Ухвала суду № 66758878, 24.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/218/2017(м)

264/1760/16-ц

Головуючий в I інстанції Харитонова Г.Л.

Категорія 34 Суддя доповідач Лопатіна М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю,

суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П.

при секретарі Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1, третя особа: Комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2016 року вищезазначений позов Маріупольського міського центру зайнятості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольського міського центру зайнятості суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 7 926, 33 грн та судові витрати у розмірі 1378,00 грн , а всього 9304, 33 грн .

Відповідач не погодилась з таким судовим рішенням та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Маріупольського міського центру зайнятості.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що місцевий суд дав неправильну оцінку договору про надання послуг, укладеному між нею та Комунальним закладом «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», суттю якого була оплата участі її малолітньої доньки в репетиціях та виставах, але внаслідок того, що в договорі не зазначено, що вона виступала в якості представника своєї дитини, позивач має можливість стверджувати, що вона працювала під час знаходження в нього на обліку як безробітна та отримувала допомогу з цієї підстави. Вважає, що за таких обставин, зазначений договір має всі ознаки удаваного правочину, який сторонами було укладено випадково, внаслідок правової необізнаності сторін і суд повинен був застосувати вимоги статті 235 ЦК України, згідно якої, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та її представник за довіреністю ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3, діючий за довіреністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Представник третьої особи Комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 17 березня 2014 року перебувала на обліку, як безробітна, у Маріупольському міському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю з 24 березня 2014 року, відповідно до особисто поданої заяви про надання статусу безробітної і призначення допомоги по безробіттю від 17 березня 2014 року, у якій зазначила серед іншого, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не забезпечує себе роботою самостійно, не отримує пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, допомогу по догляду за дитиною, інвалідом, тощо. (а.с.8- 10).

З акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» № 488, складеного 05 серпня 2015 року Маріупольським міським центром зайнятості, вбачається, що перевіркою встановлено, що відповідач ОСОБА_1, перебуваючи на обліку у Маріупольському міському центрі зайнятості як безробітна, отримала дохід в Комунальному закладі «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», де виконувала роботи відповідно договору надання послуг № 53 від 07 листопада 2014 року та актів виконаних робіт № 1 від 30 листопада 2014 року та № 2 від 22 грудня 2014 року. (а.с. 17-19).

З договору про надання послуг № 53 від 07 листопада 2014 року, укладеного між Комунальним закладом «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», як замовником та виконавцем ОСОБА_1 вбачається, що остання зобов'язалась надавати послуги по забезпеченню участі її малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у репетиціях та виставах. Тобто, як вбачається з зазначеного договору, його предметом є забезпечення відповідачем виконання певних дій іншою особою (а.с.17).

Згідно витягу із наказу від 31 серпня 2015 року, Маріупольський міський центр зайнятості наказав, відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування по безробіттю», повернути суму виплаченого ОСОБА_1 матеріального забезпечення вартості наданих соціальних послуг, внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживанням ними з моменту виникнення обставин, що впливають на умови та строки виплати забезпечення та надання соціальних послуг в період перебування на обліку з 07 липня 2014 року по 19 березня 2015 року в сумі 7926,33 грн (а.с.15).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неповідомлення відповідачем центру зайнятості про укладення нею цивільно-правової угоди, предметом якого є надання послуг за винагороду, свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування по безробіттю», є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування по безробіттю» передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 та 7 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533-ІІІ є допомога по безробіттю.

Відповідно до частин другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Отже, припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язується із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду.

Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що укладення відповідачем, яка має статус безробітної, договору про надання послуг є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення ОСОБА_1 центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та, відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ, є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Викладені у апеляційній скарзі доводи про те, що між відповідачем та Комунальним закладом «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» був укладений удаваний правочин, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки на користь таких тверджень щодо укладення відповідачем договору, як представником своєї неповнолітньою дитини, відповідач належних та достатніх доказів не надала.

Не доводять цієї обставини і показання, допитаного в якості свідка, режисера театру ОСОБА_3, який пояснив, що гроші театром сплачувались фактично за виконання ролі малолітньою ОСОБА_4, оскільки ці пояснення не спростовують необхідності укладення договору саме з відповідачем, що могла забезпечити участь у виставах своєї малолітньої дитини, яка самостійно у восьмирічному віці такі дії б не виконала.

Натомість, в матеріалах справи, крім копії договору про надання послуг, наявні акти виконаних робіт за цим договором від 22 грудня 2014 року та 30 листопада 2014 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, з яких вбачається, що саме відповідач за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року надала театру послуги з забезпечення участі у виставах та репетиціях своєї доньки ОСОБА_4, за що їй була виплачена винагорода в загальній сумі 940,00 грн. (а.с.18-21).

Аналогічний договір відповідач уклала з Комунальним закладом «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)» 06 лютого 2015 року, за яким також отримала загалом 940, 00 грн. (а.с.41-45).

Посилання, особи, яка подає апеляційну скаргу, про те, що виконуючи умови договору, вона фактично виконувала свої батьківські обов'язки не є слушними, оскільки забезпечення участі дитини у виставах та репетиціях не відноситься до кола обов'язків батьків, що передбачені нормами СК України.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд першої інстанції, визначившись вірно з характером спірних правовідносин, встановивши в повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: