Ухвала суду № 66754401, 29.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2294/16-к 29.05.2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Войтовського С.А.

суддів - Чебанової-Губарєвої Н.В., Гулого В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016150230000683 за апеляційною скаргою представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, уродженця м.Миколаєва, громадянина України, не працюючого, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю:

секретаря - Чоботаренко Т.І.

прокурора - Телечкана Д.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - Гудзловенко С.А.

потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілого - ОСОБА_5

Провадження №11-кп/784/443/17 Головуючий першої інстанції:Семенова Л.М.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач апеляційного суду: Войтовський С.А.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1 просить змінити вирок суду в частині задоволення вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Стягнути з Моторного (Транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 91 393 грн. 78 коп. та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 200 000 грн.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. На підставі ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь: Миколаївського відділення ОНДІСЕ витрати на залучення експерта в сумі 6496 грн. 50 коп.; держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 9600 грн. 62 коп.; потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.; з Моторного (Транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. та у відшкодування матеріальних збитків - 42 987 грн. 43 коп.

Також судом вирішено питання щодо речових доказів.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 та правильності кваліфікації його дій, вказує на необхідність зміни вироку суду, оскільки не були з'ясовані всі обставини в частині вирішення цивільного позову потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стверджує, що судом при визначенні розміру завданих матеріальних збитків не взято до уваги: чек про придбання велосипеда, який був пошкоджений внаслідок ДТП; сплачені потерпілим благодійні внески; кошти, витрачені на проїзди та інші додаткові витрати; не враховано суму, витрачену саме на лікування та відновлення потерпілого після ДТП.

Так, за підрахунками апелянта загальна сума витрат на лікування потерпілого становить - 28150 грн. 53 коп.; на виготовлення імплантів - 70002 грн. 07 коп. (в т.ч. 3740 грн.,- пластина на кість руки, 36700 грн. - титанова пластина в голову, 10290 грн. та 1898 грн.- титанові пластини на щелепу та ендопротез в область лівого ока, 102 грн. 90 коп. та 189 грн. 80 коп. -комісія банку при перерахуванні коштів); на проведення обстежень - 5586 грн. 55 коп.; вартість велосипеду та коплектуючих до нього - 5520 грн.; проїзд в м. Херсон, з смт. Воскресенське до Миколаєва та Вітовській ЦРБ становить - 802 грн.; благодійні внески - 6620 грн.; додаткові витрати (придбання дисків для запису результатів МРТ, виготовлення ксерокопій документів, друк фото, доставка титанової пластини «Новою поштою») - 138 грн.

За загальним підрахунком апелянта, сума, витрачена на лікування ОСОБА_2 в період з 25.07.2016 року до лютого 2017 року становить - 116819 грн. 78 коп. Під час лікування ОСОБА_3 було добровільно відшкодовано - 25426 грн. Отже, матеріальні збитки складають 91393 грн. 78 коп.

Також, апелянт посилається на неправильно визначений розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 визнаний інвалідом 2 групи внаслідок тілесних ушкоджень, спричинених ДТП, зазнав сильного фізичного болю, було порушено його нормальний спосіб життя, він позбавлений можливості працювати, не може обходитися без сторонньої допомоги при здійсненні будь-яких побутових чи фізичних потреб, йому необхідні подальше лікування та реабілітація.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2016 року, близько 08 год., у світлий час доби, ОСОБА_3, керуючи належним йому, відповідно до свідоцтва НОМЕР_2, автомобілем "ВАЗ-2104", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався про проїзній частині автодороги Н-11 "Миколаїв-Кривий Ріг-Дніпропетровськ" на ділянці дороги Миколаїв-Баштанка, зі сторони смт. Воскресенське Вітовського району Миколаївської області. В цей час в попутному напрямку, попереду ОСОБА_3, рухався велосипед "Azymut" під керуванням потерпілого ОСОБА_2

Рухаючись у вказаному напрямку, в денний час доби, при нормальній видимості дороги, практично на прямолінійній горизонтальній ділянці, з сухим асфальтним покриттям, призначеній для двостороннього руху транспорту, чистій, без наявності пошкоджень поверхневого шару проїжджої частини дороги, ширина 4.5 м в одному напрямку, водій ВАЗ 2104 - ОСОБА_3, рухався зі швидкістю 74-77 км/год, чим порушив вимоги п. 12.9 "б", 12.3 Правил дорожнього руху, перевищивши допустиму швидкість, передбачену п. 12.4-12.7 ПДР, на ділянці дороги де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, та при наявності попереду його руху велосипедиста, який рухався у попутному напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду велосипеду під керуванням ОСОБА_2, та допустив наїзд на нього.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпечності для життя, з якими був госпіталізований до лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва.

Дії ОСОБА_3 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

4. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді; пояснення потерпілого та його представника на підтримку апеляційної скарги; думку обвинуваченого, його захисника та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого та просили вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, окрім іншого, зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, які безпосередньо оцінені судом за правилами ст. 94 КПК України, у їх сукупності та взаємозв'язку, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Положеннями ст. 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Суд повинен обгрунтувати прийняте ним рішення з посиланнями на докази, а також на мотиви неприйняття ним окремих доказів.

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження та ухвалення вироку.

Так, слушними є доводи апелянта з приводу того, що судом до уваги не взято ряд доказів, що містяться в матеріалах провадження, які мають суттєве значення для визначення розміру завданої потерпілому матеріальної шкоди.

В мотивувальній частині вироку суду зазначено, що потерпілим не надано доказів щодо вартості пошкодженого майна (велосипеду та одягу). Проте, наведене спростовується матеріалами провадження. Так, на а.с. 227 в т. 1 міститься оригінал товарного чеку, належним чином оформленого та завіреного печаткою, згідно з яким 15.04.2015 року у ФОП ОСОБА_8 було придбано велосипед «Azimut Mystic», велобагажник та крило, загальною вартістю 5520 грн. Однак, даний товарний чек не був взятий до уваги судом і мотиви неприйняття даного доказу у вироку не наведені.

Крім того, судом не взято до уваги і значну частину коштів, витрачену потерпілим на протезування.

Так, апелянт вказує, що потерпілим витрачено на виготовлення імплантів 70002 грн. 07коп., однак, суд, в своїх розрахунках, послався на витрати потерпілого на протезування в розмірі 47822 грн.70 коп.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на а.с. 224 та 226 в т. 1 містяться дублікати квитанцій від 21.10.2016 року, згідно з якими, потерпілим було перераховано на рахунок ТОВ «І-ПЛАНТ» за пластину індивідуальну титанову і гвинти 18500 грн. та 18200 грн., що узгоджується з розрахунком, наданим представником потерпілого. Однак, судом першої інстанції даним доказам не надано оцінки, хоча суд мав ретельно перевірити всі докази, надані потерпілим в обґрунтування заявленого цивільного позову.

За такого, обґрунтованими є посилання апелянта на те, що судом не надано належної оцінки всім доказам, поданим потерпілим в частині заявленого цивільного позову, що призвело до неповноти судового розгляду справи, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Вказане свідчить про порушення загальної засади кримінального провадження передбаченої п.16 ч.1 ст.7 КПК України, яка полягає у безпосередності дослідження показань, речей і документів з метою забезпечення засад рівності та змагальності, що є складовою права на справедливий судовий розгляд.

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку, що при ухваленні обвинувального вироку суд першої інстанції відкинув частину доказів, наданих потерпілим та його представником на підтвердження понесених матеріальних витрат без належного обґрунтування, а інша частина доказів щодо протезування потерпілого взагалі була залишена поза увагою суду.

Таким чином, в цій частині вирок суду не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову, як щодо стягнення матеріальної шкоди, так і щодо визначення завданої моральної шкоди, при визначенні розміру якої слід врахувати тривалість лікування потерпілого, його чисельні травми, які призвели до призначення інвалідності ІІ групи, позбавлення останнього можливості самостійно пересуватися та працювати.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п.п.2,3,4,5,6,7 ч.2 ст. 412 КПК України.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.

Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Враховуючи наведені положення ч.6 ст.9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження, а саме законності, змагальності сторін, апеляційний суд позбавлений можливості постановити остаточне рішення, а тому ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду судом першої інстанції в частині вирішення цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

Під час нового розгляду кримінального провадження в частині вирішення цивільного позову суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог закону, проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі представника потерпілого, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 409, 412, 415, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року відносно ОСОБА_3 скасувати в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2.

Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Войтовський С.А. Гулий В.П. Чебанова-Губарєва Н.В.