від 31.03.2017 № 4502/Ш/99-99-11-02-01-14, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 19.01.2017 № НОМЕР_4 про збільшення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1 850,09 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 925,05 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі Акта перевірки від 13.12.2016 № 1002/13-03/2639814835/215 та рішення Державної фіскальної служби України від 31.03.2017 № 4502/Ш/99-99-11-02-01-14 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 261 458,52 грн. в тому числі за основним платежем 174 305,68 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 87 152,84 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № НОМЕР_1 від 10.04.2017, суд зазначає наступне.

Як слідує із матеріалів справи, підставою для нарахування позивачу податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням рішенням від 10.04.2017 № НОМЕР_1 слугував висновок контролюючого органу про те, що позивачем на порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України невірно визначено обєкт оподаткування за рахунок не включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості перерахованої в результаті зміни курсу НБУ на дату здійснення списання (визнання безнадійною) в розмірі 1 136 026,28 грн., а саме по контрактах:

- контракт № 2 купівлі-продажу West-FOP Shejna від 26.01.2009 (фірма «West Pharmactutical Services Deutschland GmbH Co. KG» Німеччина) на дату виникнення рахувалася заборгованість в сумі 2849,32 грн. (269,01 Євро), на дату списання (визнання безнадійною) заборгованість збільшилася, в результаті зміни курсу НБУ, на суму 7054,28 грн. (269,01 Євро перераховано станом на 31.12.2015 р. по курсу НБУ: 26,2231 грн. за 1 Євро), розбіжність складає - 4204,96 грн.;

- контракт №3/Sheina від 03.12.2012 (фірма «Novartis Anival Healthd.o.o.» Любляна, Словенія) на дату виникнення рахувалася заборгованість в сумі 353544,18 грн. (33552,00 Євро), на дату списання (визнання безнадійною) заборгованість збільшилася, в результаті зміни курсу НБУ, на суму 879837,45 грн. (33552,00 Євро перераховано станом на 31.12.2015 по курсу НБУ : 26,2231 грн. за 1 Євро), розбіжність складає 526293,27 грн.;

- контракт 001/2006/PLX від 10.01.2006 (фірма «Технологія Ветеринарія, ОСОБА_4» Іспанія) на дату виникнення рахувалася заборгованість в сумі 302353,63 грн. (37827,30 USD), на дату списання (визнання безнадійною) заборгованість збільшилася, в результаті зміни курсу НБУ, на суму 907881,68 грн. (37827,30 USD перераховано станом на 31.12.2015 по курсу НБУ: 24,0007 грн. за 1 USD), розбіжність складає 605528,05 грн.

У Акті перевірки також зазначено, що в результаті заниження валового доходу за 2015 рік на суму 1 136 026,28 грн. та заниження валових витрат за 2015 рік на суму 253 556,80 грн., ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 882 469,48 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 5000,00 грн., за 2015 рік на суму 877469,48 грн, чим порушено ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176155,77 грн., в т.ч. за 2014 рік у сумі 850,01 грн., за 2015 рік у сумі 175305,76 грн.

Як слідує з матеріалів справи, під час розгляду скарги позивача ОСОБА_3 фіскальною службою України було спростовано висновки Акту перевірки стосовно завищення витрат на послуги стільникового звязку ПрАТ «Київстар» (код за ЄДРПОУ 21673832) на загальну суму 10 000,00 грн. (без ПДВ), в т.ч. за 2014 на суму 5000,00 грн., за 2015 на суму 5000,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 № НОМЕР_1, яким донараховано податкові зобовязання у зменшеному розмірі.

Як слідує з Акту перевірки та заперечень відповідача до висновку про наявність даного порушення контролюючий орган дійшов з урахуванням того, що кредиторська заборгованість за поставленими товарно-матеріальними цінностями за імпортними контрактами згідно із положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 21 (далі - П(С)БО) визнається монетарною статтею й перераховується в результаті зміни курсу НБУ на дату здійснення розрахунків і дату балансу.

Крім того, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що відповідно до п.5 П(С)БО № 11 «Зобовязання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за № 27/4248 «якщо на дату балансу раніше визнане зобовязання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного податкового періоду».

ОСОБА_2 з п.5 П(С)БО №21 операції в іноземній валюті під час первісного визначення відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визначення активів, зобовязань, власного капіталу, доходів і витрат). Пунктом 4 П (С) БО №21 визначено, що валютний курс це установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Також відповідач зазначає, що операції в іноземній валюті обліковуються відповідно до норм П(С)БО № 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Міністерством фінансів України від 10.08.2000 № 193.

Щодо правомірності вказаних висновків суд зазначає наступне.

Чистий дохід фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, як об'єкт оподаткування, визначено у п.177.2 ст.177 ПК України. Це різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме:

- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

- виручка в натуральній (негрошовій формі);

- суми штрафів і пені, отримані від інших субєктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які повязані із здійсненням підприємницької діяльності.

Кредиторська заборгованість це заборгованість платника податку перед іншими субєктами господарювання за отримані товари (роботи, послуги).

ОСОБА_2 п.п.14.1.11 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобовязаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено термін загальної позовної давності, що встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 п. 6 Наказу від 16.09.2013 № 481 Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 за № 1686/24218, до складу доходу фізичної особи-підприємця на загальній системі також включається і сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд критично оцінює висновки податкового органу про необхідність включення позивачем, який перебуває на загальній системі оподаткування, до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості у іноземній валюті (у перерахунку на курс НБУ на дату здійснення списання (визнання безнадійною) заборгованості), керуючись Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО № 11 та П(С)БО № 21.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України визначено, що фізичні особи підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Вимог щодо ведення бухгалтерського обліку фізичною особою підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування, податкове законодавство не висуває, крім того, на таку особу не поширюється дія Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, застосування для визначення доходу від списання кредиторської заборгованості фізичної особи підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку є протиправним.

Про незаконність застосування контролюючим органом Положень (стандартів) бухгалтерського обліку при визначенні доходу від списання кредиторської заборгованості фізичної особи-підприємця в іноземній валюті також свідчать норми пункту 2 П(С)БО №11 «Зобовязання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 № 318 та пункту 2 П(С)БО №21 «Вплив змін валютних курсів» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, в яких визначено, що норми цих Положень (стандартів) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Крім того, суд зазначає, що в статті 177 ПК України, яка регулює оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, не вказано про те, що суми кредиторської заборгованості фізичних осіб-підприємців в іноземній валюті мають перераховуватися на курс НБУ на дату списання заборгованості.

Отже, контролюючий орган при визначенні доходу від списання кредиторської заборгованості фізичної особи-підприємця в іноземній валюті без достатніх правових підстав застосував Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які на фізичну особу-підприємця не поширюються, і зробив невірний висновок про порушення позивачем вимог п. 177.2 ст. 177 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 174 305,68 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 87 152,84 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2017 № НОМЕР_1.

Щодо вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 19.01.2017 № Ф-0002681303 про сплату боргу (недоїмки), а також рішення №0002691303 від 19.01.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Як слідує з Акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для нарахування позивачу зобовязань з єдиного соціального внеску у сумі 26 936,51 грн. є висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням меж максимальної величини, на загальну суму 877469,48 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 877469,48 грн., в результаті чого встановлено порушення абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .

ОСОБА_2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки позивачем не було занижено сум оподатковуваного доходу на загальну суму 877 469,48 грн., донарахування контролюючим органом зобовязань з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 26 936,51 грн., здійснено без достатніх правових підстав.

Крім того судом встановлено, що необґрунтованими також є викладені в Акті перевірки висновки контролюючого органу, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .

ОСОБА_2 з п. 4 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

ОСОБА_2 п. 1 - 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

ОСОБА_2 п.2 ч. 1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

ОСОБА_2 зі статтею 7 Закону України «Про ОСОБА_3 бюджет України на 2015 рік», у 2015 році був встановлений наступний прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 грн., з 1 вересня - 1378 грн.

Максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску з січня 2015 року дорівнювала 20706,00 грн. (1218,00 грн. х17), з вересня 2015 року дорівнювала 23426,00 грн. (1378,00 грн. х17).

ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, виходячи з наведених вимог закону, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, та звітним періодом.

Судом встановлено, що 09.02.2016 позивачем, в порядку та строки, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням в ньому отриманої у 2015 році помісячно суми чистого оподатковуваного доходу, а саме: січень 2015 року 24100,47 грн.; лютий 2015 року 56982,76 грн.; березень 2015 року 1539,71 грн.; квітень 2015 року 9797,36 грн.; травень 2015 року - 1218,00 грн.; червень 2015 року 1218,00 грн.; липень 2015 року 1218,00 грн.; серпень 2015 року 1617,67 грн.; вересень 2015 року 2781,92 грн.; жовтень 2015 року -10166,49 грн.; листопад 2015 року 1378,00 грн.; грудень 2015 року 30378,12 грн.

Отже, загальна сума чистого оподатковуваного доходу, отриманого позивачем у 2015 році склала 142 396,50 грн., що і було відображено ним у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальне державне соціальне страхування фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу, позивачем було нараховано та відображено у Звіті помісячні суми єдиного внеску, що в загальному за рік склало 33 233,29 грн.

Так, розрахунок суми єдиного внеску здійснений та задекларований позивачем виглядає наступним чином: січень 2015 року 20706,00 грн. * 34,7% = 7184,98 грн.; лютий 2015 року - 20706,00 грн. * 34,7% = 7184,98 грн.; березень 2015 року 1539,71 грн. * 34,7% = 534,28 грн.; квітень 2015 року 9797,36 грн. * 34,7% = 3399,68 грн.; травень 2015 року - 1218,00 грн. * 34,7% = 422,65 грн.; червень 2015 року - 1218,00 грн. * 34,7% = 422,65 грн.; липень 2015 року - 1218,00 грн. * 34,7% = 422,65 грн.; серпень 2015 року 1617,67 грн. * 34,7% = 561,33 грн.; вересень 2015 року 2781,92 грн. * 34,7% = 965,33 грн.; жовтень 2015 року -10166,49 грн. * 34,7% = 3527,77 грн.; листопад 2015 року 1378,00 грн. * 34,7% = 478,17 грн.; грудень 2015 року 23426,00 грн * 34,7% = 8128,82 грн.

Суд звертає увагу, що застосований позивачем порядок визначення сум єдиного соціального внеску відповідає встановленим ЗУ«Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимогам.

При цьому, суд критично оцінює застосований метод контролюючого органу, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий, оскільки даний метод не узгоджується із вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

ОСОБА_2 п. 1 розділу 4 Порядку № 435 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, сума доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою-підприємцем до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у ч. 11 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (34.7 %).

Водночас, вказані норми законодавства, не зобов'язують фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що підприємець самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 1 Додатка № 5 відповідно до Порядку № 435. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Крім цього, Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено застосування середньомісячного показника, оскільки платник може отримувати різний дохід у тому чи іншому місяці, відповідно платнику податків надано право визначати розмір такого доходу самостійно.

У свою чергу, податковий орган може виявити розбіжність лише на підставі первинних документів, а не шляхом розподілу математичним шляхом сукупного річного оподатковуваного доходу на дванадцять місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року по справі №К/800/46841/15.

Крім того, суд звертає увагу, що і в 2014 та 2015 роках діяли ті ж самі норми Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо нарахування єдиного соціального внеску.

ФОП ОСОБА_1 у 2014 та 2015 роках було подано Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням в них отриманої помісячно суми чистого оподатковуваного доходу.

Під час проведення перевірки Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не мала жодних зауважень щодо нарахування єдиного внеску за 2014 рік. Проте, здійснюючи перевірку за 2015 рік, податковий орган дійшов висновку, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий, що є нелогічним та необґрунтованим.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2017 №Ф-0002681303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2017 №0002691303.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а висновки контролюючого органу є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 4408,02 грн. (квитанція від 20.03.2017 № 218).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області підлягають судові витрати у сумі 4 408,02 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 10.04.2017№ НОМЕР_1.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2017 № Ф-0002681303.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.01.2017 №0002691303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Польова, будинок 116, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 4408 (чотири тисячі чотириста вісім) грн. 02 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.