Рішення № 66751388, 23.05.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/8141/16-ц

Провадження № 22ц/782/319/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року, травня місяця, 23-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді Яреська А.В., суддів - Дронської І.О., Коротенка Є.В., за участю секретаря: Попової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 січня 2017 року за позовом Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У липні 2016 року Кредитна спілка «Імперіал ЛТД» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просили суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 3957 від 30.11.2013 року у розмірі 9837, 62 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 січня 2017 року позовні вимоги кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було задоволено частково, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Імперіал ЛТД» суму заборгованості за кредитним договором № 3957 від 30.11.2013 року в загальному розмірі 9837,62 грн. та складається з заборгованості по сумі кредиту - 4730 грн., заборгованості по відсоткам - 5107, 62 грн. стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн., рішенням суду було відмовлено у стягненні заборгованості з кредитора та поручителів солідарно.

Позивач не погодився із таким рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9837,62 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9837,62 грн. та судові витрати. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що 30.11.2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3957, відповідно до умов яких відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70 % річних строком на 24 місяці. За згодою сторін було складено графік погашення кредиту, згідно з яким ОСОБА_1 зобов'язася до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит. Згідно з договорами поруки укладеними між кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 останні взяли на себе обов'язок відповідати за зобовязаннями позичальника ОСОБА_1, що випливають з кредитного договору № 3957 від 30.11.2013 року. В порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаними кредитними договорами належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 18.07.2016 року сума заборгованості по сплаті кредиту за договором № 3957 від 30.11.2013 року становить 9837 грн. 62 коп.

Відмовляючи у стягненні сум заборгованості із поручителів суд першої інстанції виходив з того, що визнав, що кредитор КС «Імперіал ЛТД» у відповідності до чинного законодавства України, протягом шести місяців з кінцевої дати погашення кредиту - 30.11.2015 року не пред'явив вимоги до поручителів - відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, адже позов до суду пред'явлений лише 26.07.2016 року, тобто після спливу восьми місяців з кінцевої дати погашення кредиту. За таких обставин суд першої інстацнії визнав, що позов КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає лише частковому задоволенню, а саме у частині стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного:

Так, статтею 629 ЦК України є передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. В частині першій статті 251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Оскільки право кредитора і обов'язок поручителя по закінченню договору поруки припиняються, тому жодних дій щодо реалізації права в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року за № 6-2239цс15, постанові від 14 вересня 2016 року № 1451цс16, які згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковими для судів.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 4.2 договорів поруки № 3957/1, № 3957/2 від 30.11.2013 року визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку позовної давності, визначених у п. 5.2 цих Договорів, не пред'явить вимоги до поручителя. У пункті 5.2 зазначених вище договорів поруки сторони погодили, що строк позовної давності для всіх вимог становить три роки. (а.с. 6,7). Отже, зі змісту вказаних пунктів договорів поруки вбачається, що сторони під час укладення зазначених договорів встановили строк припинення поруки, який становить три роки. Якщо договором поруки передбачено припинення поруки якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, у такому випадку трирічний строк обчислюється з настання строку виконання основного зобов'язання. Цей правовий висновок є викладеним у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в № 6-18цс16, від 08 червня 2016 року № 6-1006цс16.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 3957, кредит надається строком на 24 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту. В пункті 2.3. кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього договору. Згідно п. 3.3 кредитного договору № 3957 погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього договору. Так, у відповідності до Додатку до договорів погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється частинами (щомісячними платежами) до 25 числа кожного місяця із визначенням сум. Таким чином, чергові платежі за зазначеним вище кредитним договором ОСОБА_1 повинна була здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, а останній платіж повинна здійснити 30.11.2015 року за договором № 3957 від 3011.2013 року. Отже, колегія суддів приходить до висновків про те, що у кредитному договорі сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язань, яке виникло на основі договорів. Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, а тому саме з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого договорами поруки - три роки для пред'явлення вимог до поручителя. І лише у разі пред'явлення вимог до поручителя більше ніж через три роки після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відповідно до статті 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що у разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання основного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стосовно якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука). Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-511цс15. Згідно п. 1.1. договорів поруки № 3957/1 та 3957/2 від 30.11.2013 року поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором № 3957, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. Пунктом 3.1 зазначених договорів поруки передбачено, що поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

Отже, за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідачів і судові витрати.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» задовольнити частково.

Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 січня 2017 року змінити, скасувати його в частині відмови в задоволенні вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та викласти резолютивну рішення в такій редакції:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2) на користь Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (р/р № 2650712710385 в ПАТ «Укркомунбанк, код ЄДРПОУ 35520810, МФО 304988) заборгованість за кредитним договором в розмірі 9837,62 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3) на користь Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (р/р № 2650712710385 в ПАТ «Укркомунбанк, код ЄДРПОУ 35520810, МФО 304988) заборгованість за кредитним договором в розмірі 9837,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 459 грн. 33 копійки судового збору з кожного на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.В. Яресько

Судді: І.О. Дронська

Є.В. Коротенко